16 років у нашій пам’яті: сьогодні Георгію Гонгадзе виповнилось би 47

Георгію 47, 16 з них у нашій пам’яті. Роки минають, життя триває, без тебе.

Ми не відчуваємо твоєї безумовної любові, тепла, невтомної енергії, мудрості і далекоглядності. Але за той короткий час, що ти провів з нами, ти дав життя одним, зарядив назавжди інших і надихнув на боротьбу мільйони, пише Мирослава Гонгадзе в блозі на УП.

Зрештою, завдяки тобі свій голос знайшла і я.

Останні два роки, після початку війни Росії проти України, я особливо часто згадую твої слова, які сьогодні звучать як пророцтвo.

"Крим для України може стати серйозною зоною конфлікту", – казав ти.

"Якщо їх не зупинити в Грузії, вони підуть на Україну", – застерігав ти.

"Балтійські країни, Україна, Грузія мусять творити свій Альянс безпеки", –закликав ти.

Але тоді, коли Абхазія стікала кров’ю, буквально разом з тобою, а біженці, багато з яких стали нашими близькими, шукали притулку де могли, офіційній Україні було не до цього.

Кучма будував клептократичну державну машину, зав'язану на залежності від Росії. Люди, кинуті на призволяще шукали шляхи до виживання. Україна не передбачала, що горе, яке Росія принесла сусідам,може скоро торкнутись і її.

16 років по тобі, в офіційній Україні мало що змінилось.

Кучма, без якого ти сьогодні був би з нами, веде переговори з Росією від імені України. Люди, далі покинуті на призволяще. Гинуть тепер і проливають свою кров за рідну землю і свободу самі українці.

Я знаю, якби ти був живий, ти був би сьогодні там на східному фронті.

Сьогодні ж, у твій день народження я хочу щоб ти, ангелом-охоронцем полинув туди і оберіг тих, хто закриває своїми тілами Україну. Бо лише, ти, який готовий був віддати життя за Україну,можеш сповна оцінити їх відвагу і жертовність.

Я знаю, з твоєю допомогою, ми таки переможемо.