Що пов'язує Путіна і Гамбург?

У Володимира Путіна особливе ставлення до Гамбурга - міста, яке він знає, любить і одного разу шокував. Перед самітом G20 DW вирушила слідами президента Росії у місті на Ельбі.Вольфґанґ Розенбауер (Wolfgang Rosenbauer) стоїть на терасі на даху будівлі концерну Philips Medical Systems і дивиться на літаки на горизонті. Офіс його колишнього роботодавця на півночі Гамбурга поруч з аеропортом. "Вони всі будуть тут приземлятися", - зауважує літній чоловік з білим, наче сніг, волоссям. Йдеться про голів держав та урядів країн "Великої двадцятки" (G20), які зберуться на саміт 7 і 8 липня. Приїде і Володимир Путін, якого Розенбауер приймав тут 25 років тому у сусідньому будинку.

Прицільні питання, майже ні слова німецькою

На початку 1990-х Розенбауер був віце-президентом з питань Східної Європи у Philips Medical Systems. Нідерландський концерн тоді запустив в Росії великий проект з виробництва медичної техніки на суму близько мільярда німецьких марок. У проекту виникли труднощі: заводу у Ленінградській області, який мав випускати опромінювачі для лікування раку, не вистачало грошей і матеріалів. Тому німецький бізнесмен шукав контакту з Путіним, який на той момент був заступником мера Санкт-Петербурга та опікувався міжнародними зв'язками.

Оскільки Гамбург і Петербург - міста-партнери, Путін у ті роки більше десяти разів бував у "найкрасивішому місті Німеччини", як він сам називав його. Під час одного з таких візитів, приблизно у 1992 році, Розенбауер запросив Путіна у "найкращий стейк-ресторан" міста, який зараз вже закритий.

Під час вечері гість з Петербурга "весь час поводив себе так, ніби жодного слова не розуміє німецькою", тож користувався послугами свого співробітника як перекладача. При цьому Путін вільно володів німецькою, адже у другій половині 1980-х мешкав в іншому місті на Ельбі - Дрездені, де служив офіцером КДБ. "В кінці розмови він на мене подивився і каже - чудово, давайте папери! Німецькою!" - згадує Розенбауер. Він пояснює таку манеру ведення переговорів партнером "природною недовірою" і "впливом КДБ".

Надійний і складний партнер

"У нього була надзвичайна влада над собою, він сам нічого не говорив, а тільки питав", - додає бізнесмен. За його висловом, "сфокусованість" Путіна справила на нього сильне враження. При цьому Розенбауер знав про минуле свого співрозмовника в КДБ, але це "нітрохи не заважало".

Чи допоміг Путін у підсумку зрушити проект з мертвої точки? "Така необхідність незабаром відпала, - відповідає Розенбауер. - З Москви нам повідомили, що все працює, нічого більше робити не треба". Пізніше Розенбауер неодноразово зустрічав Путіна, зокрема, і в мерії: "Він міг би літати, настільки швидко він ходив коридорами".

Коли місту Гамбургу треба було вирішити якесь питання, то зверталися до Путіна, і все працювало, пригадує бізнесмен. Один гамбурзький чиновник, який тоді кілька разів контактував з пітерським віце-мером, описує його так: "Ми могли покластися на його слово, це тоді не було чимось само собою зрозумілим". Але Путін був і "складним партнером".

Заблоковані факси і розгніваний Путін

Це підтверджує і Кнут Флекенштайн (Knut Fleckenstein), гамбурзький депутат Європарламенту від Соціал-демократичної партії Німеччини (СДПН). За його словами, Путін завжди підтримував партнерські відносини між Гамбургом і Петербургом, з деякими людьми у нього склалася особиста дружба, як от з нині покійним бурґомістром міста Геннінґом Фошерау (Henning Voscherau). "Він точно знав, чого хоче, казав прямим текстом, і його було нелегко переконати у чомусь", - таким Флекенштайн запам'ятав Путіна.

У 1990-ті роки соціал-демократ очолював в Гамбурзі Союз робітників-самаритян (Arbeiter-Samariter-Bund). Тоді ця гуманітарна організація запустила акцію допомоги Петербургу, приводом для якої стала надзвичайно холодна зима і економічні труднощі у період розвалу СРСР. Загалом до Росії було відправлено понад 100 тисяч посилок, здебільшого, з продуктами харчування.

У якийсь момент в ініціативи виникли проблеми: у порту Санкт-Петербурга стали накопичуватися контейнери з посилками, оскільки "чиновники хотіли отримати хабар", згадує Флекенштайн. Союз робітників-самаритян став відправляти в мерію факси зі скаргами, "фактично заблокувавши всі факс-апарати". Незабаром Флекенштайна запросили до Путіна, який провів з ним "жорстку розмову", розкритикувавши хвилю скарг. На прохання допомогти віце-мер відповів, що він - не митниця. "Потім узяв трубку телефону, зробив один дзвінок, і коли я вийшов з мерії, перший контейнер виїхав з порту", - ділиться Флекенштайн. Так Путін допоміг його організації.

Щоправда, в якийсь момент намет на ринковій площі біля ратуші Гамбурга, де збирали гуманітарну допомогу, перестав подобатися віце-меру Петербурга: "Він сказав, мовляв, хлопці, це була чудова акція, але давайте закінчувати, нам більше не потрібні посилки". Але Союз робітників-самаритян не наважився зупинити проект, на який відгукнулися так багато жителів міста, і він тривав роками.

Кримське відлуння зачинених у Гамбурзі дверей

Якось Путін здивував Гамбург так, що про це згадують досі. З 1356 року ганзейське місто щороку проводить так званий Mathiae-Mahl. Сотні високих гостей - політики, бізнесмени, артисти - збираються на спільну трапезу в історичній ратуші.

"Це дуже давня традиція, атмосфера там дуже урочиста і піднесена, - пояснює Вольфґанґ Розенбауер. - На цьому прийомі прийнято поводитися відповідно, на столах стоїть срібний посуд з міської скарбниці, люди у фраках і у найкращому одязі, розмови ведуться на виключно високому рівні".

25 лютого 1994 року Путін був серед запрошених на Mathiae-Mahl. Коли один з почесних гостей, президент Естонії Леннарт Мері, виголошував промову, Путін зробив те, чого на цьому заході ніколи не було: встав і пішов.

"Карбуючи крок, кинувши зневажливий погляд на приймаючу сторону, він виходить із зали, кожен крок супроводжується скрипом паркету, - так описувала сцену кореспондентка газети Die Zeit. - За ним чується шепіт. Хто це був? Чого це він? І ось двері з гуркотом зачиняються". Вольфґанґ Розенбауер в той день не був на прийомі, але чув про реакцію очевидців: "Це був шок".

Що саме сказав Леннарт Мері, що так розлютило Путіна? Промова Мері читається сьогодні як пророцтво того, що сталося майже день в день 20 років потому в Криму. А реакція Путіна показала, що задовго до своєї мюнхенської промови 2007 року він подав Заходу сигнал.

Естонський президент вказав тоді на документ російського МЗС: "У ньому наголошується, що проблема груп етнічних росіян в сусідніх країнах не може бути вирішена Росією тільки дипломатичними засобами". Мері дійшов висновку, що Москва вважає можливими й інші засоби, і попередив Захід про "неоімперіалістичну політику" Росії, закликавши інтегрувати країни Східної Європи, зокрема і Україну, в "демократичний світ".

Як Путін не став почесним доктором

Через десять років у Гамбурзі відбувся ще один гучний інцидент, пов'язаний з Путіним. Його візит вже як президента був запланований на вересень 2004 року. Канцлером ФРН тоді був Ґергард Шредер (Gerhard Schroder), у якого з президентом РФ склалися дружні стосунки. З нагоди візиту університет Гамбурга вирішив присвоїти російському лідерові звання почесного доктора.

Але далеко не всім це сподобалося. Рольф фон Люде (Rolf von Lude) був одним з майже 60-ти професорів, які виступили проти нагородження. "Основним посилом нашої петиції було те, що при Путіні була розв'язана друга чеченська війна", - вказує професор, який вийшов на пенсію.

Крім того, противники присудження почесного титулу президенту РФ відзначали його авторитарне правління, тиск на ЗМІ, неурядові організації та опозиційних політиків. "Те, що ми критикували тоді, стало нормою сьогодні в Росії, і Путін відповідальний за це", - вважає фон Люде.

У підсумку університет Гамбурга відмовився від нагородження, пояснивши це щільною програмою візиту. Путін тоді в Гамбург не приїхав, пославшись на теракт в Беслані. Візит відбувся пізніше, у грудні 2004-го. Сьогодні Гамбург, схоже, зустрічатиме російського лідера зі змішаними почуттями. "Настрої жителів міста розділилися", - констатує соціолог фон Люде. Прийом обіцяє бути більш холодним.