Андрій Мацола: Для людей — як для себе

Андрій Мацола – засновник та CEO компанії "Перша приватна броварня".

Підприємець Андрій Мацола з невеликого сімейного бізнесу зміг побудувати компанію, доля якої на висококонкурентному пивному ринку перевищує 12%. До кінця 2016 р. цей показник, за планами компанії, має досягти 15%. Ми зустрілися з паном Мацолою в його київському офісі на Подолі.

У його аскетичному кабінеті дві зони — робоча, де представлена вся продукція компанії, та духовна, з картиною святої гори Афон, Біблією та іконою. Для Андрія Мацоли це не просто атрибути успішності чи данина моді. Це базис світогляду в роботі й житті. "Життєвий тил, який дає сили робити все інше", — каже Андрій.

У 2012 р. він став студентом Київської богословської академії. Вибір також був невипадковий. Як зауважив Андрій, за 2000 років церква накопичила фундаментальні знання в сфері поведінки людей, управління та вирішення конфліктів. Жодна бізнес-школа в світі не має такого досвіду.

Але найважливіше, чому вчить релігія, — бути чесним перед самим собою та людьми, які тебе оточують. Саме ці принципи і лягли в основу роботи компанії "Перша приватна броварня".

— Ви — один з небагатьох, хто поставив власну репутацію в пряму залежність від репутації продукту. Чому?

Андрій Мацола: Є такий принцип: коли маєш, що сказати, — скажи. В нас, на жаль, досі спрацьовує радянська психологія. Багато людей ховаються, бояться голосно заявити про себе, про свої досягнення, про цінності, в які вони вірять і за якими живуть. Це — психологія раба.

Ви звертали увагу, що європейські офіси побудовані так, щоб працівники бачили та чули один одного? Ресторани мають більшу популярність, коли їхня кухня відкрита і відвідувачі бачать процес приготування їжі. Якщо ти чесно робиш свою справу, дбайливо ставишся до своїх обов’язків — тобі нема чого приховувати від споживача. Для мене важливо просто варити чесне пиво. Я роблю це і не приховую цього.

— Які принципи ви закладали при формуванні "Першої приватної броварні" і наскільки вони змінилися за останні 10 років?

Андрій Мацола: Ідея відкритості була закладена ще на початку заснування бізнесу в назві "Перша приватна броварня "Для людей — як для себе!". Ми довго сперечалися, адже це довга назва. Але вона одразу підкреслює чесність, відкритість та доступність. Наприклад, в 2012 р. ми мали долю ринку в 2,5%, на кінець 2015 р. — 11%.

За перші три місяці цього року наша доля склала більше 12%. Тобто за рахунок правил та принципів, які ми заклали ще на початку своєї справи, — варити чесне пиво — ми отримуємо результат і зараз. Ринок падає, ми — ростемо. Навіщо нам щось міняти?

— Коли до вас прийшло розуміння того, що правильніше та ефективніше будувати прозорий бізнес із залученням міжнародних практик корпоративного управління? Що для вас означає "ведення справ "по-білому"? Наскільки суспільство й бізнес готові до нових стандартів?

Андрій Мацола: Кожна людина повинна якось відображати себе в суспільстві, в якому живе. Відображення бізнесу в тому, що він має платити податки. Бізнесменів, які цього не роблять, можна прирівняти до дезертирів. Особливо зараз, коли в країні йде війна. Хтось говорить: ми заплатимо, а наші гроші вкрадуть. Можливо, але я вважаю, що це відмовки. Починати потрібно з себе. В нас зараз достатньо ресурсів — ЗМІ, поліція, громадські діячі — для того, щоб контролювати процес використання цих коштів. Бюджетоутворюючим має стати не надпотужний олігархічний, а середній та малий бізнес, що, на мій погляд, є фундаментальною основою державності.

До речі, саме цим шляхом ще з кінця 1980-х років рухається сусідня Польща. Розхитати десятки або сотні тисяч невеличких та середніх підприємств набагато складніше, ніж декілька окремих, нехай навіть дуже великих. На жаль, тривалий час в нашій країні багато робилося для того, аби знищити саме невеликий бізнес.

За весь той час, що ми займаємось броварною справою, ми чітко переконалися, що платити податки набагато дешевше. Якщо перерахувати свій час, затратну складову на спілкування з відповідними службами, я абсолютно переконаний, що це буде значно дорожче. Бізнес сьогодні готовий працювати прозоро.

— "Перша приватна броварня" починалася як сімейна справа. Коли ви відчули, що власних коштів для руху вперед недостатньо і потрібні позикові? Ви відразу погодилися на входження у капітал інвесторів? І чому партнером обраний ЄБРР?

Андрій Мацола: Це — як звичайний процес розвитку людини. Спочатку ти — молодий кавалер, сам по собі, сам досягаєш якихось результатів. Потім ти розумієш, що тобі потрібно розвиватися, що далі треба будувати сім’ю. Бізнес має таку ж саму ідеологію. Настає момент, коли ти розумієш, що твої можливості не безкінечні і треба будувати справу-сім’ю. Тоді ти починаєш звертати увагу на пропозиції на ринку, починаєш шукати людей, які десь можуть відповідати твоїм критеріям, бути близькими тобі по духу, по світосприйняттю. Знайти точки дотику, максимально пришвидшити результат або отримати при, умовно кажучи, менших затратах більший кінцевий результат — наша спільна мета. Це абсолютно нормальні речі.

До речі, серед наших партнерів не тільки ЄБРР, є ще компанія OeTTINGER. Це виробник пива номер один в Німеччині. Це теж сімейна справа, приватна броварня, яка більше 100 років варить пиво і має таку ж саму ідеологію, яку маємо ми. Над моїми партнерами, як і наді мною, парасолю ніхто не тримав, ми досягали всього самі, тому нам комфортно працювати разом.

— Чи існує таке поняття, як бізнес-гени?

Андрій Мацола: Так. Наприклад, мій дід Михайло по маминій лінії був успішнішим підприємцем, якщо можна так сказати, ще за часів Радянського Союзу. Моя мати розповідала, як він вчив її бізнесу. Коли вони прогулювались містом, він звертав її увагу на те, що люди йдуть та копають гроші ногами, вказуючи на людей, котрі копали ногами яблука. Сам він організовував людей, котрі збирали яблука та продавали їх в місцях підвищеного попиту. В той час, за Союзу, ніхто особливо не хотів працювати, тому що така була система, система ледарів: ти і так отримував якісь кошти, навіщо тобі докладати додаткові зусилля? А дід думав інакше, він був справжнім бізнесменом.

— Ми переживаємо найбільше падіння доходів населення за останні 12 років. Як це змінило ваш бізнес?

Андрій Мацола: Так, ми можемо констатувати кризу. Говорячи про ринок пива, то раніше, до кризи, люди споживали, наприклад, три пляшки пива в день, зараз — одну.

Як склався ринок. Виробники-гіганти пропонують споживачеві в достатку пластикову тару великої ємності за низькими цінами. Складається враження, що продукт під назвою "пиво" потрібен тільки для одного — наповнити організм покупця бажаною кількістю алкоголю. Образно кажучи, відбувається перерахунок наявних в гаманці грошей на необхідний стан сп’яніння. На основі цього приймається рішення — купити пляшку чогось міцнішого або пластиковий бутель дешевого пива.

Я не втомлююсь повторювати: споживання їжі та напоїв повинно мати свою культуру. Самі виробники перетворили пиво на безлику рідину, якою можна накачати свій організм алкоголем за невеликі гроші. Де цінність продукту після цього?

І тут споживач несе не меншу відповідальність, ніж виробник. Адже коли в людей немає вимог, то і виробник ходить розслаблений. Якщо споживачеві подобається оксидоване пиво і він вважає це "повним смаком", якщо спокійно сприймає несвіжий напій, він тим самим дає добро на випуск неякісної продукції. Але, ще раз кажу, що основне завдання і для споживачів, і для броварів — остаточно зламати сприйняття пива як безликої рідини. І драйвером має стати саме споживач. Бровар змушений буде підлаштовуватися під його запити. Вживання пива — це постійне порівняння, це свого роду майстерність, мистецтво. Задача "Першої приватної броварні" — дати споживачам можливість порівняння. Загалом наразі в Україні пиво не має особистості, здебільшого є тільки упаковка та етикетки.

Щодо нас, то ми в "Першій приватній броварні" сповідуємо ті самі цінності, що й 12 років тому. Ми варимо чесне пиво, і воно не може бути дешевим. Так, ми можемо бути доступнішими в окремих регіонах. Там, де у нас власна дистрибуція, чи там, де в нас нульова логістика. Наприклад, у Львові. Там ми дешевші. Але продавати свій продукт по всій країні з такою ціною ми не можемо. Насправді, в час кризи споживач стає вимогливішим, він купляє якісніші речі, а це напряму впливає на успіх нашої компанії.

— Напередодні новорічних свят "Перша приватна броварня" презентувала чотири нових сорти пива, присвячених різним історичним районам Києва та об’єднаних в серію "Привіт з Києва". Вважається, що створення оригінальних сортів пива — справа маленьких крафтових чи ресторанних броварень. Це ще один прояв кризи чи пошук нової аудиторії на тлі зменшення споживання пива?

Андрій Мацола: "Привіт з Києва" — не є крафтом у класичному розумінні. Це лінійка на межі — між крафтом та оригінальними сортами пива. "Андріївський Ель" та "VOZDVIЖENSKE" — це ель, що дуже популярний в Великій Британії, США та має там велику частку споживання. Але в Україні кілька років тому через технологічну недбалість деякі броварі успішно провалили запуск цього сорту. Вони не дали споживачу зрозуміти власне відмінність елю від лагера, тому сформувалося досить нейтральне чи взагалі негативне ставлення до сорту.

Те ж саме з пшеничним пивом. Великим транснаціональним корпораціям нецікаво розвивати нішеві категорії. Їхня задача — максимально зберегти євролагер, щоб було мінімум можливостей для вибору та порівняння. Це обмеження.

Серією "Привіт з Києва" "Перша приватна броварня" намагається максимально розширити пропозицію. Але історія її виникнення взагалі інша. Дуже довго ми сім’єю жили на два міста, але вже п’ятий рік живемо в Києві. І моя дружина якось запитала: "Слухай, коли ти жив у Львові, для львів’ян зробив "Першу приватну броварню". Зроби щось для Києва, для киян, з якими живеш". Власне, це ми і зробили. Ми вважаємо за потрібне якось виражати себе в тому оточенні, суспільстві, в якому живемо. Нещодавно "Перша приватна броварня" провела новий мистецький фестиваль "День Києва. Свято вільних людей", що пройшов 28-29 травня в столиці.

— Чи означає це, що найближчим часом у лінійці ППБ з’являться й інші серії?

Андрій Мацола: Ми робимо ці речі досить спонтанно. Вони не плануються і є емоційними.

— Зараз "Перша приватна броварня" є четвертим за обсягом виробником пива в країні, пропускаючи вперед "велику трійку" — "САН ІнБев Україна", Carlsberg Ukraine та "Оболонь". Наскільки цікавий глобальним компаніям (наприклад, концерну Heineken) вихід на український ринок? Чи робили вам пропозиції щодо купівлі бізнесу і чи готові ви їх розглядати?

Андрій Мацола: Подібних пропозицій нема, в якщо ти в бізнесі не активний, не популярний, коли немає доходу і ти не тримаєш удар у важкі часи. Звичайно, такі пропозиції були і будуть, тому що "Перша приватна броварня" демонструє дуже непогані показники своєї роботи.

Розумієте, я знаю багато людей, які в силу різних причин вийшли з бізнесу. Деякі з них інвестували в різні проекти, які вони взагалі не розуміють. Останні досить швидко збанкрутували. Інші жили з депозитів, відпочивали і деградували. Питання не в тому, продавати чи не продавати. Питання в тому, навіщо продавати те, чим тобі подобається займатись, те, що в тебе виходить найкраще?

За матеріалами business.ua.