БлогиСвіт

Киянка, що вразила Україну ідеєю заробітку: тепер моє життя, як у кіно

13т

Христина Бондар – киянка, яка за кілька днів стала справжньою зіркою соцмережі Facebook. А все через оголошення про підробіток, яке вона розмістила у закритій спільноті жителів одного з ЖК у столичному мікрорайоні Позняки.

З моменту публікації оголошення минуло більше тижня, й "Обозреватель" вирішив дізнатися, чи відгукнулися кияни на оголошення дівчини та як у неї просуваються справи з пошуком основної роботи.

– Як виникла ідея написати оголошення?

– Я вийшла з роботи, йду й думаю:  "Так, за опалення треба заплатити. За дієтолога треба заплатити. Поки я шукатиму роботу, мине час. А чи не написати нашим сусідам? Вони адекватні люди, може, комусь буду корисною"…  А потім воно так розлетілося… Я не очікувала ажіотажу.

Все так добре повернулося, що мені надійшло чимало пропозицій постійної роботи… І я дуже рада, адже моїм пріоритетом було знайти саме роботу, а доручення – на час її пошуку. Тепер моє життя, як кіно.

– Пропозиції варті уваги?

- Мені присилають такі запрошення, що, можливо, ще тиждень тому я сама побоялася б запропонувати свою кандидатуру в такі компанії. І коли я прихожу на співбесіду, розмова починається з похвали: "Христино, ти мозок, ти сила. Я тебе поважаю".

Загалом пропозиції надходять із різних направлень. На цьому тижні ще походжу і потім обиратиму.

– Чимало людей дізналися, що тобі дуже потрібні гроші. Чи були ті, хто дав тобі їх просто так?

– Були два подарунки долі. Один невідомий чоловік надіслав мені смс-повідомлення, де запитав, чи треба мені поповнення рахунку. Він написав, що в нього немає собачок, що він не сусід, не знає, як мене підтримати, але дуже хоче допомогти. Подумав, що всі говорять телефоном і кошти на рахунку можуть знадобитися. Я не відмовилася. Тим більше, у мене в цей день якраз закінчилися гроші на мобільному.

Інший чоловік написав у соцмережі Facebook, що може поповнити мегабайти на мобільний інтернет. Тепер у мене 5 тисяч мегабайтів. Скільки це коштує, не знаю, але дуже вдячна!

– Чи були ті, хто засуджував, критикував, сміявся з тебе через оголошення?

– Ні, навпаки, що мене дуже здивувало, люди висловлювали слова підтримки. За останній тиждень мені написали близько 250 повідомлень, більша частина з них – повідомлення про те, що я дуже смілива, що дуже круто, що не здаюся й не нию. Були й ті, хто писав "Так а в чем, собственно, дело? Из-за чего кипишь?" Дехто пропонував розмістити своє оголошення на сайті "Кабанчик" – онлайн-сервісі замовлення різних послуг. Але я в цьому не зацікавлена.

– А були непристойні пропозиції?

– Ні.

– Скільки всього вийшло заробити, виконуючи різні доручення?

– Близько 600 гривень.

– І на що ти їх витратила?

– Переважно на продукти харчування.

– Чи були якісь незвичайні замовлення?

– Україномовна жінка з Анталії написала, що в Києві є цуценя, його екстрено продають. Завдання полягало в тому, щоб я для нього пробила паспорт, зробила всі щеплення та документи, плюс довідку для виїзду за кордон, і переправила в Анталію. Тобто мені треба було знайти й людину, яка погодиться із собою попутно взяти цуценя. Я оптиміст, намагаюся робити максимум. Але виконання такого завдання малоймовірне. Крім цього, їй треба було все терміново зробити, буквально за тиждень.

– Які завдання доручали?

– Грумінг. Тобто взяти сусідську кішку і віднести в салон для тварин, щоб її помили, причесали й підстригли кігті. Це було поряд із моїм місцем проживання. Це все займало майже 2 години.

Ще одне завдання було майже на місяць  – зайнятися копіюванням документів. Ми не зійшлися по грошах, і я не взяла це завдання.

Також жінка просила для неї і дочки зайнятися організацією закордонного паспорту. Тобто мені треба було дізнатися де, коли, як і що робити. Ми відмінили це завдання.

Потім – забрати дітей зі школи. Це потрібно було робити кожну середу.  Теж відмовилася, адже почала ходити на співбесіди.

Схоже завдання – забирати дітей із тренувань. Його теж не виконала за браком часу.

Ще одне з доручень – постояти в черзі замість іншої людини на отримання цифрового підпису. Я опублікувала пост про це на своїй сторінці в соцмережі Facebook. Найцікавіше, що в коментарях під ним люди писали пропозиції, як це питання можна вирішити. І замовник, скориставшись одним із посилань на сайт, сам усе зробив.

Ще одним із завдань було продати весільну сукню. Якщо й знайду клієнта, мені віддадуть 5 відсотків, а сукня коштує 10 тисяч.  Поки я її не продала, тому не заробила.

– Люди настільки тобі вірять, що довіряють власних дітей?

– Це розраховувалося на сусідів. А оголошення потім почало так віруситися, що надходили прохання і з інших районів міста.

Окрім цього, мене багато хто знає із сусідів. Ми створювали ОСББ, і я була в ініціативній групі з 1 під’їзду.

– Ти знайшла спосіб, як підзаробити, пропонуючи свої послуги. А як ставишся до людей, які просять милостиню чи позичають гроші в батьків?

– Просити милостиню – це особиста справа людини. Кожен живе, як хоче чи може. Якщо є можливість, я їх підтримую. Це все, що я можу сказати про таких людей. А щодо батьків… Аби все сталося інакше, мені теж довелося б позичати у батьків. Але це настільки крайній випадок. Перед цим треба зробити все можливе, щоб уникнути цієї ситуації.

Читайте всі новини по темі "@стрічка" на сайті "Обозреватель".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Щоб проголосувати за коментар чи залишити свій коментар на сайті, до свого облікового запису MyOboz або зареєструйтеся, якщо її ще немає.
Зареєструватися
Нові
Старі
Кращі
Найгірші
Коментарі на сайті не модеровані

Наші блоги