Киянка, що вразила Україну ідеєю заробітку: тепер моє життя, як у кіно

12.5т

Христина Бондар – киянка, яка за кілька днів стала справжньою зіркою соцмережі Facebook. А все через оголошення про підробіток, яке вона розмістила у закритій спільноті жителів одного з ЖК у столичному мікрорайоні Позняки.

З моменту публікації оголошення минуло більше тижня, й "Обозреватель" вирішив дізнатися, чи відгукнулися кияни на оголошення дівчини та як у неї просуваються справи з пошуком основної роботи.

– Як виникла ідея написати оголошення?

– Я вийшла з роботи, йду й думаю:  "Так, за опалення треба заплатити. За дієтолога треба заплатити. Поки я шукатиму роботу, мине час. А чи не написати нашим сусідам? Вони адекватні люди, може, комусь буду корисною"…  А потім воно так розлетілося… Я не очікувала ажіотажу.

Все так добре повернулося, що мені надійшло чимало пропозицій постійної роботи… І я дуже рада, адже моїм пріоритетом було знайти саме роботу, а доручення – на час її пошуку. Тепер моє життя, як кіно.

– Пропозиції варті уваги?

- Мені присилають такі запрошення, що, можливо, ще тиждень тому я сама побоялася б запропонувати свою кандидатуру в такі компанії. І коли я прихожу на співбесіду, розмова починається з похвали: "Христино, ти мозок, ти сила. Я тебе поважаю".

Загалом пропозиції надходять із різних направлень. На цьому тижні ще походжу і потім обиратиму.

– Чимало людей дізналися, що тобі дуже потрібні гроші. Чи були ті, хто дав тобі їх просто так?

– Були два подарунки долі. Один невідомий чоловік надіслав мені смс-повідомлення, де запитав, чи треба мені поповнення рахунку. Він написав, що в нього немає собачок, що він не сусід, не знає, як мене підтримати, але дуже хоче допомогти. Подумав, що всі говорять телефоном і кошти на рахунку можуть знадобитися. Я не відмовилася. Тим більше, у мене в цей день якраз закінчилися гроші на мобільному.

Інший чоловік написав у соцмережі Facebook, що може поповнити мегабайти на мобільний інтернет. Тепер у мене 5 тисяч мегабайтів. Скільки це коштує, не знаю, але дуже вдячна!

– Чи були ті, хто засуджував, критикував, сміявся з тебе через оголошення?

– Ні, навпаки, що мене дуже здивувало, люди висловлювали слова підтримки. За останній тиждень мені написали близько 250 повідомлень, більша частина з них – повідомлення про те, що я дуже смілива, що дуже круто, що не здаюся й не нию. Були й ті, хто писав "Так а в чем, собственно, дело? Из-за чего кипишь?" Дехто пропонував розмістити своє оголошення на сайті "Кабанчик" – онлайн-сервісі замовлення різних послуг. Але я в цьому не зацікавлена.

– А були непристойні пропозиції?

– Ні.

– Скільки всього вийшло заробити, виконуючи різні доручення?

– Близько 600 гривень.

– І на що ти їх витратила?

– Переважно на продукти харчування.

– Чи були якісь незвичайні замовлення?

– Україномовна жінка з Анталії написала, що в Києві є цуценя, його екстрено продають. Завдання полягало в тому, щоб я для нього пробила паспорт, зробила всі щеплення та документи, плюс довідку для виїзду за кордон, і переправила в Анталію. Тобто мені треба було знайти й людину, яка погодиться із собою попутно взяти цуценя. Я оптиміст, намагаюся робити максимум. Але виконання такого завдання малоймовірне. Крім цього, їй треба було все терміново зробити, буквально за тиждень.

– Які завдання доручали?

– Грумінг. Тобто взяти сусідську кішку і віднести в салон для тварин, щоб її помили, причесали й підстригли кігті. Це було поряд із моїм місцем проживання. Це все займало майже 2 години.

Ще одне завдання було майже на місяць  – зайнятися копіюванням документів. Ми не зійшлися по грошах, і я не взяла це завдання.

Також жінка просила для неї і дочки зайнятися організацією закордонного паспорту. Тобто мені треба було дізнатися де, коли, як і що робити. Ми відмінили це завдання.

Потім – забрати дітей зі школи. Це потрібно було робити кожну середу.  Теж відмовилася, адже почала ходити на співбесіди.

Схоже завдання – забирати дітей із тренувань. Його теж не виконала за браком часу.

Ще одне з доручень – постояти в черзі замість іншої людини на отримання цифрового підпису. Я опублікувала пост про це на своїй сторінці в соцмережі Facebook. Найцікавіше, що в коментарях під ним люди писали пропозиції, як це питання можна вирішити. І замовник, скориставшись одним із посилань на сайт, сам усе зробив.

Ще одним із завдань було продати весільну сукню. Якщо й знайду клієнта, мені віддадуть 5 відсотків, а сукня коштує 10 тисяч.  Поки я її не продала, тому не заробила.

– Люди настільки тобі вірять, що довіряють власних дітей?

– Це розраховувалося на сусідів. А оголошення потім почало так віруситися, що надходили прохання і з інших районів міста.

Окрім цього, мене багато хто знає із сусідів. Ми створювали ОСББ, і я була в ініціативній групі з 1 під’їзду.

– Ти знайшла спосіб, як підзаробити, пропонуючи свої послуги. А як ставишся до людей, які просять милостиню чи позичають гроші в батьків?

– Просити милостиню – це особиста справа людини. Кожен живе, як хоче чи може. Якщо є можливість, я їх підтримую. Це все, що я можу сказати про таких людей. А щодо батьків… Аби все сталося інакше, мені теж довелося б позичати у батьків. Але це настільки крайній випадок. Перед цим треба зробити все можливе, щоб уникнути цієї ситуації.

Приєднуйтесь до групи "УкрОбоз" на Facebook, слідкуйте за оновленнями!

Наші блоги

Останні новини

Загрузка...