Коментар: Дизельна Німеччина передусім!
Усі учасники берлінського дизельного саміту погодилися з тим, що заборони на використання дизеля варто було б уникнути. Та повернути довіру буде складнішим завданням, вважає Даґмар Енґель.Результати дизельного саміту в Берліні, на якому автовиробники й політики вирішували, як бути з дизельними моторами, виявилися такими, як і очікували, - задоволені всі. Автовиробникам поки що вдалося уникнути надзвичайно витратного технічного переобладнання дизелів - вони обмежаться оснащенням п'яти мільйонів дизельних автівок лише новим програмним забезпеченням. Очільники німецьких федеральних земель, у яких розташовані автозаводи, зберегли робочі місця у своїх регіонах. Мерії міст отримають кошти на модернізацію автобусів та поліпшення руху на дорогах, яке має зменшити негативний вплив викидів на здоров'я громадян. А політики на федеральному рівні відклали свої далекосяжні перевірки дизельної теми аж на 2018 рік, вивільнивши для себе час на вибори, які мають відбутися вже за сім тижнів. Можливість заборони дизеля знято з порядку денного, тож уся дизельна індустрія Німеччини зітхнула з полегшенням.
Промислова політика для Німеччини...
Однак фундаментальна проблема залишається невирішеною. І проблема ця не стільки в забрудненому повітрі, яке нині все ж є кращим, ніж раніше (від себе зазначу, що керую німецьким дизельним авто, якому 10 років, європейського екологічного стандарту Євро 4. А ще я 25 років багато палила, навіть у закритих приміщеннях).
Засаднича проблема криється в політиці Німеччини у промисловій сфері, покликаній одночасно захищати найрізноманітніші інтереси. Це інтереси автомобільної індустрії, яка забезпечує значну частину грандіозного зовнішньоторговельного балансу ФРН. Окрім того, це ще й інтереси 800 тисяч працівників автомобільної промисловості та тих, хто заробляє на життя від продажів, обслуговування та на інших "зупинках" автівок на шляху до водія. Сюди ж слід додати й політичні інтереси, які полягають у збереженні існуючих виробничих потужностей, процвітання, підтримки виборців та пожертв партіям. Посилення європейських екологічних стандартів у Брюсселі загальмувало, а ознаки шахрайства та картельних змов ніхто, можливо, й навмисне, не перевіряє. І все на догоду обслуговування згаданих інтересів.
... це промислова політика проти Німеччини
І так усе собі рухається далі, ніби у ритмі роботи дизельного двигуна. Його винайшли у 1893 році і понад сто років удосконалювали. Але зараз, вочевидь, він досяг своїх меж. А разом із ним і німецька автомобільна промисловість із її щедрими прибутками, адже вона ігнорує той факт, що світ змінюється і відходить від двигунів унутрішнього згоряння і від грошового станка під лейблом Made in Germany. "Правда полягає в тому, що в минулому держава не достатньо дистанціювалася від автомобільної індустрії", - визнала минулими вихідними німецька міністерка охорони довкілля Барбара Гендрікс (Barbara Hendricks).
І справді, вони зрослися настільки, що важко було тверезо дивитися в майбутнє. Зараз же ми засвоюємо урок, який є наслідком національно орієнтованої промислової політики. "Німеччина передусім" - це гасло якийсь час приносило фантастичні фінансові дивіденди. І це спокушало нас продовжувати йти цим шляхом. Але на узбіччі залишився німецький автомобіль майбутнього і довіра. Довіра до автоіндустрії, до політиків та до конкурентоздатності й витривалості обох.