УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

40 років ОБСЄ: місія нездійсненна

585
40 років ОБСЄ: місія нездійсненна

Розрядка в "холодній війні", запобігання міжнародним конфліктам і захист прав людини. З такими цілями 40 років тому була заснована ОБСЄ. Чому вони знову актуальні - в матеріалі DW.

Не так давно Україна хотіла допомагати іншим. Коли в січні 2013 року Київ очолив Організацію з безпеки та співпраці в Європі (ОБСЄ), пошук політичного рішення заморожених конфліктів, наприклад, у Придністров'ї, був оголошений одним з пріоритетів. Через рік Україні довелося мати справу з двома власними конфліктами: Росія анексувала Крим, а проросійські сепаратисти взяли під контроль значну частину Донбасу. Війна забрала тисячі життів. Для ОБСЄ, що в суботу відзначає 40-річний ювілей, Україна стала, мабуть, головною міжнародною ареною. Сотні спостерігачів стежать за перемир'ям на сході країни, крім того, ОБСЄ - учасниця Мінської контактної групи з врегулювання конфлікту.

При цьому ще зовсім нещодавно ОБСЄ називали "паперовим тигром" і здавалося, що про неї мало хто пам'ятає. "Країни-члени приділяли їй мало уваги", - сказав DW Вольґанґ Цельнер, директор Центру досліджень ОБСЄ при Гамбурзькому університеті. Сьогодні організація - в центрі уваги глобальної політики. "Те, що нею цікавляться журналісти й не плутають з ОЕСР (Організація економічної співпраці та розвитку - Ред.), - це все лише після української кризи", - наголошує Цельнер.

Інструмент розрядки у "холодній війні"

Історія ОБСЄ почалася в роки "холодної війни". Влітку 1973 року за ініціативи країн Варшавського договору на чолі з СРСР почала роботу Нарада з безпеки та співробітництва в Європі (НБСЄ). Її мета - зняти напругу в протистоянні Сходу та Заходу. Через два роки, 1 серпня 1975 року, лідери 35-ти країн підписали в Гельсінкі Заключний акт. Серед іншого вони зобов'язалися зміцнювати безпеку, мирно вирішувати конфлікти та поважати права людини. З останнім пунктом пов'язана поява в соцкраїнах Гельсінських груп, що домагалися дотримання прав людини за залізною завісою.

Після розпаду Східного блоку перед НБСЄ постали нові виклики - вона допомагала колишнім радянським республікам будувати демократію. Багато хто знає ОБСЄ завдяки її спостерігачам на виборах.

Від 1995 року НБСЄ стала називатися ОБСЄ. Сьогодні в організацію зі штаб-квартирою у Відні входять 57 країн, у тому числі одна із засновниць - США. "Наймолодший" член ОБСЄ - Монголія - приєднався 2012 року.

Розкол між Росією та Заходом

Уже понад десять років експерти спостерігають за розколом всередині ОБСЄ, що проходить передусім між Росією та західними країнами. Москва звинувачує організацію в "подвійних стандартах" у питанні прав людини та втручанні у внутрішні справи. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров 2006 року погрожував виходом Росії з ОБСЄ. На парламентських виборах 2007 та 2011 років, а також на президентських виборах 2008-го у Росії спостерігачів ОБСЄ не було. Москва висунула занадто суворі умови, скаржилася організація.

У питанні безпеки підсумки роботи ОБCЄ у колишніх радянських республіках теж виглядають скромно. Організація не лише не змогла розв'язати заморожені конфлікти на кшталт Нагорного Карабаху, а й не запобігла новим, як це сталося в Грузії 2008 року.

Дипломатичний скандал напередодні ювілею

Щонайпізніше від моменту української кризи ОБСЄ, схоже, знову опинилася перед тими ж проблемами, що й 40 років тому. Політики це заперечують, але експерти дедалі голосніше говорять про нову "холодну війну". Анексувавши Крим, Росія, за словами Цельнера, "багатократно" порушила базові принципи Гельсінської угоди, серед яких - відмова від насильства між країнами та непорушність кордонів.

Незадовго до ювілею ОБСЄ ситуацію додатково затьмарив дипломатичний скандал. Спікера Держдуми Сергія Наришкіна та ще п'ятьох росіян не пустили у Фінляндію, де вони збиралися взяти участь у сесії Парламентської Асамблеї ОБСЄ. Гельсінкі пояснив це санкціями проти російських політиків у ЄС. В результаті вся російська делегація залишилася вдома на знак протесту.

Призупинення членства, як з Югославією, не буде

Незважаючи на невдачі, експерти не говорять про провал. "ОБСЄ сама по собі - досить слабка організація", - каже Вольфґанґ Цельнер. Її завдання - стабілізація конфліктів. Експерт з Гамбурга не підтримує ідею призупинення членства Росії. "Якщо призупинити членство Росії, як це було з Югославією (від 1992 до 2000 року – Ред.), то відпаде сенс в ОБСЄ, її можна буде розпустити", - вважає Цельнер. За його словами, без Росії буде неможлива і спеціальна спостережна місія на сході України.

З ним погоджується Олександр Сушко, експерт київського Інституту Євроатлантичного співробітництва. Альтернативи ОБСЄ на сході України немає, вважає він. Сушко також переконаний, що ОБСЄ не могла запобігти анексії Криму Росією. "Якщо Україні потрібний майданчик, щоб в очі казати Росії про її злочини, то не треба виключати її з ОБСЄ", - каже Сушко.

І Цельнер, і Сушко переконані, що ОБСЄ наразі не потребує глибокої реформи, нової конференції "Гельсінкі-2". Закладені 1975 року принципи, на їхню думку, актуальні. Треба лише, щоб країни їх не порушували.

2016 року головування в ОБСЄ перейде до Німеччини. Україна залишиться головною темою, прогнозує Цельнер. Разом з тим він очікує від Берліна спроби "знову запустити діалог з Москвою". Але додає, що легким цей процес не буде. І успіх не гарантований.