Керівник місії України при НАТО: у нас дуже великі очікування від саміту у Варшаві

На фоні російської агресії все частіше підіймаються питання посилення співробітництва України і НАТО. У нинішніх умовах для Києва мати сильного військового союзника - це питання виживання.

Єгор Божок виконує обов’язки голови місії України при альянсі, яка займається перш за все поглибленням євроатлантичної інтеграції держави. В ексклюзивному інтерв’ю "Обозревателю" пан Божок розповів, чого очікувати Києву від саміту у Варшаві, чи зможе Україна колись стати членом НАТО, на яку допомогу може розраховувати та про багато іншого.

- Які ваші очікування від засідання Україна-НАТО 9 липня у Варшаві?

- Очікування дуже великі. Ви чули Генерального секретаря НАТО Єнса Столтенберга. Я повністю підтверджую його тези про те, що саміт у Варшаві стане вагомим сигналом політичної підтримки України з боку альянсу та несприйняття незаконних й агресивних дій Росії проти нашої держави.

Читайте: Порошенко: Украина начинает перестройку ради вступления в НАТО

Також він стане платформою, на якій будуть ухвалені важливі рішення щодо поглиблення практичної, матеріально-технічної та консультативно-дорадчої підтримки НАТО у розвитку обороноздатності України та адаптації до стандартів альянсу в середньостроковій перспективі. Мова йде про 2020 рік. Ми пам’ятаємо, що у програмі президента Петра Порошенка визначено, що до 2020 року Збройні сили України мають перейти на стандарти НАТО. Ми на це орієнтуємося. І перехід до нових стандартів будемо здійснювати за ще глибшої допомоги альянсу.

- Про яку конкретно допомогу може йти мова?

- Мова йде про комплекс напрямів допомоги, які охоплюють сфери, починаючи від системи командування та управління новими ЗСУ, завершуючи активною та плідною взаємодією в сфері протидії гібридній війні. Також йдеться мова про посилення взаємодії між Україною і НАТО на стратегічних з безпекової точки зору напрямах, наприклад, у сфері стратегічних авіаперевезень.

- Ходять розмови, що під час саміту Україні можуть запропонувати створити на своїй території центр НАТО з вивчення досвіду гібридної війни з Росією. На ваш погляд, це вірогідно?

- Я сказав би, що це дуже вірогідно. Ми ведемо активний узгоджувальний процес.

- А що саме цей центр дасть Україні?

- За нашою логікою цей центр має нарешті об'єднати зусилля державних структур та громадянського суспільства у сфері протидії гібридним загрозам. Тому що і в Україні, і в НАТО стало цілком очевидно, що таку комплексну загрозу, як гібридна війна, можна подолати лише шляхом повної синергії заходів, які реалізуються по лінії громадянського суспільства (волонтерів, науковців, оглядачів, експертів) і по лінії профільних установ державної влади.

Читайте: Керри подсказал России, как помириться с НАТО

- Також з'являється інформація про те, що НАТО розглядає питання підписання партнерської угоди з Грузією й Україною за формулою 28 + 2. Тобто до вступу в НАТО ці дві держави будуть інтегровані до структури НАТО, але без формального членства. А це, на ваш погляд, також вірогідно?

- Україна та Грузія мають такий рівень і формат співробітництва з НАТО, що поглибити його можна тільки прийнявши ці країни до альянсу. Ми є єдиними особливими партнерами НАТО. Ми маємо постійно діючий форум для діалогу та консультацій (комісії Україна-НАТО та Грузія-НАТО).

- А як щодо членства України в НАТО? Я розумію, що ви говорили: обговорювати це дещо рано. Але все ж таки, в України є шанси стати членом альянсу хоча б у далекому майбутньому?

- Так. Ви знаєте, вступ України до НАТО - це все одно що завершити навчання у виші й стати повноцінним, освіченим і професійним членом вищих верств будь-якого суспільства. Я б сказав, що це можна порівняти з відходом від "печерної" філософії й становленням людини з великої букви "Л". Бути членом НАТО - це не панацея. Панацея - це стати відповідним стандартам НАТО. Це вирости над собою.

Динаміка, яку я спостерігаю в Україні по лінії профільних відомств, рішучість, яку відчуваю з боку вищого політичного керівництва, дозволяють мені з оптимізмом дивитися в майбутнє й стверджувати, що Україна буде членом НАТО, якщо суспільство цього захоче. Це дуже важливо, що постійно підкреслюють в альянсі. Принциповим є те, що членство в НАТО - це рішення не влади, а народу. Тому однозначно: перед тим, як подавати чи не подавати заявку на вступ до альянсу, влада запитає народ на референдумі. Про це чітко сказав президент.

У цьому контексті ще дуже важливо, що всі процеси реформування України згідно зі стандартами НАТО (по лінії Міноборони, СБУ та інших відомств) відбуваються в тісній взаємодії з громадянським суспільством, під пильним контролем суспільства. Тобто люди обрали свій шлях. І українці контролюють владу, щоб та не звела країну з обраного шляху.

Тому всі ми - функціонери, які працюють над вирішенням проблем євроатлантичної інтеграції України - знаходяться під подвійним тиском. По-перше, суворий контроль з боку вищого політичного керівництва держави. По-друге, постійний контроль з боку громадянського суспільства. І мені здається, що це є запорукою успіху.

Читайте: В России пригрозили ответить на вступление Черногории в НАТО

- Але все ж таки, як я розумію, вступ України до НАТО - це питання десятиліть. Чи я помиляюся?

- Важко сказати. Вибачте за таку алегорію, але як можна знати, за скільки часу людина перекопає шість соток землі? Це залежить від її бажання, наполегливості, працьовитості. Тобто темп переходу на етап, коли можна буде сміливо говорити по подачу заявки, повністю залежить від нас.

Скільки Україні потрібно буде часу, щоб адаптуватися до стандартів НАТО, важко сказати. Президент першим орієнтиром означив 2020 рік. Якщо ми до цього часу виконаємо все заплановане, зможемо сміливо про це говорити. Якщо ні - будемо коригувати плани. Але залежить все від нас: не тільки від представників влади, а й від представників громадянського суспільства.

Читайте: НАТО хочет еще раз поговорить с Россией об Украине

А після того, як я вже казав, буде референдум. Говорити про конкретні терміни можна буде лише після того, як українці скажуть: "Подавайте заявку".

- Але ж після агресії Росії ставлення українців до НАТО значно поліпшилося…

- Ви абсолютно праві. Я спостерігаю просто карколомні речі. Розглянемо, наприклад, Луганську область. Я займаюся проблематикою Україна-НАТО вже близько 10 років, тому добре пам’ятаю, якою була ситуація раніше. До початку російської агресії Луганська область була рекордсменом непідтримки. За останні 2 роки ми маємо +17%. І це Луганська область. Регіон, який перебуває під постійним впливом пропаганди Кремля і (й) тиском російських військових і найманців. Про західні області я взагалі мовчу.

- Ось ви заговорили про Росію. У цьому контексті панує така думка, що реакція Росії на подальше зближення України й НАТО буде агресивною. На вашу думку, це стане на заваді?

- Росія агресивно реагувала на першу хвилю розширення НАТО. Росія агресивно реагувала на другу хвилю розширення НАТО. Росія агресивно реагувала на останню хвилю розширення НАТО. Росія продовжує агресивно реагувати на питання запрошення Чорногорії до альянсу. Як-то кажуть, собаки гавкають, а караван іде. Жодна третя сторона не може мати впливу на рішення НАТО та країни-претендента.

Я вас запевняю, що ця істерія, яку Росію демонструє щоразу під час розширення цивілізованої, демократичної спільноти, буде продовжуватися й надалі. Тому що логіка Росії, на жаль, побудована на руйнуванні того, що її оточує. І на продовженні свого існування за рахунок цих руйнувань. Замість того, щоб вкладати ресурси, якими доля їх щедро наділила, у саморозвиток, вони вкладають їх у руйнування. А про те, що рівень життя самого російського народу не дуже високий, чомусь забувають. Претендувати на глобальне лідерство можна лише тоді, коли твій народ живе пристойно. А коли вдома "болото", претендувати на глобальне лідерство, як мінімум, несерйозно. Це особисто моя позиція.

- Якщо повернутися до теми допомоги НАТО, є якісь надії на те, що у найближчому майбутньому альянс змінить свою позицію щодо поставок летальної зброї Україні?

- Справа в тому, що поки цей процес йде, ми за допомогою НАТО розвиваємо власний потенціал. Точніше, не розвиваємо, а відновлюємо те, що було розграбовано й зруйновано. Цей процес треба розглядати в динаміці. Те, що нам було потрібно (необхідно) рік тому, зараз вже не треба. У нас уже є своє. Ми його відбудували за допомоги альянсу.

Читайте: Черноморский союз: Украина и Турция подписали амбициозный план военного сотрудничества

Особисто я схиляюся до такого підходу: краще дати людині вудку, ніж зловити для неї рибу. Згідно з цим підходом ми зараз і співпрацюємо з НАТО. До речі, на початку червня цього року у Львові відбудеться чергове засідання спільної робочої групи Україна-НАТО з питань оборонно-технічного співробітництва. Однією з ключових тем засідання стане імпортозаміщення в контексті знищення залежності від російського оборонпрому.

- Нещодавно Петро Порошенко заявив, що Україна і Румунія хочуть створити чорноморську флотилію під керівництвом НАТО. Які перспективи цього? І що це дасть Україні?

- Це питання активно дискутується в штаб-квартирі НАТО. Подальший розвиток цієї ідеї, у першу чергу, залежить від позиції Туреччини, Румунії та Болгарії. Україна вже заявила, що ми готові приєднатися. Грузія також.

Що це дасть Україні? Нам це дасть хоч якусь перспективу присутності "білої" сили у Чорному морі на фоні того, що Росія окупувала Крим, вкрала наш флот і продовжує тероризувати чорноморську спільноту нарощенням військового потенціалу на півострові. Багатонаціональна присутність у Чорному морі за участю України стане серйозним сигналом Росії та фактором її стримування.

Але питання має вирішуватися виключно в рамках міжнародного права. Існує Конвенція Монтре та режими проток Босфор і Дарданелли. Тому це дуже комплексне питання. Але політична воля, у тому числі й з боку України, вирішить це питання. Сподіваюся, що відповідні рішення будуть оголошені за підсумками саміту НАТО у Варшаві.

Як повідомляв "Обозреватель", генсек НАТО Єнс Столтенберг вважає, що саміт НАТО стане важливим майданчиком.