УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Анґела Меркель: Хоч і з втратами, але до останнього бою готова!

852
Анґела Меркель: Хоч і з втратами, але до останнього бою готова!

Тепер ми знаємо, де "собака заритий": у суспільстві її цінують за надійність, кажуть соціологи. Нікому не спало б на думку підозрювати її в переслідуванні якихось сторонніх інтересів на посаді канцлерки. Її стриманість у політиці діє заспокійливо, а її далеке від гламуру приватне життя викликає позитивне сприйняття у багатьох німців - канцлерка живе скромно, любить ходити на прогулянки і навіть сама готує їжу. Коли під час теледебатів 2013-го року з її опонентом соціал-демократом Пеером Штайнбрюком ведучий попросив Меркель звернутися до телеглядачів, вона відповіла: "Вони мене знають". Тоді цю передбачуваність виборці оцінили. Сьогодні ж багато хто не є певним, чого надалі очікувати від Меркель.

Відео дня

Одна проти всіх

Все йшло своїм ходом, поки у світі панував відносний порядок. Це було в часи до кризи біженців, до Brexit, до Трампа. Тепер же Меркель має проявити свої лідерські якості у буремні часи нестабільності. Самі собою низькі показники безробіття, стабільне економічне зростання та надійний стан публічних фінансів на багатьох вже враження не справляють.

У ФРН, в Європі та й у світі суспільство поляризувалося. Часи стають все більш неспокійними, а партнери - більш незговірливими. Меркель не раз вступала в пряме протистояння з Путіним. Проте тоді її позиції в Німеччині були непохитними, і в Європі її авторитет теж ніхто не ставив під сумнів. Сьогодні не все так однозначно, і ці слабкості у своїх інтересах використовує також і президент Туреччини Реджеп Таїп Ердоган. Навіть маленькі країни на півдні та сході Європи, які ще 20 років тому вбачали у Німеччині "хресного батька", який приведе їх до складу Євросоюзу, тепер виступають проти "канцлерки Європи", роблячи ставку на модель національної держави замість щільнішої інтеграції у межах ЄС.

І на тлі усього цього, Меркель, як пише газета The New York Times, мусить тепер виступити в ролі "захисниці ліберального Заходу".

Сила політичних змін

Меркель походить з далекої від політики працьовитої родини протестантського священика. Її біографія і навчання в НДР не тільки не зашкодили, а навіть допомогли швидко акліматизуватися у переважно чоловічому політичному середовищі Німеччини ери канцлера Гельмута Коля. Саме тоді й почалася її політична кар'єра. 2000 року, після скандалу довкола пожертв і "чорної бухгалтерії" християнських демократів, Колю довелося піти, а його місце посіла Меркель. Тоді ж народився і міф про Меркель, який розчинився із початком кризи біженців 2015 року. Все це, здається, сильно змінило канцлерку. Замість традиційного вичікування і довгих роздумів над рішеннями, Меркель продемонструвала волю впроваджувати своє політичне бачення. Відкриття кордонів, мовляв, було актом гуманності без жодних тактичних розрахунків. "Момент політичної краси" - так це описав згодом журнал Der Spiegel. Нещодавно вона висловила жаль з приводу того, що допустила неконтрольований потік сотень тисяч біженців. Але вже тоді багато хто запитував: чи відає що робить?

Втрата контролю

Триматися раціональної лінії у мить історичного виклику їй не дуже вдалося. Проти неї ополчилися найближчі соратники із баварського Християнсько-соціального союзу. Дехто у лавах сестринської партії не бажає знову бачити її кандидаткою та допомагати їй із переобранням. Консервативне крило очолюваної нею ХДС теж набрало ваги. Різноманітні страхи зростали у населення, а це вдало використали у своїх цілях праві популісти з Альтернативи для Німеччини (АдН).

У Євросоюзі її репутація також похитнулася: відкривши німецькі кордони для сотень тисяч біженців, вона без попередніх консультацій з партнерами забажала від них згоди на обов'язкові квоти розподілу біженців. Сусідам по ЄС ця ідея не припала до душі.

Робити у сьогоднішні часи прогнози - важко. Але можна передбачати, що Меркель вдасться вчетверте вибороти для себе канцлерську посаду. Адже навіть за серйозних втрат у підтримці серед виборців ХДС/ХСС зможуть створити коаліцію з Соціал-демократичною партією Німеччини, яка, імовірно, втратить і того більше голосів. Та чи стане це правильною відповіддю на протестні настрої у суспільстві? Можна очікувати, що найважчі часи у неї ще попереду.