ГоловнаБлоги

В данном разделе посетители сайта сами генерируют контент. Редакция «Обозревателя» не несет ответственности за этот контент.

На тобі небоже, що мені не гоже

400

Під річницю введення окупаційних військ на Українські землі, Товариство з обмеженою (без)відповідальністю «Putin & Company» вирішило зробити, на їхній погляд, гучну заяву. І не вустами другорядних дійових осіб на кшталт глашатаїв з Державної думи, Адміністрації Президента чи МЗС РФ, а самого ВВП. От тільки обраний рівень озвучення позиції дещо не відповідає прогнозованому пафосу самої заяви.

Так, президент РФ Володимир Путін під час рядової зустрічі з представниками ЗМІ 11 січня заявив, що Росія готова повернути Україні її військову техніку з окупованого Криму. Також він «не забув» зауважити, що ця «техніка перебуває в жалюгідному стані».

Для внутрішнього монополізованого товариством політичного ринку на передодні чергових виборів, такі висловлювання є способом демонстрації нібито миротворчої місії, яку на себе взяв вождь; способом показати прагнення до відлиги у відносинах з сусідами; способом показати «несправедливість» накладених санкцій. Звичайно, що побудована вертикаль тут же підхопила свіжу хвилю, щоб донести інформацію у найвіддаленіші куточки країни – навіть туди, куди звичайним транспортом не добратися по причині відсутності доріг, до слухачів, готових схвально сприймати чергову порцію пропаганди.

Насправді ж, така заява видається подачкою з барського плеча без деокупації Донбасу та повернення під контроль України Автономної Республіки Крим. Особливо явним це є на фоні підтримки України міжнародним співтовариством в тому числі й її армії, оскільки епопея повернення вкраденого тягнеться з часу самої анексії Криму. Ще 5 липня 2014 року, після вторгнення на Донбас, в МЗС РФ заявили, що Росія припинила передачу Україні озброєнь і техніки з Криму до «повного припинення українськими силовиками бойових дій» на сході. В 2014 році українська армія дійсно була далеко не в кращій бойовій формі в результаті її «реформування» під постійним контролем військових РФ. Але за роки протистояння вона змужніла, була модернізована і на сьогодні ціною тисяч жертв стримує східного сусіда від просування на захід.

Очевидним в цій історії є той факт, що агресор розуміє, що йому прийдеться, рано чи пізно, повернути викрадене. І не слід забувати, що за скоєне незабаром потрібно буде відповісти і перед людським судом, і перед Судом Всевишнім.

Наші блоги