Літературний конкурс. Щезнення

Колі ми познайомілісь, во время наших дерло зустрічей мій образ в его очах БУВ таким чіткім ... ВІН аж горів від чіткості. Я могла Годін мілуватіся своим відображенням.

Потім я Почала помічаті, что образ тьмяніє, контури стають урівчастімі, кольори не такими Яскраве. Дивно, но ця тенденція безпосередно булу пов'язана з кількістю его дзвінків и наших зустрічей ... Вона Суттєво зменшено. А образ тьмянів и тьмянів ... Я вже перестала розрізняті РІСД свого Обличчя ... А вогонь ... ВІН кудись Зник.

А одного разу на Вулиці ... я зустріла его Випадкове ... ВІН мене Ніби НЕ помітів ... Я спиною відчула, что за мною хтось Стоїть. Це булу жінка, одягніть в чорне. Вона шепнула мені: "Ти бачиш? Бачиш, что тобі Вже немає в его очах? "Я заглянула ... Я так Хотіла собі там знайти ... Я дівілася так, наче це були НЕ очі, а Дві бездонні криниці, в якіх я тонула, Намагаючись натрапіті хоч на Якийсь НАТЯК на собі. Даремно ... Не Знайшла.

Відтоді я больше Ніколи НЕ чула его голосу в слухавці. І я тепер не знаю, чи то я щезла з его очей, чи взагалі щезла ...