Стихи про жисть

ПРО ПУЗО

У світі свавілля і розрухи,

Де натяку немає на благодать,

Де летимо ми в мережі немов мухи,

Про спортзалах можна лише мріяти ...

Трохи живим притягти з роботи,

вивернеш дружині з грошима кишеню,

І забудеш що ти, де ти, хто ти,

Лише пожерти і впавши на диван.

Бачимо, як росте нещадно пузо,

Як летять даремно наші дні.

Всі ледащій прилітає Муза,

Хоч все так же нам не до херни.

Трохи слабший горілкою напруги,

Вийшовши на поріг поссать босим,

??Виявимо раптом ми з подивом,

Що не видно з чого ми ссим ...

Всі мріючи схуднути роками,

Всяк з нас смиренно хрест несе.

І вже той день не за горами,

Що не буде видно, хто смокче ...

СТРАШНИЙ СОН імпотенти

Нескінченна синь,

І замерзла даль ...

Кинь мене ти, покинь,

Моє горе-печаль.

Член мій - страшний облом

І очі з орбіт -

перебиті крилом

Безнадійно висить ...

Розумієш часом:

Більше нема чого жити.

На фіга мені такий?

Ні сношать, ні дрочити ...

І так хочеться мені

З криком "Ех, твою мать!"

За дурній голові

щигля йому дати!

І, до ручки дійшовши,

підніс до нього ствол:

відстріл я мудя -

Нехай летять вони в підлогу!

Після - постріл другого,

Прірва вічного сну ...

Я зовсім герой,

Тут картина ясна.

Так мене і знайдуть

В досвітній тиші.

Мій останній притулок,

Голий труп без душі:

Розірвали скроню

Дев'ять грамів свинцю.

Замість крові - пісок,

Та огризок кінця ...

***

Всюди стражденні глотки,

І тонни зникають в них

Вина, лікеру, спирту, горілки -

Хто сам з собою, хто на трьох.

Лікеро-горілчаних заводів

Коштують громади тут і там.

Все для Росії, для народу,

Щоб було чим заліться нам.

Хто заливає біль і горе,

А хто - щоб бути повеселей.

Дивишся: і по коліно море,

І став під мухою сміливіше!

Ну що за російську без застілля?

Ну що за зустріч без пиття?

Ах ти, безкрає роздолля,

Ох ти, Россіюшка моя!