Яким Чернігів був за часів окупації: фото 40-х років
В мережі з’явилася добірка унікальних старих фотографій Чернігова, які відображають життя міста в період 1940–1943 років, більшу частину якого становила німецька окупація. Початок німецько-радянської війни у 1941 році став катастрофою для Червоної армії: війська Вермахту стрімко просувалися вперед, знищуючи радянські частини та беручи їх у кільце.
Вже через неповні три місяці після початку бойових дій, а саме 9 вересня 1941 року, Чернігів опинився під контролем загарбників на довгі два роки. Доля міста вирішувалася в ході масштабної німецької операції, спрямованої на знищення Південно-Західного фронту та захоплення Києва, де велике значення приділялося оточенню радянської армії між Дніпром і Десною.
Битва за Чернігів
Перші відлуння війни "завітали" до Чернігова ще 27 червня 1941 року, коли на залізничну станцію впали перші німецькі бомби. Спочатку містяни реагували на ворожі нальоти з цікавістю, збігаючись підбирати уламки, але це швидко минуло, і невдовзі при звуках сирени люди вже поспішали до укриттів. Справжнім пеклом для міста стали три доби, з 23 по 25 серпня 1941 року, коли німецька авіація здійснила масовані "килимові" бомбардування житлових кварталів. Чернігів палало: вогонь охопив значну частину центру, постраждали храми, будівля держархіву, а сотні людей загинули та були поранені. Після цих бомбардувань історичний центр перетворився на руїни.
Під постійними атаками та руйнуваннями, люди почали масово покидати Чернігів, шукаючи притулку в навколишніх селах або рухаючись на Схід. Сумним фактом є те, що після евакуації мешканців, до покинутого міста ринули мародери з довколишніх сіл. Тим часом в ніч на 28 серпня, на підступах до Чернігова розпочалися запеклі бої: радянські війська відчайдушно намагалися зупинити наступ ворога, але змушені були відступати під тиском переважаючих сил. Фінальна трагедія сталася 9 вересня, коли загони прикриття, що відступали правим берегом Десни, потрапили під прицільний вогонь німецької піхоти, яка завчасно зайняла висоти.
Окупаційний режим та його жахливі наслідки
Після захоплення міста німецькими військами, на Чернігівщині було встановлено максимально жорстокий окупаційний режим: місцеве населення обкладалося численними податками та залучалося до примусових робіт. Каральні загони СС регулярно проводили заходи терору, катуючи, вбиваючи та насильно вивозячи людей на роботи до Німеччини. Цей терор викликав закономірний опір: чернігівці масово вступали до лав партизанських загонів та брали участь у підпільному русі.
Вже з вересня 1941 року в області діяло п'ять великих партизанських загонів, які постійно завдавали ударів по ворогу, відтягуючи на себе значні сили регулярних німецьких військ. З часом ці загони розрослися у потужні з’єднання, з якими окупаційна влада була змушена рахуватися. Зауважимо, що у 1943 році на Чернігівщині діяло вже понад 20 тисяч партизанів.
Визволення Чернігова відбулося у вересні 1943 року в рамках Чернігівсько-Прип’ятської операції, коли 21 вересня обласний центр був відбитий військами 13-ї армії Центрального фронту. Наслідки дворічної окупації та запеклих боїв виявилися катастрофічними: Надзвичайна комісія зафіксувала, що в місті було зруйновано 1740 житлових будинків, що становило майже 70% житлового фонду. Загалом постраждало понад 4 тисячі споруд, а Чернігів увійшов до п'ятірки найбільш зруйнованих міст СРСР.
Людські втрати були не менш жахливими: за два роки окупації в області загинуло понад 130 тисяч осіб, з них близько 5 тисяч безпосередньо в місті. Крім того, на роботи до Німеччини було вивезено близько 40 тисяч мешканців області, а в боях із загарбниками полягло ще 135 тисяч чернігівців. Якщо на початку 1941 року населення Чернігова складало близько 40 тисяч осіб, то до моменту визволення у 1943 році в місті залишилося трохи більш як 10 тисяч мешканців.
OBOZ.UA раніше показував світлини з повоєнного Чернігова.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.