Яким був Невицький замок під Ужгородом 100 років тому і чому його пов’язують із Жулем Верном: старі фото
Біля села Кам'яниця на Закарпатті знаходиться напівзруйнована давня фортеця. Невицький замок згадується у письмових джерелах початку XIV століття – тоді він був опорною базою місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу. А загалом історія фортеці починається приблизно у XII столітті. Угорські королі прокладали шляхи на північ і схід до Галича та Києва через гірські перевали.
Мало хто знає, що Невицький замок пов’язують із відомим письменником Жулем Верном. У мережі з’явилися унікальні архівні світлини фортеці.
Спершу замок був земляним городищем невеликих розмірів, укріплення якого складалися з валів та ровів. У середині XIV століття монголи завдали йому значних руйнувань. Втім, укріплення не залишалося покинутим надовго, адже вже наприкінці XIII століття воно знову згадується в літописах. Зокрема, перша документальна згадка про замок датується 1274 роком – тоді він перебував у володінні угорського короля Ласло IV, і в джерелах зазначалося, що на цьому місці стояла фортеця.
Після смерті Ласло володарем Ужанщини та Невицького замку став його брат Омодей, який утримував ці землі до 1311 року. В Угорському королівстві тривав період міжусобних конфліктів і боротьби за владу. Невицьку фортецю, де мешкав Омодей разом із своїми помічниками, укріпили. На зламі XIII–XIV століть на місці старої круглої башти звели новий чотирикутний донжон, а поруч облаштували колодязь для збору дощової води глибиною 4,5 метра.
Нова сторінка в історії замку почалася у 1328 році, коли Карл Роберт спочатку надав його Другетам у тимчасове володіння, а з 1333 року – вже на постійній основі. У 1343 році новий угорський король Людвік I Великий офіційно підтвердив цей дарчий акт. Відтоді й аж до зруйнування фортеці в середині XVII століття Невицький замок залишався у власності роду Другетів.
До середини XV століття фортеця виконувала радше символічну роль адміністративного центру домінії Другетів, а безпосередньо тут перебував лише каштелян. Проте ситуація різко змінилася з початком громадянської війни в Угорщині 1440 року. Другети знову опинилися в центрі політичних подій, що змусило їх суттєво зміцнити фортецю. Часткова перебудова замку враховувала потреби воєнного часу, зокрема, поширення вогнепальної зброї.
Перебудова замку стала нагальною потребою, оскільки археологічні знахідки свідчать про використання в середині XV століття величезних кам'яних гарматних ядер діаметром до 25 см. Поширення вогнепальної зброї змусило значно зміцнити стіни фортеці, особливо зі східного боку, який був найбільш уразливим, а також звести додаткову лінію оборонних укріплень.
Ще одним елементом оборони стала триповерхова вежа, яка значно ускладнювала просування нападників. Вона була з'єднана з центральним замковим двором двоповерховою критою галереєю довжиною 35 метрів. Бійниці цієї вежі та галереї давали можливість контролювати дерев'яний міст, перекинутий через рів перед другою лінією оборони, який вів у внутрішній двір фортеці.
У 1879 році поруч заклали сад Ваґнера, названий на честь угорського науковця Карла Ваґнера, та облаштували фонтан. Завдяки цим змінам місце стало привабливим для туристів. Подейкують, що саме в цей період замок міг відвідати всесвітньо відомий письменник Жуль Верн.
Ця захоплива легенда зазначена на інформаційному стенді біля фортеці. Кажуть, саме мальовничі руїни та таємнича атмосфера замку надихнули Жуля Верна на створення його роману "Замок у Карпатах". Цей твір поєднує елементи фентезі, фантастики, готики та жахів. Автор завершив його у 1889 році, а перше видання побачило світ у 1892 році. Події роману розгортаються в Карпатських горах, у Трансильванії.
Однак підтвердити чи спростувати візит письменника до Невицького замку неможливо. Відомо, що письменник багато подорожував, відвідав безліч країн та міст, проте в 1886 році з ним трапився нещасний випадок – його племінник, який страждав на психічний розлад, вистрілив Жулю Верну в ногу. Травма виявилася настільки серйозною, що він залишався малорухомим до кінця життя, що значно обмежило його подорожі.
Також OBOZ.UA публікував архівні фото Ворохти.
Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.