Як змінювалося Запоріжжя: старі фото 40-х і 50-х років

Історія Запоріжжя – це захоплива розповідь про неперервне відродження та розвиток, що охоплює тисячоліття. Від давніх поселень до сучасного мегаполіса, місто завжди було важливим центром на карті України.

Особливо цікавим є період кінця 1940-х та першої половини 1950-х років, коли Запоріжжя активно відновлювалося після руйнівних наслідків Другої світової війни. Цей час став епохою масштабної розбудови, що сформувала значну частину його сучасного вигляду.

Старі фотографії того періоду дозволяють зануритися в атмосферу минулого та побачити, як місто крок за кроком відновлювалося і зростало.

Післявоєнне відновлення та розбудова

Наприкінці 1940-х та на початку 1950-х років Запоріжжя переживало інтенсивний період післявоєнного відновлення. Місто активно відбудовувалося, з'являлися нові житлові будинки, відкривалися освітні, медичні та культурні заклади, а також торгівельні точки. Цей період став фундаментом для подальшого розвитку міської інфраструктури.

У 1949 році було розроблено амбітний проєкт об'єднання кількох центральних вулиць Старого та Нового Запоріжжя в єдиний проспект, який сьогодні відомий як проспект Соборний. Проспект Металургів, що отримав свою сучасну назву у 1961 році, був закладений ще у 1929 році як алея Ентузіастів, а під час німецької окупації мав ім'я Тараса Шевченка.

Запоріжжя має надзвичайно багату та давню історію, що сягає тисячоліть. Археологічні знахідки свідчать про існування поселень на цій території ще з часів Середньостогівської культури (V – середина IV тисячоліття до н. е.), зокрема на північно-східному куті острова Хортиця. Іншим значним археологічним об'єктом є Вознесенський комплекс, кам'яна споруда, яку пов'язують з хозарами, булгарським ханом Аспарухом (VII століття) або навіть Князем Святославом Ігоревичем (X століття).

У період Другої світової війни місто Запоріжжя перебувало під німецькою окупацією з 4 жовтня 1941 по 14 жовтня 1943 року. Перше бомбардування міста відбулося 22 липня 1941 року, а вже 18 серпня 1941 року німецькі війська захопили правобережну частину міста та розпочали наступ на острів Хортиця. Того ж дня радянські війська підірвали міст, що з'єднував Хортицю з правим берегом, а також, за наказом з Москви, була підірвана гребля Дніпровської ГЕС. Цей вибух спричинив багатотисячні жертви серед цивільного населення та військових через несподівану хвилю.

Німецькі будівельні частини відновили пошкоджену частину греблі, а влітку 1942 року запустили нове німецьке обладнання гідроелектростанції. Запоріжжя відігравало важливу роль у планах німецького командування, і Адольф Гітлер кілька разів відвідував місто. Для оборони німці спорудили Східний оборонний вал, укріплений дотами та протитанковим ровом.

Місто було деокуповано 12-14 жовтня 1943 року силами 8-ї гвардійської армії генерала Василя Чуйкова. Штурм Запоріжжя увійшов в історію як перший успішний нічний танковий штурм великого міста. При відступі німецькі війська намагалися підірвати греблю ДніпроГЕСу, але радянським розвідникам вдалося запобігти цьому.

У повоєнні роки Запоріжжя активно відбудовувалося. До 1947 року було відновлено роботу Дніпровської ГЕС, до 1949 року — "Запоріжсталь". До кінця 1950 року житловий фонд був відновлений на 90%, а також розширені навчальні приміщення інститутів та середніх закладів.

У 1950-1960-х роках були закладені нові житлові масиви, такі як Вознесенка, Космічний та Шевченківський. Пізніше, у 1970-х роках, з'явилися Хортицький, Бородінський, Осипенківський та Південний мікрорайони.

Місто продовжувало зростати, вводячи в експлуатацію нові заводи та об'єкти інфраструктури, включаючи ДніпроГЕС-2 та Музей історії козацтва, відкритий у 1983 році. До кінця 1980-х років населення Запоріжжя досягло 900 тисяч осіб, що свідчить про його значний розвиток та перетворення.

OBOZ.UA пропонує також поглянути на світлини із Запоріжжя, зроблені понад 65 років тому.

Підписуйтесь на канали OBOZ.UA в Telegram і Viber, щоб бути в курсі останніх подій.