Небоженко: Тимошенко сформує уряд у вигнанні

Під завісу минулого тижня Сенат США схвалив резолюцію з вимогою до керівництва України негайно звільнити екс-прем'єра Юлію Тимошенко. Крім цього Сенат запропонував Держдепу застосувати санкції щодо осіб, причетних до укладення колишньої глави українського Кабміну. Якраз після прийняття резолюції помічник держсекретаря США з європейських і євразійських справ Філіп Гордон заявив, що, таким чином, відносини офіційних Вашингтона і Києва зараз "поставлені на паузу через переслідування українською владою колишнього прем'єр-міністра Юлії Тимошенко та інших діячів опозиції". Дуже символічно, що кнопку "Pause" американці натиснули напередодні візиту до США українського президента.

Так чи варто очікувати реальних санкцій з боку США після резолюції Сенату, яку, до слова, брали четверо сенаторів зі ста обраних? Про це і не тільки говоримо з відомим політологом, директором соціологічної служби "Український барометр" Віктором Небоженко .

- Вікторе Сергійовичу, багато ваших колег говорять про те, що резолюція по Україні, затверджена Сенатом США, є останнім попереджувальним сигналом перед введенням санкцій. Як ви оцінюєте цей документ?

- Резолюція дійсно відрізняється дуже жорсткою тональністю часів холодної війни. Сполучені Штати давно вже не оголошували нікому холодну війну, і в даному випадку вони оголошують її не Україні, а українському уряду або, як вони кажуть, режиму Януковича.

Тобто, перша політологічна особливість цього документа в тому, що чітко розділяється Україна і режим влади. І на цей вкрай важливий момент наш МЗС не звернув уваги.

Не можна не сказати про неадекватної реакції нашого МЗС. У даному випадку необхідно було застосувати всілякі дипломатичні засоби для того, щоб мінімізувати можливий негатив. Реакція ж Міністерства закордонних справ тільки лише посилила конфлікт. Можна, звичайно, звинувачувати США в тому, що у них немає демократії, а саме такий сенс відповіді нашого МЗС. Але після Каддафі і Мубарака, важко сказати щось погане на адресу Сполучених Штатів.

Нарешті, я не думаю, що це останнє слово США, оскільки вони, як мені здається, завжди залишають двері відкритими. До цієї резолюції треба було поставитися м'якше і не чекати наступного - більш жорсткого рішення. Адже наступне рішення буде оформлено не у вигляді резолюції Сенату. Це буде звичайне, по бюрократично жорстоке рішення Держдепу. Ось це вже буде погано.

- У чому саме, на ваш погляд, буде полягати рішення Держдепу: заборону на в'їзд до США низки українських чиновників, економічні санкції?

- Насамперед, у відкритті фінансових розслідувань щодо фірм, які торгують з фірмами сина Президента. Зараз, наприклад, 40 білоруських фірм, що мають свої інтереси з американськими компаніями, потрапляють під режим розслідування. А це погано, коли над вами сидить податкова чи чиновник іншої країни, і постійно питає, звідки ти взяв ті чи інші гроші.

Нам не слід сидіти, склавши руки, і чекати таких кроків з боку США. Тому, ще раз підкреслю, захист, обрана МЗС, який говорить, що там немає демократії, а Сенат не є виконавчою владою, - неправильна. У тому то й справа, що коли проти наших політиків почне працювати звичайний держдепівської чиновник, це буде набагато гірше, ніж усі розмови сенаторів.

- Сьогодні багато, причому, як мені здається, небезпідставно, критикують реакцію вітчизняного МЗС а. Однак лише одиниці говорять про те, яка реакція була б адекватною ситуації. Як ви вважаєте, яким чином необхідно було діяти нашим дипломатам?

- У разі виникнення з одного боку документа, який інша сторона сприймає як дипломатично ворожий, надсилається "гонець" з повноважними представниками для вирішення конфлікту. Якщо цього не робиться, то конфлікт переходить на наступну стадію. Що зробив наш МЗС? Відправив в США президента. Адже ще в момент голосування в Сенаті, повинен був не Кожара (регіонал, заступник голови Комітету ВР у закордонних справах. - Авт.) Там сидіти, а міністр закордонних справ, який всіх там знає! А вони, в кінцевому рахунку, застосували зброю останньої ступеня - відправили в США президента. Я, наприклад, не можу зрозуміти, чому Грищенко, ну не те, щоб підставляє президента, але вибирає для нього завідомо слабку позицію.

- Остаточну відповідь на питання, чи залишиться резолюція по Україні лише декларацією, або ж американці наповнять її юридичним змістом, очевидно, буде відомий акурат після жовтневих виборів до Верховної Ради. І тут, до речі, зовсім неважливо, яким чином завершаться президентські вибори в США, оскільки автори "української" резолюції представляють різні партії. Джеймс Інхоф - республіканець, Дік Дурбін - демократ. Ви згодні?

- Абсолютно. І, до речі, згадайте недавню історію, пов'язану з Францією. Говорили, мовляв, ось, програє Саркозі вибори і відносини з урядом Франції налагодяться. Саркозі програв. Налагодилися стосунки?

- Наскільки українське питання буде цікавий надалі?

- Треба розуміти, що Україна - один з елементів у переговорному процесі між Сполученими Штатами і Росією. І так буде завжди. І в цьому сенсі будь-якому нашому прем'єр-міністру і дипломату можна лише поспівчувати. Людина, яка балотується в президенти, або йде у дипломати, повинен знати, що він виявиться між інтересами України, США та Росії.

Зараз у нас, скажімо так, не гладкі відносини з Росією. Деякі експерти кажуть, що, мовляв, якби не Путін все було б по-іншому. Та не було б! Росія все одно буде жорстко відстоювати свої інтереси. Вони навчилися це робити, до речі, у американців.

Повертаючись до резолюції, зазначу таке. Я вважаю, що слабкою ланкою у всій цій історії є наш міністр закордонних справ. Дивно просто! Грищенко адже - блискучий американист, він працював в США і чудово знав, що в сформованій ситуації саме він повинен був негайно відправитися в Сполучені Штати. Замість цього, через добу туди їде сам Президент. Це - дипломатична поразка.

- На даний момент резолюція Сенату США носить рекомендаційний характер. Однак практика показує, що часто де-юре холості резолюційні постріли, де-факто такими зовсім не є. І найбільш доречним тут може бути приклад зі "списком Магнітського". На сьогоднішній день законопроект так і не прийняли в Сенаті, проте в липні минулого року Держдеп заборонив своїм рішенням в'їзд на територію Сполучених Штатів цілому ряду російських чиновників, що фігурують в "списку Магнітського". Як ви вважаєте, чи з'явиться "список Тимошенко"?

- Звичайно, список буде. Або імені Тимошенко, або імені Гонгадзе. А може бути список буде і не жертви зовсім. Може, наприклад, з'явитися список Кузьміна. Але найгірший шлях, ще раз повторюся, - це шлях, який вибрали по відношенню до Білорусі. Білорусь - давно закрита країна, а Україна - відкрита. На 70% український бізнес працює з Заходом. І якщо раптом буде формуватися список американських фірм, які співпрацюють з українськими компаніями ... Це, я вам скажу, похлеще всякого Сенату. Чому? Тому що це будуть робити бюрократи - жорстоко і поза політикою. А страждати, перш за все, буде український бізнес. Що зараз реально постраждає від цієї резолюції? Рейтинг президента і рівень оцінки діяльності МЗС. Але якщо почнуть, грубо кажучи, бити по економічним суб'єктам, ця ситуація для нас буде набагато важча.

- Складно повірити в те, що ці ризики не прораховували в МЗС та інших держустановах. Чому ж у підсумку була озвучена абсолютно незграбна позиція офіційного Києва (від імені якого і говорив МЗС)?

- Мені, відверто кажучи, незрозуміло, чому. Раніше таку позицію можна було пояснити бажанням утихомирити Кремль. Але ж по відношенню до Кремля сьогодні проводиться точно така ж - незграбна політика. Ви ж бачите, що зустрічі з Путіним кожен раз завершуються скандалами. І я вважаю, що винен тут не Янукович. Я регулярно критикую Януковича за різні політичні негативи, але в даному випадку винен не Президент. Я вважаю, що сьогодні необхідно змінювати дипломатичну тактику по відношенню і до Америці, і до Росії.

- Якщо говорити знову-таки про резолюцію Сенату. Яку дипломатичну тактику необхідно було застосувати в цій ситуації?

- Треба було зібрати кращі дипломатичні сили, використовувати лобістський вплив для того, щоб чітко проінвентаризувати претензії і, як мінімум, половину з них нейтралізувати.

- Ключовою вимогою резолюції є пункт, про необхідність звільнення Юлії Тимошенко ...

- Так, і зверніть увагу на те, як вони вимагають її звільнити. У резолюції написано: "Звільнення Тимошенко за медичними підставами". Що це означає? Те, що за допомогою "Червоного хреста" важкохвору Тимошенко вивозять закордон. Таку позицію вибирають відносно країн, з якими абсолютно не рахуються - Сомалі, Конго, Ефіопії, Судану. Це називається сомалійська модель вирішення проблеми.

- Ви вважаєте такий варіант реальним?

- А тут у нашої влади немає вибору, оскільки пролунав конкретний ультиматум. Вимога звільнити головного політичного в'язня за медичними підставах - це оголошення війни. Так що ескалація буде продовжуватися.

- Припустимо, Юлію Тимошенко вивезуть закордон. Що далі?

- Вона сформує опозиційний уряд у вигнанні. Це масова практика. У кожній країні, де існують гострі політичні конфлікти, виникає така ситуація.

У висновку ще раз хотів би підкреслити: у ситуації, що склалася винен не Янукович, а дипломати. Відразу ж після затвердження резолюції, треба було негайно встановлювати контакти, нейтралізувати гостроту проблеми. Замість цього наш МЗС надіслав до США Президента. Але він же не комунікатор, він не повинен вести переговори, він останнім обличчя! Там зараз повинен бути десант з двохсот чоловік з чіткими інструкціями, у яких є хоч якісь зв'язки в США. У МЗС або РНБОУ має бути створений оперативний штаб. А чим Рада нацбезпеки займається? Правильно, виборами. Чим займається адміністрація Президента? Виборами. А в цьому час цунамі насувається зовсім з іншого боку.