Ківалов: Конституцією не врегульовано точне місце проведення засідань ВР

Народний депутат України, член парламентської фракції Партії регіонів, голова Комітету Верховної Ради з питань верховенства права та правосуддя Сергій Ківалов відповів на питання журналістів про легітимність проведеного 4 квітня 2013 засідання парламенту в кулуарах ВР в п'ятницю, 5 квітня.

- Сергій Васильович, перше і головне питання: легітимним чи було засідання на Банковій 4 квітня?

- Щоб однозначно відповісти на це питання, потрібно проаналізувати всі наявні факти і законодавство, яким регламентується проведення засідань Верховної Ради.

- Кажуть, що засідання, яке провели не в приміщенні Верховної Ради, не може вважатися легітимним. Це так?

- А з чого ви взяли, що воно було проведено не в будівлі Верховної Ради?

- Так воно ж проходило на вулиці Банковій, а Верховна Рада перебуває на Грушевського.

- Правильно, на Банковій. Але в одній з будівель Верховної Ради України, в будівлі, де працюють такі парламентські комітети, як комітети з питань Регламенту, з питань бюджету, з питань культури і духовності, з питань соціальної політики та праці, з питань пенсіонерів, ветеранів та інвалідів та інші . Ви знаєте, в деяких ЗМІ навіть написали, що засідання проходить в Адміністрації Президента! Очевидно, по асоціації. Адже часто говорять Банкова, а мають на увазі Адміністрацію Президента. У нас, у Верховної Ради, є будівлі і на Садовій, і на Шовковичній, і на Банковій, і на інших вулицях. Всього понад 40 будівель в різних районах Києва. Але це все - Верховна Рада. Так що всі повинні розуміти, що засідання парламенту 4 квітня 2013 відбулося в будівлі Верховної Ради України.

- А як бути з тим, що в Законі "Про Регламент Верховної Ради України" зазначено, що адресою парламенту є вулиця Грушевського, 5?

- Конституцією не визначено місце проведення засідань Верховної Ради.

Водночас визначено, що столицею України є місто Київ. А Законом "Про столицю України - місто-герой Київ" встановлено, що місцем розташування Верховної Ради є місто Київ.

Відносно Регламенту хочу відзначити, що цей закон передбачає порядок роботи парламенту. Регламент регулює деталі. Саме в Регламенті міститься можливість того, що за рішенням Верховної Ради України, прийнятим простою більшістю голосів, засідання можуть проводитися за іншою адресою. Що й було зроблено.

- А чому взагалі вирішили провести спочатку збори, а потім і засідання в іншому залі?

- По-моєму, відповідь очевидна. Рада повинна працювати. Ось Ви завтра прийдіть на роботу і заблокуйте свою редакцію або хоча б свій стіл. Причина - не важлива, придумаєте на ходу. Висунете якесь вимога і будете домагатися його виконання. Заодно, попіаритися. Або уявіть ситуацію, що Ви приходите в банк, а службовець заблокував віконце. У нього така форма протесту. Або лікар швидкої допомоги заблокує реанімобіль. А що? Чому депутатам можна не працювати, а журналістам, банківським службовцям і лікарям - не можна?

Зрозуміло, що у кожної політичної сили - своя політична платформа, свої вимоги. Але не будемо забувати, що в підсумку все зводиться до одного - до боротьби за владу. Це нормально, кожна партія хоче бути партією влади. Це не українське ноу-хау, це аксіома світової політики. Інакше вся діяльність втрачає сенс.

Опозиція неодноразово демонструвала свою неспроможність - і коли вони були партією влади, і в опозиції. Я не згоден з тим, що всю країну має лихоманити, що ніхто не має можливості нормально працювати тільки через надмірні невиправданих амбіцій цих політиків. Зрозумійте, не повинна бути країна, всі люди - більше сорока мільйонів чоловік, - заручниками чиєїсь недієздатності. Справа в тому, що для продуктивної роботи депутата потрібні дещо інші механізми та інструменти, ніж мегафон, гасла і вирячені очі. Втім, це лірика. Тепер перейдемо до фізики.

Володимира Рибака - і це всім відомо - опозиція просто фізично не пустила до зали, на його робоче місце. Був знайдений оптимальний вихід із ситуації. Хочу підкреслити, що це було зроблено відкрито. Кожен народний депутат, хотевший працювати, міг до нас приєднатися.

Повторюся, що за рішенням Верховної Ради, прийнятим простою більшістю - а це 226 і більше голосів, - парламентські засідання можуть проводитися в іншому місці. Це передбачено частиною 2 статті 2 Регламенту.

До речі, одноосібно Головою Верховної Ради інше місце проведення засідань Верховної Ради може бути визначено тільки в режимі воєнного чи надзвичайного стану в державі. Я хочу особливо підкреслити - одноосібно спікером. У залі нарахували 244 депутата, потім приєднався ще один. Це було рішення депутатського корпусу, який проголосував "за" проведення засідання в іншому залі, а не Голови Верховної Ради, як деякі помилково стверджували.

- А якщо депутати-опозиціонери підуть в суд?

- Напевно підуть. На те він і суд, щоб бути арбітром, якщо є якась суперечка, якісь різняться думки. Зауважу, що є знакова визначення Конституційного Суду (від 27 червня 2000 року), яким встановлено головне: ухвалені Верховною Радою акти можуть визнаватися неконституційними через порушення процедури тільки в тому випадку, якщо порушені процедури їх розгляду, ухвалення і / або набрання чинності передбачені безпосередньо Конституцією. У разі засідання від 4 квітня депутатами Основний закон порушено не був.

Тут, як бачите, опозиція намагається зіграти на місце проведення засідання. А, я повторюю, Конституцією не врегульовано точне місце проведення засідань Верховної Ради.

Саме на цій підставі в червні 2000 року Конституційний Суд припинив провадження за конституційним поданням опозиційних народних депутатів, які вимагали визнати неконституційними акти, прийняті парламентом не в будівлі по вул. Грушевського, 5, у місті Києві, а в Українському домі, по вул. Хрещатик, 2.

- Але ж таке засідання, не в сесійній залі ВРУ, проходило не в перший раз. У 2000-му його провели в Українському домі ...

- Так, тоді провели в Українському домі. А сьогодні - у Верховній Раді. Аналогія в цих засіданнях може бути проведена лише в тому, що обидва ці засідання проходили не в звичному залі "під куполом", а в іншому. І друге. І тоді, і зараз треба було рятувати ситуацію, уникнути заполітизованості, треба було просто дати вищому законодавчому органу працювати.

- А чи важливо те, що засідання було призначено і проведено не в Хацапетівці, а в Києві?

- Звичайно, важливо. Інакше легітимність засідання, у разі потреби, повинен був би розглядати хацапетівським вищий адміністративний суд. Це, звичайно, жарт. А якщо серйозно, то засідання повинні проводитися, як я вже сказав, в будівлі парламенту. А воно знаходиться не в Хацапетівці, а в Києві.

- Представники опозиції кажуть, що була порушена процедура. Що Ви можете сказати з цього приводу?

- Я можу сказати: говорите і Ви. Процедура витримана. Ще з ранку депутати пройшли реєстрацію в звичайному режимі, на Грушевського, 5. Хотіли працювати в залі, але опозиція фізично не дала такої можливості, позбавивши нас робочих місць та можливості голосувати, використовуючи систему "Рада". Встановлювати диктат у Верховній Раді ми не дозволимо. З ними або без них, я маю на увазі опозицію, але Рада працюватиме. Тому й було прийнято відоме рішення. Депутати були повідомлені про місце, час і дату проведення засідання. Воно було відкритим, велася пряма трансляція, стенограма, преса була присутня. Засідання було плановим, в пленарний тиждень. Депутати були присутні в залі і голосували особисто підняттям рук. Спікер відкрив і закрив засідання.

Якраз процедура виписана чітко і довести в суді її порушення буде неможливо, як неможливо на чорне сказати біле.

- Так Ви вважаєте, що у опозиції немає шансу виграти цю судову справу?

- Я цього не сказав. Суд повинен дати оцінку фактам, встановити, чи була порушена процедура, і т.д. і винести законне мотивоване рішення.