Березовець: соціологи обділили Об'єднану опозицію

Нещодавно консорціум провідних українських соціологічних компаній за замовленням виборчих штабів Об'єднаної опозиції та УДАР провів опитування з метою виявлення найбільш і найменш рейтингових кандидатів. Чи то опитування проводилося недобросовісно, ??чи то соціологічних інститутів було занадто багато, але результати дослідження багатьох неприємно здивували. Про те, чому помиляються соціологи, і як впливає соціологія на уми виборців, "Обозревателю" розповів відомий політтехнолог Тарас Березовець.

- Тарас, відразу після оприлюднення результатів рейтингових вимірів кандидатів від УДАРу та опозиції ви виступили з критичним зауваженням про явне заниження рейтингу опозиції. У вас є конкретні факти?

- Мені здається, тут не обійшлося без порушення професійних стандартів. Всі сім компаній, які увійшли до консорціуму, мають високу репутацію на ринку. Проте, сам процес відбувся з порушенням технологій. Зокрема, ми можемо говорити про те, що з багатьох округах в силу величезної соціологічної вибірки поле було попросту провалено. Через те, що відповідальність була розмита між усіма учасниками, встановити точно, де соціологічне дослідження проводилося, а де його не було в принципі, досить складно. Для того, щоб уникнути відповідальності, сам опитування проводили одні компанії, а обробкою даних займалися їхні колеги. Це було зроблено для того, щоб унеможливити фіксацію порушень при підбитті підсумків.

Українська правда писала, зокрема, про те, що за даними різних соціологічних служб, різниця у відсотках рейтингу одних і тих же кандидатів коливалися в межах 16 (!)%. Тобто, один і той же кандидат за опитуванням різних соціологічних компаній, міг мати рейтинг 3%, 10% і навіть 16%. Це було зроблено навмисно, щоб занизити дані одних і завищити дані інших кандидатів. За дивним збігом обставин, в числі обділених виявилися представники Об'єднаної опозиції. А їхні колеги з УДАРу отримали завищені результати. Кілька конкретних прикладів: по Дарницькому району столиці, за даними консорціуму, лідирує представник партії Кличка Олексій Давиденко. А рейтинг його суперниці з ГО Ксенії Ляпіної вкрай низький. Проте раніше проводилися соціологічні дослідження інших підприємств показують, що тенденція прямо протилежна. Ляпіна виграє у Давиденко. Ще більш вигадливі рейтинги були показані по Солом'янському району столиці, де кандидат від УДАРу Рена Назарова випереджає представника ГО Дмитра Андрієвського. Його реальний рейтинг в опитуванні консорціуму занижений практично вдвічі, а рейтинг Назарової - відповідно, завищений у два рази.

Схожа ситуація склалася в Подільському та Голосіївському районах, де спотворена картина з опозиційними кандидатами Олександром Чорноволенко і Сергієм Терьохіним. Найсмішніше, що по Голосіївському району Терьохін нібито удвічі програє нікому не відомому кандидату ударівці. При цьому реальний рейтинг Терьохіна становить не 10%, як показало опитування, а близько 15%. При цьому лідер симпатій мешканців Голосіївського району Ігор Лисов, згідно з даними цього опитування, отримав рейтинг близько 24. Тоді як його реальний рейтинг за результатами інших інституцій перевищує 35%. Я хотів би вірити в те, що це не є цілеспрямованою політикою УДАРу, а скоріше, самоуправством і неетичними діями окремих представників партії.

- Маніпуляції з соцопитуваннями і цифрами - це звична частина виборчої кампанії в Україні. Чому дивуватися?

- Я сподівався, що ми це вже пережили в 2004 році. Тоді був пік війни соціологів - як з помаранчевої, так і з біло-блакитних сторони. Тоді теж були взаємні звинувачення у фальсифікації анкет, в тому, що цифри рейтингів беруться зі стелі. Здавалося б, ці похмурі часи повинні були піти в минуле. На жаль, це не відбулося.

- Як це позначається на кампанії?

- Взаємні звинувачення політиків на адресу соціологів і соціологів на адресу політиків роблять кампанію досить брудною. Причина недовіри до соціологів лежить у площині того, що дуже часто соціологія є інструментом брудних політичних технологій. У кожній кампанії є так звані компанії-одноденки, які масово публікують так звані соціологічні "ліхтарі". На сленгу політтехнолога ліхтар - це вигаданий, найчастіше, ніколи не проводився соціологічне опитування. Особливо масово ця технологія почала застосовуватися з 2008 року на дострокових виборах мера у Києві. Коли існувало кілька десятків компаній-одноденок з боку кожного кандидата. Сьогодні ми побачили зовсім нове явище. Коли політики, незадоволені своїми рейтингами, почали полювання на відьом. Точніше, на соціологів. Які, як вважають політики, занижують їх рейтинги.

- Виходить, що вірити нікому не можна. Навіть авторитетні соціологічні інститути піддаються судовому переслідуванню за публікацію "неугодних" результатів.

- В Україні є близько десятка авторитетних соціологічних компаній. Всі вони входять до професійне співтовариство і заслужили довіру багаторічною практикою досліджень. Проте, у політиків традиційно є претензії до якості соціологічних досліджень. Але тут я б порекомендував пригадати прислів'я: "Нема чого на дзеркало нарікати, якщо пика крива". У кожному разі, остаточну оцінку рейтингів політиків дасть виборець.

- Але боротися з одноденками, які каламутять воду і дискредитують всі соціологічні дослідження, потрібно?

Пару років тому у Верховній Раді обговорювалася можливість сертифікування соціологічних компаній і введення адміністративної, а то й кримінальної відповідальності за фальсифікацію соціологічних досліджень. Але я вважаю, що це зайвий крок, повинна бути саморегуляція спільноти, як, наприклад, в співтоваристві журналістів чи адвокатів. Але зараз, в умовах, коли соціологічна вакханалія носить характер епідемії, сертифікація компаній - неминучий крок.

- Як ви вважаєте, чи є перспектива у судового позову Наталії Королевської проти деяких соціологічних компаній, які, на її думку, занижують рейтинг її партії?

- "Демократичні ініціативи" і КМІС - це авторитетні компанії, тому боротьба з ними більше схожа на політичну істерику. Обидві компанії, впевнений, зможуть довести свою правоту, коли нададуть анкети з адресами респондентів і їх відповідями. Судової перспективи позов Королевської не має, крім негативного піару проти її самої.

- Ті ж опитування показують, що соціологічні дослідження не є вирішальним фактором у політичних симпатіях українців. З чим же пов'язана істерика з приводу публікації "несправедливо" низьких рейтингів?

- Коли в кампанію вкладені мільйони, а іноді десятки мільйонів доларів, дуже складно контролювати емоції. Відповідати перед спонсорами доведеться в будь-якому випадку. Подібні "втіхи" - мовляв, опитування сфальсифіковані, потрібні для того, щоб заспокоїти інвесторів і себе. Що стосується ефективності впливу на електорат "ліхтарів", вона тестувалася і показала вкрай низьку ефективність. У середньому кількість виборців, на які можуть вплинути такі опитування, не перевищує 1%. Так що шкурка вичинки не варта. Тим більше, що фальшиві соціологічні опитування можуть обійтися замовникам у досить великі суми. До речі, це пояснює, чому окремі політичні штаби вдаються до даної фальсіфікаціі.Ето один із способів дерибану грошей.