Художник Анатолій Криволап за сніданком з Березовської

"Обозреватель" продовжує щотижневий проект "Сніданок на висоті" з журналісткою Оленою Березовської. Співрозмовником Альони став найдорожчий художник України, основоположник "нового українського пейзажу" - Анатолій Криволап. Сніданок проходив на висоті 146 метрів, в одному з найкрасивіших споруд України - торгово-офісному центрі "Gulliver". Говорили про вплив мистецтва на життя держави і людини, творчості через політичну площину і сенс життя.

А.Б. Доброго ранку, пане Анатол ію! Запрошую Вас на Сніданку!

А.К. Доброго ранку! Дякую!

А.Б. Осінь - час змін. Цього року вона прийшла так зненацька: я повернулася з короткої відпустки - а тут Вже осінь.

А.К. Приємна зміна для наших країв - Аджея в південніх странах зовсім немає Зміни сезонів. Дозвольте поцікавітіся, де ві відпочівалі?

А.Б. У Франции. Я люблю Цю країну, вивчаю французьку мову, альо за десять днів так засумувала за своєю Божою Україною, что коли Вийшла з літака, землю хотілося цілуваті. Я не уявляю, як можна Постійно жити в Европе ...

А.К. Наша земля має "дух" ...

А.Б. Перечитавши Багато Ваших Інтерв'ю, я побачим глибино. Глибино думки, глибино Дії, глибино життя. Мені даже хочеться менше Говорити про мистецтво, а больше про життя ...

А.К. переберії на собі роль журналіста: а що для Вас мистецтво?

А.Б . Вважаєте я скажу, что життя це и є мистецтво? Для мене, на жаль, це не так! Моє життя Складається з абстракцій та схем. А мистецтво, це ті, что надихає повернути у свой ??схематично стан з питань комерційної торгівлі мудрістю, силою, досвідом. Найбільше люблю Російське видання мистецтво, обожнюю бувати у Трет'яковській галереї, надіхатіся полотнами Верещагіна, Рєпіна, Сурікова, Васнєцова. Сучасне мистецтво, світовий его Рух не дуже люблю. А що для Вас є мистецтво?

А.К . Дві найбільші святині, котрі Йдут крізь життя паралельно, - це релігія і мистецтво. Дві вічні матерії, необхідні Кожній людіні. Починаючі з настінніх розмальовок та шаманськіх сімволів, люди тягти крізь віки за собою усю Цю Велика справа мистецтва. Без мистецтва життя немає - так само, як без віри.

А.Б. Різне мистецтво по-різному впліває на душу.

А.К. Різне мистецтво Було І, напевне, буде різнім. Все, что вінікає, піднімається, потім доходити до абсурду, народжують якісь Нові якості, й Інколи его штучно стрімують - як зараз. За фінансовою ськладової мистецтво зараз є на іншому місці после наркобізнесу. Мистецтво є у ПЄВНЄВ СЕНСІ хамелеоном: Зі зміною годині воно народжується з новим Обличчям.

А.Б. Яке загаль Ваше ставлння до оцінювання мистецтва через гроші?

А.К. Позитивно. Тому що мистецтво Ніколи Не було простою річчю. У хрістіянстві, Наприклад, воно служило ПЄВНЄВ ознакой й культура, и світогляду, и інтелектуального развития. Та ж сама ікона, ее канони - КОЖЕН колір, Кожен образ несуть абсолютно точну інформацію, для чого Потрібні глібінні знання. Далі - епоха Відродження, історичні тими, екологія и так далі, Які теж потребувалі глибокого розуміння. Художник виступать тоді и в роли режисера, и в роли актора шкірного свого образу, Аджея в одній сцені нужно Було скомпонуваті сюжет, відобразіті міф або історичний факт, подію, реакцію героя на неї.

УСІ ЦІ форми З годиною Розвивайся. Скажімо, імпресіоністі звернули уваг на життя у різноманітті проявів НАВКОЛИШНЬОГО середовища: міфи, історія и Релігійні тими відпалі.

Таким чином, увесь годину змінюючі Обличчя, мистецтво змінювало и ті тими, Які існують в людіні у, скажімо, напівсонному стані. Если, пріміром, вам подобаються роботи Верещагіна та Рєпіна, значити, ваша спріймальна система на цьом Рівні. Від частого перегляду таких полотен у вас может відкрітіся новий пласт сприйняттів, досі для вас прихований.

А.Б. Насправді так и відбувається: трошки раніше мені Було до вподоби роботи Шишкіна, скажімо.

А.К. Абстракція - це найбільше Відкриття в Системі, Аджея людина почінає відчуваті потребу Щось Побачити. "Чорний квадрат" Малевіча: хтось бачіть Щось, а хтось - Нічого. Альо всегда праві и ті, й Інші. Бо це - виклик вашій Фантазії, Вашому інтелекту, вашим почуттям.

А.Б. А що Ві бачите в "Чорному квадраті" Малевіча?

А.К. Все, что захочу. Це є виклик уяві. Це - тип телевізора, Який УСІ бачать, коли включаються. Если людина з уявою - вона почінає Бачити. Практично з качаном абстракції та "Квадратом" Малевіча глядач становится співтворцем - его примушують Дивитись и Щось шукати. Це є така провокація для власної творчості шкірного.

Звичайна людина 7-8 годин на добу зайнятості справами, працею, ПОБУТ. І Такі роботи вітягують з потаємніх закутків людей Щось цікаве, досі невідчуване. Мистецтво тут Виступає в ПЄВНЄВ СЕНСІ дослідніком людини. Митці відображають Різні бачення и Різні почуття - Прості й складні, поповнюють спектр Людський емоцій. Я люблю це порівнюваті з клавішамі фортепіано чи піаніно - колі Аудиторія знаходится співзвучність з Митци, альо власне клавіші натіскає митець.

Це самє и візначає індівідуальність ОСОБИСТОСТІ, розвиваючий ї розшірюючі ее, досліджуючі Наші свідомості, підсвідомості та інтуїції. Цім и займається мистецтво.

А.Б. Федір Достоєвський сказавши: "Немає нічого фантастичнее реальності". Кожне полотно, Яке Вражає тобі, ти Ніби пережіваєш. Наприклад, полотно "Бояриня Морозова" Сурікова. Коженая персонаж, збережений на картіні, має свой ??характер, почуття ... Дивлячись на нього, ти розумієш, наскількі ВАЖЛИВО НЕ зраджуваті самому Собі.

После перегляду імпресіоністів у музеї Д'Орсе у Паріжі хочеться війта й співаті! После ж перегляду експонатів современного искусства даже жити не хочеться ...

А.К . Альо це мода. Для західніх споживачів, Які живуть добрі, це Певна екзотика. А коли ми живемо у близького до цього стану, и нам ще додається через мистецтво, то, звічайній, це віклікає повне відторгнення.

А.Б . Мені до душі Ваші роботи, з Деяк з них я, зокрема, ознайомитись на віставці "Великого І величне". Смороду надіхають на Схожі почуття, як и імпресіоністі - наче віростають крила, з'являється натхнення, Нові сили.

А як сталося, что дерло Вашим персональним колекціонером ставши поляк Рішард Врублевський?

А.К. Це випадок. Якось я йшов по Прорізній, зустрів свого приятеля антиквара, Який и познайомів мене з Рішардом, Котре теж саме збирав антикваріат. ВІН ставши періодічно пріїжджаті по мої картини, не пропустивши жодної моєї виставки за 25 років.

А.Б. Подейкують, что поза Ваших полотно не встігає вісіхаті фарба: розходяться, як гарячі пиріжки. Правда?

А.К . Буває таке.

А.Б. Чі змінілось Ваше життя, відколі Ві отримай статус найдорожчих художника України?

А.К. Я живу окремо від цього. У Цій Професії, коли ти працюєш, то 90% "не потрапимо". Шкірного дня у СЕНСІ роботи вінікають якісь проблеми. Ані звання, Ані якісь відзнакі тут не могут Изменить Хід Професії. Аджея даже ті, хто НЕ мают особливого Визнання, могут дозволіті Собі Віпітено чарку и назватіся генієм. Альо я далекий від такого БУВ всегда. Є такоже художники з комерційним прицілом.

А.Б Чі булу у Вас, Можливо, на качану роботи така комерційна ськладової?

А.К . Ні. Ніколи ні у кого в жітті я Нічого не просив: жодних галериста, директора музею чі куратора віставіті мої роботи. Бо вважаєтся, что ЯКЩО зроблю Щось цікаве, то мене запросять. А коли просиш, то ставиш у Складаний сітуацію и Цю людину, и собі, створюєш незручно прецедент. Для мене це всегда були неможліві РЕЧІ, про Які я даже и думати НЕ МІГ. Я даже годиною Трохи некоректно поводівся, щоб віклікаті до себе больше претензій в оцінках, тім самим віштовхуючі собі на Розвиток, а не навпаки. Прот ця установка булу ще в юності. Вважаю, что свои сили треба пробувати, альо НЕ прініжуючі собі и свою професію. Прот комерція - це теж нормально. Андріївський узвіз заповненості різнімі роботами ...

А.Б . Часто говорять, что творцеві нужно берегті дитину у своїй душі - щирий и Відкритий погляд на життя. У одному з Інтерв'ю Ві говорили, что в дітінстві малювалі коней. Коні уславлюють Вас и тепер?

А.К . За декілька років до того, як моєї мами не стало, вона розповіла мені деякі РЕЧІ, про котрі я не знав. Народився я 11 вересня 1946 року. І Складанний так в жітті, что були або суцільні підйомі, або повні спад - або "плюс", або "мінус". Малювати я почав десь у років 9, добро пам'ятаю. А мама каже, что малював я від самого дитинства: вона НЕ встігала біліті стіні, де я малював коніків.

Я Багато перемальовував, и й достатньо вдалину, очевидно, бо всім личить. Художніх шкіл тоді Не було, и кваліфікованіх вікладачів, як зараз. Знайшов тоді книжечку, ще довоєнну, з 30-х років, почав делать праворуч.

А.Б . За Вашими словами, навчитись малювати Неможливо.

А.К . Художнє училище або ж художня школа позбав підготовляють до института, де Вже готують професіоналів. Таким чином академічна підготовка - це вузька лінія, база. Альо потім - найважче Период, бо художника создать НЕ может Ані геній, Ані супервчітель. Художник может позбав сам создать себе. Пріводжу як приклад віслів з ??російської казки: "Піди туди - не знаю куди, принеси те - не знаю що". Це - ті, Що потрібно делать после Закінчення навчання. З одного боку є професіонал, з Іншого - художник. І между ними має буті пройдено шлях. Коженая его проходити по-своєму. Ті, хто добро вчився на академічніх основах, засвоїв їх дуже добрі, стають професоре, деканами й т. ін. А художниками, як правило, стають ті, хто відходять, Щось знаходять, тієї елемент, Який НЕ підлягає Розшифрування. Коженая Вже шукає собі, як может. На мою мнение, тут может повезти тім, хто народився з власним баченням.

А.Б . ВАЖЛИВО, щоб и глядач спрійняв це бачення.

А.К. Інколи на це клали все життя, як від Сезанн, что дало новий Поштовх у розвитку мистецтв. До цього спричинилися даже незакінчені его роботи. Далі, Малевіч, Богомазов - це люди, Які пройшли школу, альо зумілі своєрідно підійті до ее! Застосування та найти Якийсь власний погляд.

А.Б. Про "власний погляд". УСІ ми Чулі про події, котрі відбуваліся у "Мистецькому Арсеналі": провокативна позиція художника стала причиною конфлікту. На Ваш погляд, у сучасности містецтві, Яке Руху путем провокацій дедалі больше у Останнє століття, сам метод провокування собі щє не вічерпав?

А.К. Думаю, что! застосування цього методу позбав ПОЧИНАЄТЬСЯ. І на превеликий жаль, ВІН вже має тенденцію в Україні на Розвиток.

Тоб метод провокації - дива відомим за будь-яких умов - на жаль, почінає використовуват у й достатньо поміркованому суспільстві, Яким всегда Було українське суспільство. І в цьом - колосальний негатив. У містецтві провокації найбільше НЕ хотілося б Бачити, тому то багато - свого роду інтелектуальна и духовна еліта. Такі РЕЧІ накладають на вусі мистецтво Певний негативний відтінок.

Я б НЕ зосереджувався сильно на цьом факті, Аджея в прінціпі ЯКЩО Дивитись очима contemporary art, Яке бачіть у Кожній людіні художника, то я вбачалася у Цій Акції позитив. Бо ж маловідомій художник получил Ширшов Популярність. З Іншого боку, директор "Мистецького Арсеналу" Наталія Заболотна так само проявила себе, самперед, як художник.

Тоб один художник может намалюваті картину, а Інший - ее замалюваті, сделать "чорним квадратом". Тож ми стали свідкамі народження нового художника в образі Наталії Заболотної.

Если ж Цю подію розбіраті серйозно та поетапна, то, звічайній, митець не может НЕ враховуваті декілька промов. По-перше, прекрасно Розуміючи, что сучасне мистецтво є мистецтвом "приколу", для цього є СПЕЦІАЛЬНІ виставки - contemporary art, де КОЖЕН может проявіті все, что захочу. Я не хочу входити тут у ОЦІНКИ професійної Сторони цього напряму, ТОМУ ЩО про колег - або добрі, або Ніяк. Прот звітність, мати якусь Частину розуміння того контексту, в якому ти віставляєш свою картину. Мені легко про це Говорити, Аджея я не частий гість "Арсеналу", Який Якраз больше зорієнтованій на contemporary art и Дає молодим художникам таку "путівку", можлівість віставлятіся. Наталія Заболотна, як фаховості менеджер, якому немає рівніх, Дає цею майданчик сучасности Напрямки. І підставляті ее, суто з моральної боці, некоректно.

Виставка "Великого І величне" має свой статус, охоплює тисячоліття, пов'язана з 1025-річчям Хрещення Русі. Тут треба Було або відмовітіся від своєї ідеї и НЕ віставляті це, або якось найти тієї ракурс картіні, Який бі НЕ провокував Такої події, яка сталь.

Думаю, тут елемент Якраз цього самопіару, Яким займається частина молодих художніків, котрі свого часу бігалі з картинками во время "помаранчевої революції". По-моєму, смороду НЕ Зупини, що не розуміють, что годину в Україні змінівся. ЦІ провокації я розумію, як піар, альо НЕ розумію ціх людей, котрі в містецтві мают буті Творця.

А.Б. З точки зору відвідувача "Арсеналу" Вважаю, то багато блюзнірство, Аджея "Великого І величне" - це виставка духовності.

А.К. Для чого вносіті на таку подію Такі негатівні елєменти? Ті маєш буті або художником, або політіком. Тягном в політику - йди в політику. Мене дівують люди, котрі спекулюють. Мені Набр це Бачити ще при Радянській владі, коли художники спекулювалі на політіці - одні через підлабузніцтво, Інші - навпаки, альо теж бігалі з такими картинками, щоб їх помітілі Іноземні посольства и Зробили героями на Заході.

На жаль, це Йде через Покоління І від вновь нашли продовження. Це - негативний Явище, и свідома молодь має зрозуміті це.

А.Б. Ві виросло в Яготині и починаєм вівчаті малювання за потертих довоєнною книжечкою у біблотеці, про котру Ві Вже розповідалі. Шлях у мистецтво ніні ставши простішім и прямішім? Яготинський хлопчик ніні может повторити Ваш шлях?

А.К. Думаю, что легко. Ніні там є й достатньо солідна школа, яка может підготуваті до вступивши у Київ у художню школу або художнє училище. Заразитися возможности більші. Альо, Можливо, молодим не так просто вірватіся у художнє життя. Бо різніця между шкільнім Навчання и формуваня художника после академічної підготовкі, створює якусь непевність.

Більшість кідається туди, де можна швідше собі проявіті, - у ті, что більш модний, не пріслухаючісь зовсім до Власного відчуттів та поглядів. Прагнення Швидкого успіху штовхає на радікальні Дії. Натомість, треба думати, что є мистецтво І що воно означає. А воно не у зароблянні грошей чи имени, а у передачі особисто пережитого, побаченого, оціненого. У всьому мире у ВСІ часи Було ті самє сонце, небо, люди и земля. Тільки погляд БУВ Інший. Мистецтво и є у новому погляді через Нові почуття, Нові ідеї, подачу. Тож, может, що не Варто Одразу так кидати, чи не роздумуючі, на Щось модно. Аджея Модного мистецтво швідкоплінне.

За ЦІ 20 років, від комп'ютерної графікі 90-х і до цього годині змінілося безліч модних течій: смерть живопису та йо відродження, пік фотографії та ее спад. Рекламна машина затягує слабкі ОСОБИСТОСТІ у свою дінаміку, спричиняючи біг наввіпередкі. Прот я не думаю, то багато найкращий шлях. Талановітіші повертатімуться назад до себе, до основ. У своєму Маніфесті я Окреслено ЦІ позіції.

Пріїхавші до століці Із маленького Містечка, я спочатку відчував різніцю в освіті з городяни, котру подолано десь за півроку. До століці люди пріїжджають Із сильними амбіціямі и перемагають при такому й достатньо нерівному старті. Кияни ж Живуть вдома и мают Інше чем у периферії соціальне забезпечення. Так само и у містецтві. Скажімо, Моне походивши з Марселя, Сезанн - Із Ексе, маленького Містечка. Приходили учнямі, починаєм, Руху вгору.

А.Б . У чому Ві бачите шлях розвітку для себе?

А.К . Я Ніколи НЕ крісла жодних планів. Бо Вважаю, что ті, хто народжують з питань комерційної торгівлі особливая розумом, стають філософамі або Вченіє. Це - інтелектуали. А коли художники пишуть Теорії - то смішніше буті НЕ может.

Творча сила художніків, митців - у їхній інтуїції, як на мене. Інтуїція - це найсільнішій Бік творчості у містецтві. Чи не можна розумом придумат музику, вірші. Всі Інше может буті вигаданою, альо тоді воно носити формальний характер.

Треба розуміті, что за Нашою інтуїцією - Мільйони років, тому цікаво, Які "Викиди" вона Робить. Для мене Інтуїція всегда булу компасом, до Якого я неодмінно пріслухався .. Отже, я не можу прорахуваті ті, что робитиму завтра або післязавтра. І мені самому цікаво, як І що я зроблю. Скажімо, я Відчуваю, что роблю абстракцію, альо всередіні в мене порожньо.

Наші знання, інтелект, вміння, досвід слугують Тільки для того, щоб надаті більш чіткої, ясної форми того, что вікідає Інтуїція - тім іскрам, котрі треба збільшити, відчуті, розвинутості и податі. Тут спрацьовують набуті знання и досвід.

А.Б . Думаю, на це Дуже вплівають почуття - кохання, коли людина зовсім по-Іншому почінає усьо сприйматися.

А.К . Мабуть, я не поділяю цїєї думки. Мені здається, что чоловіки народжують Із тягою кудись у Невідоме, жінки тут могут буті ПЄВНЄВ стимулом Якийсь годину. Альо смороду - Більше для відпочинку, щоб перевести дух, заспокоїті - до нового Крока.

А.Б . Альо ж Багато поетів, творчих людей пишуть та творять тоді, коли мают музу ...

А.К. Альо я поставивши питання Трохи інакше: Хіба Якби Не було тієї жінки, смороду не писали б?

А.Б. звічайній писали, но їхні творі НЕ були б такими:

Увядающая сила!

Помирати - так вмирати!

До кончини губи милою

Я хотів би цілувати. Щоб весь час в синіх Дрьомов, Чи не соромлячись і не тая, У ніжному шелесті черемшин Лунало: "Я твоя".

А.К. Може, були б просто Інші жінки, Інші вірші, Інша музика. Альо все одне були б. Це не Визначи жінками. Це не моя думка - це думка Канта.

А.Б . У кожної людини є Певний Стрижень, водночас оточуючі вплівають на нього.

А.К. Або НЕ вплівають ... Наприклад, з моєї Сім'ї Ніхто Ніколи НЕ БУВ на жодній з моїх виставок. Смороду стараються НЕ заважаті, альо й Не поділяють моєї творчості. Тут я згоден з Кантом, Який считает, что людина народилася з питань комерційної торгівлі генетично кодом и робитимите ті, что їй запрограмовано. Оточуюче середовище может або стімулюваті, або ні.

Подівіться на частку творчих людей: талант формує частку. Звичайна людина может вібудуваті план життя и его Виконати. Творча людина НЕ может. Одному нужно буті самому, Іншому - вести якесь шалено ЖИТТЯ І вічавлюваті Із собі Дещо, что ВІН не в змозі Зупинити. Легко можна навести приклад. Пушкін, Висоцький ... Альо особливо мене враз Тургенєв, Який БУВ спокійною та розважлівою людиною, альо МІГ дозволіті Собі певні РЕЧІ як творча людина. І Тільки це его стімулювало. Врубель, Наприклад, походивши Із Сім'ї адвоката, Закінчив університет, и зрештою бідував, закохався у дружину Прахова: Йому просто нужно Було Із собі дістаті того внутрішнього демона, імпульс для творчості, ВІН рвучи собі на Частини 15 років, пока не дістав.

Кожна творча частка всегда загадка и цікавіша від усіх романів разом. Свідомо чи підсвідомо, людина НЕ может піті проти долі. Як позитивний приклад, можна привести Тіціана, Який спокійно и щасливо проживши до 90 років, творів Надзвичайно Багато. І Тут вже історія пише талант людини.

А.Б . Інтуїція, на мою мнение, є Дороговказ у жітті.

А.К . Девізом Стіва Джобса Було пріслухатіся до інтуїції та жити власним розумом. Я БУВ здівованій, коли дізнався про це, бо практично ті самє Визначи и для себе в університеті. Розум, звісно, ??ВАЖЛИВО. Альо десь у 40 років я переконався, то багато НЕ найсільніша сторона у творчості. Бо я Вівче гармонію, як Сальєрі, альо воно Нічого не дало, пока не довірівся інтуїції. Треба йти своєю Божою дорогою.

А коли кідаєшся за тім, что модно, чи за кімось; коли хтось Переконайся ТОЩО, то це загрожує ВТРАТИ собі як ОСОБИСТОСТІ. Я бачив скалічені долі. Если мужчина страждає алкоголізмом, значити рухається НЕ туди, Куди закладами частиною.

Загаль Вважаю, что у Чоловіка и жінки є свои покликання: для Чоловіка - знайте собі, а для жінки - знайте Чоловіка, Який нашел себе. Звідтіля - УСІ подальші плани, Які або співпадають, або ні.

А.Б. прото у нінішній годину жінки такоже мают свою професію. Для мене ВАЖЛИВО делать Щось, что Залишаюсь б Певний слід на землі, делать добро, віклікаті посмішку даже буцай у однієї людини ...

А.К . Неважливо, Залишити слід. Самперед ВАЖЛИВО Ваш особистий Розвиток, ЗРОСТАННЯ, власний вибір. Однак у своїй більшості жінки реалізуються в дітях. Та Є І віключення, коли жінка, маючи, Можливо, якісь Чоловічі РІСД в характері, хоче так само реалізуватіся. Це нормально. Гірше, ЯКЩО ВСІ захочуть ...

Прекрасно для жінки реалізовуватіся у творчості. Мі УСІ маємо Одне життя, и прожити его слід так, як ти хочеш. Це - Найвища Цінність, якові мі маємо, и немає СЕНС собі заштовхуваті под чіїмось лещатах. Прагнення до творчості закодоване у людіні.

А.Б . Вважаю, что у кожної людини є своя місія. Если людина ее віднаходіть, то становится щасливою й реалізується СПОВНОЙ.

А.К . 15 років я просідів у підвалі, практично ні з ким НЕ спілкуючісь, в якості ЕКСПЕРИМЕНТ. Про мене забули. Альо я не ставши пияк, чи не образівся на життя. Було неймовірно Важко, прот цікаво в СЕНСІ самопізнання. І я прийшов до висновка, что творчість - це Божий дар, щастя, даже ЯКЩО спершу Нічого НЕ виходе, и здається, что шансів жодних. Перший Успіх до мене прийшов у 45 років. Врубель ставши відомим у 40 років. І від мені Було 40 - а в мене "нуль". Та якась сила штовхала делать Тільки так.

Фото: Андрій Шелепницький