"Коли ми брали Маріуполь, то воювали з... у вас є відмінне слово - "долбо#бами". Зараз же воюємо з російською армією", - шведський доброволець "Азова" Мікаель Скілт

Не секрет, що в складі добровольчих батальйонів МВС України воюють не лише українці, а й іноземні бійці. Швед Мікаель Скілт (Mikael Skillt) один з них. З самого початку створення батальйону "Азов" він воює в його складі, хоча в Україні приїхав раніше, щоб підтримати Евромайдан. Однак нарікає, що запізнився на кілька днів.

Майкл в цивільному житті менеджер проектів в сфері будівництва, але має величезний військовий досвід, який придбав за 6 років служби в шведській армії і Нацгвардії, а також на європейських військових фестивалях. Він, снайпер-розвідник, на тренувальних базах ділився досвідом з часом зовсім непідготовленими бійцями.

Під час свого нетривалого перебування в Києві Мікаель розповів Цензор.Нет про те, чи хороші українські бійці, чого не вистачає українським генералам, з ким воюють українці, а головне - що спонукало його воювати за свободу України. З останнього питання і починаємо. Майкл каже, що всі знайомі на батьківщині схвалили його вибір, і навіть не думали відмовляти від поїздки в Київ. - Моя мама звикла, що я часто роблю "дурниці" (сміється). Вона знає - я за себе можу постояти. Може, звичайно, не повезти, і тоді неважливо, наскільки ти підготовлений. Набагато кращі люди, ніж я, гинули через невезіння. Але в нормальній ситуації моя мама знає, що я приземляюся на ноги. Я можу отримати поранення, пошкодження, але я завжди прорвусь. Друзі також звикли, що я роблю "дурості". Всі хлопці сказали: "Ну, ти приїжджай додому, як закінчиш". - Чому Ви обрали саме Україну? Ч то привело Вас сюди? - Я не думав про те, щоб поїхати в Україну або що-то в цьому роді. А потім раптом по телевізору почали показувати все це, протести в Києві, і це привернуло мою увагу, тому що в Швеції я був політичним активістом. Для мене досить швидко стало очевидним, що Янукович - це найголовніший ублюдок в Україні. Я стежив за новинами. Спочатку все було не так погано: в основному протести і вуличні зіткнення. Людей били, але це відбувається кожен день. Однак потім все стало погіршуватися: людей викрадали, били до смерті ... І щось прокинулося в мені - може бути, я можу якось допомогти. МІЛІЦІЯ розтоптали МЕНІ ОБИДВА КОЛІНА, поламати ЇХ, А ТАКОЖ перебити РЕБРА Але у мене була дівчина, дім, робота - налагоджене життя. Однак, коли вони почали стріляти, я побачив 20 убитих в один день, іноді на одній вулиці, і вирішив - я повинен щось зробити. Тому що у хлопців була мужність, але при цьому абсолютно ніякої військової підготовки, і вони воювали якщо не з регулярною армією, то принаймні з тактично навченої міліцією. У підсумку, я поговорив з моїм босом, звільнився з роботи, розлучився з дівчиною, продав свій будинок і приїхав в Україну. Із запізненням на 4 дні ... - Приїхали ось так навмання? Нікого особливо не знаючи тут? - Тут я познайомився з групою молоді, яка працює зі "Свободою" під назвою "Січ". Вони пройшли досить багато боїв на Майдані, хоча й молоді. Вони також хотіли боротися з корупцією. І я подумав - чому б і ні? Залишився в Україні. Я проводив навчання військовій тактиці, тому що у мене є певний досвід в цьому з часів моєї служби в армії та Національної гвардії. В цей час почала загострюватися ситуація на Сході. Ми з друзями все обговорили і вирішили, принаймні, щось зробити. Але вийшло трохи інакше (усміхається). "Щось" зробила міліція. У Полтаві на шляху до Харкова на мітинг вони надерли нам дупи. На блокпосту вони зупиняли кожен підозрілий автомобіль. Коли зупинили нас, навіть не питали нічого. Ми просто побачили 30 чоловік з "Сокола" і "калаші", спрямовані нам в обличчя. Питань майже не було. Вони просто конкретно побили нас. До мене вони поставилися трошки краще, бо знають, що якщо вб'ють іноземця, то будуть проблеми. Потім один міліціонер каже: "Слухай, ми - твої єдині друзі тут. Або ти говориш з нами, або ми тебе віддаємо назад тим хлопцям". Я йому сказав, що мені "не особливо віриться, так як мої друзі зазвичай не б'ють мене". В результаті вони просто розтоптали мені обидва коліна, поламавши їх, а також перебили ребра. В той момент було не боляче через адреналіну. Пішов я в міліцейський автобус, і один хлопець зі звичайної Полтавської міліції прийшов, дивиться так сумно і каже: "Хлопці, я дуже сподіваюся, що ми поїдемо в Полтаву. Інакше ви просто зникнете ..." І це мене навело на думці - все це може закінчитися в якомусь лісі ... Але нас відвезли в Полтаву. Один з депутатів, пов'язаних з "Правим сектором", зробив пару дзвінків, і міліція вирішила, що буде менше Кипіша, якщо віддати нас в Полтаву. Все це напад був організований цим уб ## дком - мером Харкова. Він - рідкісна сволота.

"АЗОВ" був добре підготовлений фізично, але з військової точки - ЗОВСІМ НУЛЬ

- Наступним кроком був вступ в батальйон самооборони. Чому саме "Азов"?

- Я думав довго і багато над цим рішенням. Було трохи перешкод, тому що я не громадянин України. І відповідно до закону я не можу воювати. Нам довелося використовувати свої зв'язки, обійти деякі закони. І тут я почув про батальйон "Азов". Я не так багато знав, тому що вони спочатку брали участь в невеликих бійках з палицями і камінням в Харкові, тощо. Але я бачив їх у справі і подумав про себе: "Нормальні хлопці". Не дуже добре підготовлені. Фізично - добре, але у військовому відношенні - зовсім нуль. Знайомий одного звів мене з їх рекрутером в Києві. Ми домовилися про зустріч і легко знайшли спільну мову. Я приєднався до них у травні, в той день, коли "Азов" відправив перших 60 бійців. Вони поїхали в Маріуполь і знаходилися там в аеропорту, а потім зайняли один із заміських будинків Януковича, або когось із його подільників, і використовували його в якості бази. - Ви тренували, навчали хлопців з " Азова "? Так, я навчав їх протягом півтора місяців. - Який був Ваш перший бій або бій в якості бійця " Азова "? - Коли це все тільки почалося, мені було дико нудно. Тому що ми в основному тренувалися. Хіба що ще були передові операції швидкого реагування спільно з СБУ або місцевою поліцією. Арешти сепаратистів. Просто - поїхали, взяли. Стрільби практично не було. - Тобто, більше поліцейські функції, ніж військові? - У цьому був початковий сенс батальйону. Але, це був хороший спосіб почати, тому що, коли дійшло до нашого першого бою, який був за Маріуполь, я побачив, що хлопці, з якими ми тренувалися, і проводили операції, показали себе відмінно. В іншому випадку, я думаю, була б повна дупа. - Коли повернулися в Київ, і коли був Ваш попередній відпустку до цього? - Приїхав до Києва три дні тому. Я насправді один з небагатьох ідіотів, які жодного разу не брали відгул, відтоді як я приєднався до "Азову". Я воював з ними протягом приблизно 5 з половиною місяців. Подумував про те, щоб взяти відпустку, але потім я прикинув - там завжди є кілька хлопців з моєї команди, або яких я просто вважаю друзями. Якщо я поїду, а вони підуть на виконання завдання і потраплять в халепу ... Було б неправильно. Тому що, якщо я там - принаймні, я можу щось зробити. Може бути, я не зможу врятувати життя, але, принаймні, хоч шанси вирівняти небагато. У МЕНЕ НАЙВИЩА ПОВАГУ ДО 51-ї бригади - Але знаєте, як то ж перезавантажуватися треба то ... - Що добре в батальйоні "Азов" - це те, що ми в основному беремо участь в передових операціях, як я вже говорив. Ми виїжджаємо, беремо участь в боях, може 6-10 днів. Були в одних з найбільш гарячих місць на цій війні. Але потім ми повертаємося. І протягом цього часу можна абияк перезавантажитися. Це не відпустка, звичайно, тому що ти не знаєш, чи виїжджати завтра або через два дні, або, може, поїдемо на якесь дрібне нудне завдання, типу знищення вибухових пристроїв противника тощо. Але вільного часу виходить небагато, тому що, коли ти в бою протягом 10 днів, то відчувається, наче місяць орав цілодобово. - Що Ви думаєте в цілому про українських солдат? Тих, з якими Ви разом воюєте? Про інших підрозділах? - Я бачив і хороше і погане. 51-я бригада, наприклад. У мене найвище повага до хлопців, які воюють там, тому що вони реально живуть на фронті. Кожен траханий день. Я готовий піти з ними в бій в будь-який день тижня. Тепер їх не так багато залишилося, але хлопці, які залишилися - без питань. В будь-який час дня і ночі вони мене покличуть, і я піду з ними. Те ж саме стосується маріупольських прикордонників. Вони, як на мене, шаленіші і найхоробріші люди, які існують в Україні. - А як щодо командування? - У нас немає жодного поганого командира. Зазвичай завжди є один або два повних ідіота, але, якимось чином, "Азову" пощастило стати виключенням з цього правила. - Як щодо інших лідерів? Ви маєте справу з посадовими особами? Я маю на увазі, ви адже проводите операції спільно з ... - ... З армією. Ми співпрацюємо з різними генералами, але більше як автономна держава. Вони можуть сказати: "Ми хочемо, щоб ви взяли ось це місто". І наш командир скаже "Так. Добре. Ми зробимо це, але ми зробимо це по-нашому". І все. До цих пір це працювало відмінно. А що стосується Андрія Білецького (командир "Азова". - ред.) - за своє життя я зустрічав багато цікавих хлопців, всяких різних, від різних політичних рухів, різних лідерів. Він - єдиний у своєму роді. Я чув, що він увійшов до партії "Народний фронт". Я думаю, що якщо він буде хоча б наполовину таким політиком, який він командир, то Україні дуже пощастило. сепаратистами ні чорта не УМІЛИ ВОЮВАТИ. ПАРУ РАЗ пальнути І розбігаються нахрен - А як щодо професіоналізму наших військ? Вони вчаться? - Так, вони пристосовуються. Звичайно, вони не мають великої підготовки. Деякі всього лише резервісти. У них був тільки місяць підготовки. Але вони навчаються. Їм доводиться вчитися, інакше загинуть. Але вони роблять це, тому що вони люблять свою країну, і це означає, що вони більшою мірою прагнуть до цього, ніж, наприклад, російські солдати або найманці. - Це приводить нас до наступного питання - що ви думаєте про ці, так званих "ДНР", "ЛНР", російських солдатах, росіян найманців? Їх рівні? - На початку було по-своєму забавно. Тому що я воював у великій кількості гарячих точок, 7 або 8 різних місць, деякі "пожарче" ніж інші, і, наприклад, коли ми взяли Маріуполь в перший раз, ми не воювали з солдатами, а з ... я не знаю, як точно сказати, у вас є відмінне слово - "долбо # б". Такі от "мега-ідіоти". Вони ні чорта не вміли воювати. Пару раз пальнути і розбігаються нахрен. Потім був другий тип - бій в Маріїнці. Ми побачили якусь подобу військової тактики. Не багато, але дещо було. Вони зробили засідку на нашу групу. Було цікаво побачити, що ми вже воюємо з кимось, у кого є розуміння тактики. Це виявився колишній "Беркут". Наступний крок був в Іловайську і Амвросіївці. Ми побачили, що тепер вони застосовують хорошу тактику бою. Скопіювали Грозний. Вони відкрили все місто, наші хлопці зайшли в нього, і потім вони його закрили. Так як я працюю в дуже маленькій групі, снайперської команді, для мене це не є проблемою, тому що, якщо у ворога немає мільйона солдат, щоб поставити їх на метрі один від одного, ми завжди знайдемо вихід. Потім був Новоазовськ, де ми боролися в Безіменному. Там ми вже побачили відмінну військову тактику. Були професійні артилеристи та навідники. Ми бачили, як відбувається прицілювання - один удар, два, три, а потім прямо в точку. У нас був невеликий бій з солдатами - убили цілу купу - і знайшли у них зброю, якої немає в української армії, а в російській майже не використовується . Це виявилися кубанські козаки. Ось тоді ми остаточно зрозуміли, що сепаратистів більше немає. Ну, хіба що пара ідіотів, які бігають по місту і малюють всілякі дурниці на стінах. Вони, може, риють траншеї, підносять снаряди. - Тобто, в цілому ви зараз ви воюєте з ... ... російською армією. - Думаєте , російські зупиняться на досягнутому? - Ні, вони збираються зберегти те, що вкрали, і ми з цим нічого не зможемо зробити, якщо цей конфлікт заморозять. Це означає, що всі мої друзі померли марно. - Тобто, Ви вважаєте, що в деяких політичних партіях є бажання його заморозити? - Абсолютно. І Білецький в одному з інтерв'ю говорив, що так це залишати не можна. Ми повинні забрати своє. Якщо цього не відбудеться, це означає, що українці, які там на цих територіях і які не хочуть жити в Росії, стануть політв'язнями. Я ніколи не ходжу БЕЗ ЗБРОЇ. НАВІТЬ В цивільному житті - А якщо конфлікт поновиться, якщо припинення вогню буде скасовано, що станеться? - Буде багато крові. Це буде гірше, ніж те, що ми бачили. - С колько на Вашому рахунку та на рахунку батальйону знищених ворогів? - Я не знаю щодо всього батальйону "Азов", але це пристойна цифра. Значно більше декількох сотень. Я знаю, що наша маленька група тільки в Новоазовську, а вірніше Безіменному знищила понад 80 людей тільки за одну зачистку. - А як там щодо нагороди за вашу голову? - Я чув, що за мою голову спочатку давали 10 тисяч. Але це цирк. Ніхто ніколи не зможе отримати ці гроші. Вони можуть вбити мене, а їм скажуть: "спасибі за тіло, а тепер ідіть нахрен". Але потім я якось подумав, і сказав своїм друзям: "Я хочу підняти ціну, піти вище". Тому я злю їх на моїй сторінці у Twitter. Спілкувався з дівчиною з одного з українських телеканалів, і вона каже: "Ви знаєте про ціну за Вашу голову?", Я говорю "Ну, 10000, злить прямо", а вона: "Ні, ні. Уже мільйон". Це навело на думку, що може я навіть занадто постарався. Досі всі їхні спроби закінчувалися великою кількістю смертей для них і нічим поганим для мене. Я скажу чесно - я ніколи не ходжу без зброї. Навіть у цивільному житті. - Що думаєте робити далі? Коли ви плануєте повернутися додому? - Я безумовно залишаюся в Україні. Немає сенсу їхати додому. Поки що ні. У мене є 10 вільних днів, і я можу робити, що хочу. Але все може змінитися дуже швидко. Якщо росіяни вирішать розірвати угоду про припинення вогню, "всі ставки скасовуються". Але у випадку, якщо перемир'я протримається у мене буде ще 4 дні, не відпочинку, але, принаймні, і не війни. Ми будемо під Києвом займатися певною підготовкою, навчанням та іншими речами. Я БАЧИВ багато дурних прикладів використання ТАКТИКИ ЧАСІВ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ - У Вас є новобранці? Так, у нас їх дуже багато. У нас є багато недавно вийшли на пенсію спецназівців з 6 різних країн - зі скандинавських країн, Англії, Франції. - Що ви думаєте нам треба, щоб перемогти? - Що нам потрібно точно, так це щоб генерали почали використовувати сучасну тактику. Я бачив так багато дурних прикладів використання тактики часів першої світової. Генерали бачать блокпост. Вони не думають, щоб зайти з флангу або зайти ззаду або просто залишити його нафіг, оточити його. Ні, ми йдемо прямо в лоб. Як би на червону ганчірку. А коли взяли блокпост - ура! У нас є блокпост! Нахрен він вам потрібен, якщо ви не просуваєтесь далі? Те ж саме з артилерією. Звичайно робиться так званий артилерійський "завісу". Вогонь йде прямо перед бронетехнікою, танками, постійно. І коли вони досить близькі до власне штурму позицій противника, артилерія припиняє вогонь, і вони нападають, бум! В Україні робиться щось подібне, але не зовсім. Артилерія стріляє, а танки стоять на безпечній відстані, потім вони чекають дві години, перш ніж атакувати. Вони не готові до нападу відразу після артилерії. Крім тактики не вистачає підготовки та навчання. Я думаю, що грамотні офіцери - це те, в чому Україна потребує найбільше. Також військові радники, можливо, з країн НАТО або переважно Грузії, де є хороші офіцери, з релевантним досвідом. Я також думаю, що бути частиною НАТО не набагато краще, ніж бути захопленими Росією. У кожного свої плани. Ці обидві сторони не хочуть врятувати Україну і перетворити її в утопію. Вони розглядають її, як буферну зону, і обидві хочуть мати таку. Так що, в цьому відношенні радники з нейтральних країн краще.