Експерт Forbes пояснив, чому Китай більше не допоможе Росії
Частина російського істеблішменту, після анексії Криму, вважала, що переорієнтація на китайський ринок компенсує все. Проте дійсність виявилася іншою. Є два варіанти розвитку економіки Китаю, і обидва не віщують Росії нічого хорошого.
Про це в колонці на Forbes написав економіст, керівник Росфіннадзор (2004-2012) Сергій Павленко.
"Ускладнений доступ до фінансування в західних банках? Підемо в китайські. Складнощі з експортом? Компенсуємо розширенням поставок у Китай. Ідуть західні інвестори? Не біда, на їх місце прийдуть китайські. І далі за списком, включаючи розмови про взаємний "технологічний трансфер". Дійсність виявилася іншою. Китайські інвестиції річкою в Росію не потекли, сировинний експорт теж не продемонстрував вражаючого приросту", - відзначає експерт.
Читайте: Goldman Sachs припинив роботу фонду, що інвестував у Росію і Китай
Він вважає, що Китай після невеликої пробуксовки і серйозної рефлексії може відновити зростання за рахунок розширення внутрішнього попиту. Але так само можна, на його думку, довести, що починається "схлопування" Китаю, яке в кращому випадку закінчиться жорсткою посадкою з однозначними темпами падіння ВВП протягом декількох років.
"При цьому неможливо прогнозувати наслідки того чи іншого розвитку подій для російської економіки. Чи справді системна криза Китаю значно погіршить перспективи нашого зростання? Чи справді плавний перехід Китаю до нової моделі економіки забезпечить зростання в Росії? Найбільш вірогідні два варіанти розвитку подій", - стверджує Павленко.
Читайте: Китайська пастка: Росія вперше випустить облігації на $1 млрд
Перший варіант грунтується на тому, що у Китаї збережуться резерви зростання. "Структурні, демографічні та екологічні проблеми очевидні, але саме тому керівництво може вибудовувати реалістичну програму реформ. Простір для маневру поки є: юань настільки переоцінений, що плавна девальвація дозволяє коригувати можливі провали по інших напрямках", - пояснює економіст.
Однак, звертає увагу Павленко, перехід до орієнтації на внутрішній попит закономірно знизить попит китайської економіки на інвестиційні продукти: на російський метал і, можливо, енергоносії. Китайська банківська система почне переорієнтацію на внутрішнього позичальника.
Читайте: Великої китайської енергокомпанії дозволили збільшити активи в Україні
"Звичайно, це ідеалізована картина, і щось може піти інакше; про такі побоюваннях говорить надмірно нервова реакція влади та інвесторів на корекцію ринків. Але у Китаю завжди залишається надія на майбутнє швидке зростання економік Чорної Африки, що підтримає попит на китайську продукцію. Такий сценарій означає, що Китай не зможе допомогти Росії ні розширювати ринки сировини, ні не стане джерелом стратегічно значимих інвестицій. А залишиться тим же, чим і зараз: серйозним партнером, але аж ніяк не локомотивом зростання. При цьому збережеться ілюзія, що Китай ось-ось почне програму співпраці, яка і витягне Росію з кризи. Тобто буде втрачено час", - прогнозує експерт.
Другий варіант припускає масштабну кризу в Китаї.
У цьому випадку для Росії виникає нова "нова реальність": падіння експорту в Китай, відсутність приросту інвестицій з Китаю.
"Якщо це відбудеться найближчим часом, втрати російської економіки можуть бути і не так великі - звичайно, якщо у протистоянні із Заходом знайдеться політичний вихід. А інакше цілком можливий трагікомічний варіант зі спробою замістити "китайський локомотив" чимось типу Індії або Бразилії (яким теж загрожують негативні темпи зростання), або "новими локомотивчиками" типу В'єтнаму та Індонезії. Але це - якщо втрата почуття реальності перевершить можливі для відповідальної еліти межі", - підкреслює Сергій Павленко.
Читайте: У МВФ допустили зростання економіки Китаю більше прогнозів
Експерт вважає, що при будь-якому варіанті розвитку на новому історичному циклі Китай сконцентрується на внутрішніх проблемах. Проблеми російської економіки до таких поки що не належать.
Раніше "Обозреватель" повідомляв про те, чому, на думку колумністів The Financial Times, Росія поступиться пануванню Китаю.