ЮНІСЕФ розбазарює гроші спонсорів?

Доноси і звинувачення на адресу німецької секції ЮНІСЕФ та склоки усередині самої благодійної організації остаточно підірвали її авторитет. Тепер керівництву фонду доведеться боротися не тільки за поліпшення якості життя знедолених дітей в країнах третього світу, але і за свою власну репутацію, повідомляє Русская Германия.

У Німеччині, як, втім, і в інших цивілізованих країнах світу, вельми загострене почуття соціальної відповідальності. Бажання німців пожертвувати свої кровно зароблені на добру справу природним чином ростуть прямо пропорційно розмірам їхнього доходу. Робити внески у всілякі благодійні організації вважається певним проявом хорошого тону. Взаємини своїй щедрості "фінансові донори" благодійних організацій природним чином очікують від їх керівництва повної самовіддачі, порядності і поміркованості в апетитах. Але головне в цих обопільно безкорисливих відносинах - довіра.

Скандал навколо німецької секції ЮНІСЕФ служить яскравим прикладом того, яким крихким може виявитися побудоване на подібного роду довірі співпрацю з усіма витікаючими фінансовими наслідками.

Перший удар по іміджу німецького ЮНІСЕФ в кінці минулого року завдав анонім, що поширив у своєму листі інформацію про те, що фонд розбазарює гроші спонсорів. Зокрема, він звинуватив його керівництво у виплаті непомірно високих гонорарів позаштатним консультантам і використанні пожертвувань для фінансування дорогого проекту реконструкції будівлі своєї штаб-квартири в Кельні.

Так, наприклад, розмір щомісячних гонорарів за консультації колишнього штатного співробітника німецького ЮНІСЕФ, який, вийшовши на пенсію, продовжував співпрацювати з фондом тепер уже в якості позаштатного консультанта, більш ніж у два рази перевищував оклад депутатів Бундестагу.

У результаті проти Дітріха Гарлікса прокуратурою міста Кельн було порушено справу про зловживання посадовими повноваженнями.

Незабаром до підозр у корупції та марнотратства співробітників німецького ЮНІСЕФ додалися і внутрішні склоки в самій благодійної організації. Але на самому піку скандалу, 2 лютого, після виснажливих словесних баталій, які так ні до чого і не привели, а навпаки, ще більше пошарпали і без того вже не зовсім добре ім'я фонду, у відставку за власним бажанням довелося піти самій Зімоніс. "Непереборні розбіжності" з членами правління (які встали на сторону Гарлікса, то і справа вихваляючи його заслуги, як то: підвищення розмірів пожертвувань в три рази) і бажання "запобігти нанесенню ЮНІСЕФ ще більшого збитку і дати фонду можливість почати все спочатку" стали причиною її відходу. Однак подібне обгрунтування мало для кого прозвучало переконливо. Те, що Зімоніс прагнула представити як жест доброї волі, швидше схоже на покірливу капітуляцію і визнання власної поразки.

Однак, як показують останні події, спроби фонду зупинити паніку серед спонсорів і запевнення в порядності своїх співробітників не дали бажаних результатів. Тисячі юридичних і приватних осіб, які перш справно вносили внески у німецький фонд допомоги дітям, вже відвернулися від нього.