17-річний хлопець позбавив матір батьківських прав за байдужість

Зазвичай органи опіки або ж прокуратура виступають з ініціативою покарати недбайливих батьків. А тут 17-річний хлопець сам подав до суду позов з вимогою позбавити його матір батьківських прав. Подібного в Україні ще не було. Більше того - Віктор Олійниченко днями виграв справу.

Село Салгани невелике, всього півтори тисячі жителів, так що всі один одного добре знають. Витин вчинок зараз тут - тема номер один. У більшості своїй селяни ставляться до сімейних розборок філософськи: мовляв, близькі люди, помиряться. При цьому хлопця щиро шкодують.

- Хто ми такі, щоб засуджувати чи підтримувати Вітю? - Говорить голова САЛГАНСЬКИЙ сільради Василь Дереваль. - З одного боку, він публічно відмовився від своєї матері, самого близького, як нас ще в школі вчили, людини. Але з іншого - аж надто багато образ і розчарувань цей хлопчик пережив до своїх 17 рокам. Як кажуть, накипіло. При живих батьках він по-справжньому потрібен тільки бабусі.

Вітя разом з батьками переїхав до Салгани на початку 2000-х з Ташкента. Його батько там навчався у вищому військовому училищі, там же обзавівся сім'єю. Перший час жили у батьків Олександра, але щось не заладилося, і через кілька років сварок і розбратів подружжя вирішило розійтися. Розлучення було зареєстрований 30 жовтня 2003 року, рівно через три дні після Вітиного десятого дня народження. Дитину залишили з мамою - так вирішив суд. Разом вони поїхали в Білгород-Дністровський, до батьків Анни. Але хлопчик пробув з мамою всього лише рік.

- Одного разу вона принесла всі мої речі в школу і сказала: "Поживеш трохи зі своїм татом", - згадує Віктор. - Пояснила, що їде в Київ оформляти якісь документи. Обіцяла на зимові канікули забрати до себе, але так і не приїхала. Вже потім я дізнався, що у неї там з'явилася інша сім'я ...

З тих пір Вітя жив з батьком і бабусею, але і тут почалися неприємності. Олександр важко переживав розлучення, став пити, а потім пристрастився до ігрових автоматів. Односельці кажуть, що за кілька років він примудрився програти свою квартиру в райцентрі і влізти у величезні борги.

- Люди кажуть, що Сашко весь час від кредиторів ховався, брав у різних банках позики, частина з яких витрачав на те, щоб розрахуватися з боргами, а решту програвав, - розповідає сусідка Світлана.

- Він у мене добрий, чуйний, але якийсь безвольний, чи що, - зітхає мати Олександра Валентина Василівна Фаб'як. - Скільки разів його просила: одумайся, який ти приклад синові подаєш?! А він все віджартовувався і обіцяв, що виправиться, тільки от увечері відіграється маленько. Догрався до того, що з МНС його вигнали.

Після звільнення Олександр пообіцяв синові, що почне нове життя, зав'яже з грою. Але далі слів справа знову не пішла. Друзі допомогли йому влаштуватися в службу таксі, і більшу частину зарплати недолугий татусь знову став спускати на автоматах. А програвшись, напивався. Випивка його остаточно і погубила. Одного разу Олександр повіз клієнта, а по дорозі збив двох хлопців на мопеді. Один загинув на місці, другого дивом врятували медики. Експертиза встановила, що таксист був п'яний. Йому дали шість років в'язниці. А Вітя залишився з бабусею.

Вже з місць позбавлення волі Олександр звернувся до суду з проханням зобов'язати Ганну виплачувати аліменти на сина. Але вона погодилася давати на дитину лише 60 гривень на місяць.

- Як можна прожити на такі гроші? - Обурюється бабуся Віктора. - А Вітя у мене талановитий, більше трьох років у школу бальних танців ходив, все країну з конкурсами об'їздив, призові місця займав. Зараз навчається на музичному відділенні Білгород-Дністровського педучилища, мріє в інститут вступити ...

Так і жили весь цей час - на бабусину копійчану пенсію і завдяки періодичним заробіткам. Валентина Василівна зайнялася громадською діяльністю при сільраді, та так успішно, що в минулому році її обрали місцевим депутатом. На канікулах Вітя на пляжі кукурудзу варену продавав - сам собі на навчання заробляв.

Останні сім років Вітя з мамою майже не спілкувався. Каже, що їй не було до нього ніякого діла. Навіть коли він з батьком одного разу приїхав до Києва погуляти, Анна не захотіла побачитися.

Відразу відзначимо, що ми дуже хотіли почути і її точку зору: не вірилося, що начебто благополучна жінка може багато років ось так спокійно добивати байдужістю своєї дитини. Однак Ганна навідріз відмовилася від будь-яких коментарів.

- Я б її, напевно, пробачив, якби вона хоч раз попросила у мене вибачення за все, що зробила, - Віктор дуже хвилюється, намагаючись пояснити нам своє рішення подати позов. - За те, що уникала зустрічей зі мною, що обдурила, коли поїхала до Києва до нової сім'ї. За те, що її батьки - мої бабуся і дідусь жодного разу не підійшли до мене, коли забирали мою двоюрідну сестру зі школи. Бачили мене, але не підійшли.

Останньою краплею для Віті стало мамине поведінка на суді, коли її три роки тому вже спробували позбавити батьківських прав за вимогою відділу у справах дітей САЛГАНСЬКИЙ сільради. Анна допомагати синові не хотіла, не цікавилася ним, а бабуся Віті не могла ні опікунство оформити, ні допомога або субсидію, адже за документами вихованням дитини займалася його мати.

- Я тоді представляла в суді інтереси позивача, - згадує секретар сільради Лариса Вікторівна. - Мене вразило, як повела себе Ганна Вікторівна. Коли їй зателефонували і сказали про те, що збираються позбавити батьківських прав, вона лише сухо сказала: "Не вийде!" Даже не спробувала розібратися, що та як, просто приїхала на суд з дорогим адвокатом. А ще мене вразило, що на жодному засіданні, а їх за три роки було чимало, вона жодним словом зі своїм сином не обмовилася. Уявляєте?

До речі, то справа САЛГАНСЬКИЙ сільрада виграв ще навесні 2010 року, однак Ганна подала апеляцію, яку виграв 11 листопада 2010 року.

- Я у неї тоді запитала: "Що ж ти робиш? Ти ж сина губиш! Піклуватися про нього не хочеш, ще й позбавляєш покладеної йому державою допомоги ", - каже бабуся Віктора. - А вона мені у відповідь: "Клеймо позбавленої батьківських прав мені не потрібно - що скажуть люди?" Її хвилювало думку родичів нового цивільного чоловіка, а не власний син.

На тому ж суді Віктор сказав мамі: "Не відмовишся від апеляції - подам позов від свого імені". Але навіть худого світу досягти не вийшло, пише КП.

8 лютого Анну вдруге офіційно позбавили батьківських прав. Але, як нам стало відомо, жінка здаватися не збирається: її адвокат вже готує апеляцію і зустрічний позов до Віктора і його бабусі. Здається, всі почуття, які відчувають близькі люди: любов, співчуття, бажання підтримати у важку хвилину, давно вивітрилися в цій колись щасливій сім'ї, перетворивши їх на непримиренних ворогів ...

"Це єдиний шанс для хлопця налагодити життя"

- З юридичної точки зору це було єдиним шансом для хлопця отримати путівку в нормальне життя, - говорить правозахисник Людмила Семенова. - Якщо згадане рішення суду не буде оскаржено матір'ю, то Віктор зможе претендувати на цілий ряд державних пільг, як людина, позбавлена ??батьківського піклування. Наприклад, при вступі до вузу. Крім того, він зможе навчатися у будь-якому державному вузі на бюджетній основі, а на час навчання йому будуть зобов'язані надати безкоштовне житло і виплачувати підвищену стипендію. В іншому випадку він може розраховувати тільки на жалюгідні гроші материнських аліментів.