Українські безпритульні на межі виживання

З настанням холодної пори правоохоронці почали традиційні рейди по підвалах і горищах з метою виявити і виловити мешкають там бездомником. Однак, що примітно, після таких сезонних кампаній бродяг в шахтарській столиці аж ніяк не стає менше. Особливо жваво і винахідливо уникає зустрічей з міліцейськими облавами вулична дітвора.

Ніхто точно не знає, скільки мешкає їх у промисловому місті з офіційним населенням у мільйон чоловік. Фахівці обережно називають цифри в діапазоні від 10 до 18 тисяч. Напевно відомо, що юні бомжі схильні до сезонних міграцій. Наприклад, влітку вони будь-якими шляхами прагнуть вибратися на південь області, до Азовського моря. Там, в курортній натовпі, легше прогодуватися, знайти тимчасову підробіток в закусочній, пансіонаті або просто "свиснути" гаманець у зазівався пляжника. Пізньої осені стихійно утворилися бригади неповнолітніх бродяжок шерстять вже прибрані поля приміських сільських агрогосподарств: чомусь, незважаючи на оголошений перехід до приватного підприємництва, там залишається в борозні багато кинутого цибулі, моркви, буряків - зовсім як у радянські часи. Все це, вимите в якій-небудь стічній канаві, потім продається на окраїнних базарах. Або відразу змінюється у ринкових бариг на клей, хліб і "палену" горілку.

Студена пора року - найважча. Ватагам безпритульників слід поквапитися зайняти зручні для зимівлі місця: у підвалах, де проходять труби з гарячою водою, в колодязях і тунелях магістральних тепломереж і т.п. Часом між двома угрупованнями підлітків розгортається справжня війна з людськими жертвами за право "отаборитися" на уподобаної точці. Але частіше конфлікт улагоджується шляхом мирних переговорів: юні ізгої суспільства намагаються спільно протистояти ворожому людського оточення.

Екскурсію в один з "зимников" донецьких дітей-бродяжок " Вечірнім Вістям "організовували активісти міської громадської організації, що спеціалізується на допомозі цим знедоленим мешканцям українського індустріального мегаполісу. Вже кілька років волонтери благодійного центру підгодовують і лікують заглядають до них "на вогник" бомжат, при цьому принципово не намагаючись поставити їх на жоден облік або умовити піти "здаватися" в казенний дитбудинок. Тому замурзана вулична ватага довіряє тамтешнім працівникам більше, ніж спецам у справах неповнолітніх з міліцейськими погонами на плечах.

Низька, ледь головою стеля не чіпляєш, кімната з бетонними неоштукатуреними стінами розділена фіранкою на дві частини. У далекій мешкають "отаман", кілька його веліковозрастних наближених да три приб до зграї дівчата. На "чорної" половині, на кинутих на підлогу матрацах, ночує інша малеча. Крім того, тут розташовані саморобний стіл і гордість колонії - електроплитка з довжелезним дротом, який, щоб нелегально підключитися до напруги, доводиться тягнути в інший кінець підвалу. Світло в приміщенні - від старої шахтарської акумуляторної лампи-"коногонки". Замурзані хлопці навперебій розповідають, що жековськіє працівники відмінно знають про їх "зимнике", буває, проходять повз, роблячи вигляд, що не помічають. А от якщо грубо порушувати правила пожежної безпеки або залишити незакритим кран на водоводі, можуть і міліцію викликати.

Вся денна видобуток тут йде в загальний котел. Частіше вона складається з подаяння жалісливих громадян, прострочених продуктів, якими з "одноразовими" юними вантажниками розплачуються в продуктових наметах, рідше - з краденого.

У Донецькій області на сьогоднішній день функціонує 19 державних підліткових інтернатів, десяток приватних благодійних притулків для неповнолітніх, і далеко не всі з них користуються поганою славою у мешканців. Навпаки, юні бездомником за десятки кілометрів приїжджають "влаштовуватися", наприклад, в знаменитий маріупольський "Пілігрим" або в макіївський "Мартін-клуб".

Ті ж із хлопців, хто наважується на свій страх і ризик замовити у великому місті, найчастіше мають на те особисті причини. Хтось із них міцно підсів на наркоту або отруйний клей, інші, в силу вад психіки, відчувають труднощі з адаптацією до будь-якій нормальній колективу. Треті, на жаль, встигли всерйоз переступити закон і тепер бояться викриття.

Буквально на корені самоліквідувалася такий вид заробітків бомжів і безпритульних, як нелегальний збір чорного і кольорового металобрухту. Нелегали збанкрутували слідом за легальним бізнесом у цій сфері.

Крім того, добрі тітоньки і дядечки, які могли підгодувати маленького блукача або підкинути денежку, тепер у своїх турботах про заробіток, кредитах, цінах та інших "принади" кризи вже не так помічають ці брудні і холодні простягнуті руки.

Читайте по темі:

Українських безпритульних "продають" збоченцям

Криза збільшить кількість сиріт в Україні

Сироти залишаться несогретимі любов'ю олігархів

У дитячому притулку гвалтували вихованок

Кинутий рідними хлопчик повісився ... у притулку

Папаша-нелюд виявився кращим притулку