Український бізнес в умовах викликів: В’ячеслав Лисенко про посилки, податки, інформаційні атаки та моральне лідерство

Сучасний український бізнес стикається з безпрецедентними викликами. Війна, економічна нестабільність, податкові нововведення, обмеження на торгівлю та зростаючий адміністративний тиск – усе це штовхає підприємців до межі. За останні місяці країна зафіксувала рекордну кількість закритих ФОПів, що свідчить про глибоку кризу довіри до державної політики.

Щоб з’ясувати, як вижити українським підприємцям, OBOZ.UA поспілкувався із В’ячеславом Лисенком – підприємцем із понад 40-річним досвідом, акціонером компанії Meest China та співвласником CEO Club Ukraine. Одна з ініціатив, яка нещодавно викликала широкий резонанс, – петиція про збереження порога безмитного ввезення міжнародних посилок. Якщо нові обмеження набудуть чинності, це зачепить не тільки поштові компанії, а передусім звичайних українців.

"40% наших клієнтів – це матері, які замовляють одяг та речі для дітей. Ще 30% – військові, які купують спорядження та запчастини до дронів. Ці люди не в змозі купити це в Україні за нинішніми цінами", – пояснює Лисенко.

За словами бізнесмена, ритейл хоче спрямувати споживача до себе, навіть якщо той не має фінансової можливості купувати вдвічі дорожче. "Держава не готова до адміністрування таких змін, до менеджерства цих посилок, на це піде більше грошей, ніж надійде від податків", – додає він.

За словами В’ячеслава, останні податкові ініціативи уряду зачіпають не великі корпорації, а найвразливіших, дрібних підприємців. І це викликає обурення бізнес-спільноти.

"Боротися з великими торговими мережами треба адресно, а не змушувати дрібних підприємців платити за всіх. Ми пропонували: хочете прибрати схеми – штрафуйте великі мережі, які використовують ФОПів. Прості люди, маленькі бізнеси тут ні до чого", – наголошує Лисенко.

Він також зазначає, що в умовах війни бізнес не просто виживає, а бере на себе відповідальність за підтримку країни. "Якщо немає держави – немає і бізнесу. Ми це розуміємо. І тому вкладаємось у ЗСУ, допомагаємо, підтримуємо країну на всіх рівнях", – каже підприємець.

При цьому він зауважує, що замість підтримки часто бачить лише контроль: "Якщо два тижні до нас, до бізнесу, не звертаються із запитами правоохоронці – це вже підозріло. Бізнес постійно тримають під мікроскопом".

"Люди – головний ресурс": як керівнику варто піклуватись про команду

Підтримка команди стала ключовим завданням для виживання, зазначає підприємець. У компаніях Лисенка працюють психологи, є масажист, організовуються неформальні групи, перегляди позитивних фільмів, проводяться тренінги. "Після трьох років війни не гроші мотивують людей, а увага та спільність мети. Це нова етика лідерства", – зазначає він.

За словами підприємця, опікуються не лише над штатними працівниками, але й над тими, хто на фронті, хто з перших днів залишив свої посади та пішов на захист держави. Лисенко підкреслює, що їм продовжують виплачувати зарплату, забезпечують машинами, екіпіруванням та адресно допомагають сім’ям. "У нас є програма, кожен, хто у нас йде на фронт, він або його близький родич, ми купуємо автівку, забезпечуємо деколи РЕБами, не кажучи вже про комплектацію людини амуніцією, щоб захистити життя", – зазначає В’ячеслав.

Благодійність Лисенків – справа поколінь

З інформації з відкритих джерел OBOZ.UA також дізнався, що фонд родини Лисенків діє вже понад 30 років, і заснувала його мати В’ячеслава. Незважаючи на вік та обставини, вона щодня розвозить допомогу по Черкащині. "Ми підтримуємо дитячі будинки, психлікарні, де зараз багато військових, переселенців. Це не піар – це наш стиль життя", – ділиться підприємець.

Фонд з перших днів війни активно допомагає і військовим, забезпечуючи їх всім потрібним. "Мій фонд витратив особистих коштів – 190 мільйонів на допомогу ЗСУ", – підкреслює підприємець. За словами В’ячеслава, фонд наповнює не тільки він особисто, але й команди його компаній. На початку повномасштабного вторгнення кошти направляли на всі можливі збори, однак потім зрозуміли, що допомога іноді йде не за призначенням, тому вирішили займатися цим власноруч та все контролювати особисто.

Як переживати інформаційні атаки

Інформаційні атаки стали звичним явищем для українського бізнес-середовища. Анонімні телеграм-канали, підконтрольні невідомим структурам, цілеспрямовано публікують дезінформацію, що може завдати серйозної шкоди репутації. Одним із постраждалих став і В’ячеслав Лисенко.

"Такі казки про мене навигадували, у цих "журналістів" дуже хороша фантазія. Мені приписали зайвих дітей і дружину. Вони писали зовсім про іншого Лисенка – і навіть цього не усвідомлювали. Моя команда одному сайту навіть написала, мовляв, відмінний твір, тільки у В'ячеслава двоє дітей і дружину звуть інакше. І сміх і гріх. Це все абсурд, і такі фейки знищують репутацію і заважають залучати інвестиції. Міжнародні партнери бачать ці тексти й відмовляються від співпраці", – розповідає він.

Бізнесмен наголошує, що неодноразово отримував пропозиції "вирішити питання" грошима, але принципово відмовлявся. "Я принципово не платив і не платитиму за зняття публікацій. Але шкода від фейків – величезна. Держава має запровадити серйознішу відповідальність за дезінформацію", – констатував Лисенко.

Зокрема, він подавав позови до суду проти інтернет-ресурсів, які безпідставно звинувачували його в участі в якійсь підпільній діяльності. За його словами, деякі сайти оперативно почали редагувати свої матеріали, інші погоджувалися на мирову угоду, щоби уникнути судових розглядів. Однак згодом ставало зрозуміло, що за цими публікаціями стояли замовники, які вже оплатили цю дискредитаційну кампанію. Тому, нехай і без особливого бажання, доводилося продовжувати судову боротьбу. Частину справ уже виграно, інші ще тривають. Але з самого початку було ухвалено принципове рішення: усі кошти, отримані за результатами цих судових процесів, будуть передані на потреби Збройних сил України.

Лисенко також зазначає, що після інформаційної атаки його оточення розділилося. "Хтось радів, хтось сумнівався, а хтось – підтримував безумовно. Для мене важлива саме ця третя категорія – ті, хто знає, хто я є насправді".

Попри виклики, Лисенко переконаний – здаватися не можна. "Впав – встань. Знову впав – знову встань. Це головне правило. Не чекай ідеальних умов – працюй з тим, що є", – підсумовує він.