mono-кіт у благодійних та соціальних ініціативах

Сьогодні від брендів очікують значно більшого, ніж просто продукт чи зручний сервіс. Благодійність, соціальна відповідальність і участь у важливих для суспільства темах стали майже обовʼязковими складовими комунікації. Але саме тут і виникає складність: не всі вміють говорити про це органічно. Часто такі ініціативи звучать відсторонено або зовсім не збігаються з tone of voice бренду, через що сприймаються як формальність. Як це відбувається в mono, розбираємось далі.

Як персонаж використовується для комунікації благодійності

mono-кіт у благодійних ініціативах monobank працює як зрозумілий і близький посередник між брендом і користувачем. Через знайомий образ банк може говорити про допомогу й підтримку без надмірного пафосу, залишаючись у власному стилі. Коли благодійність подається через персонажа, який уже викликає довіру, користувачам простіше долучатися до ініціатив, адже вони сприймають це не як абстрактний заклик, а як частину звичної взаємодії з брендом.

Приклади участі mono-кота у благодійних активностях

У благодійних ініціативах mono-кіт відіграє важливу роль. Взяти хоча б колаборацію, пов’язану з підтримкою тварин. У листопаді 2024 року monobank випустив власний корм для котів у партнерстві з мережею "Аврора", де частина виручки з кожної упаковки надходила до фонду UAnimals, який виступає за захист прав тварин. Це не просто PR-акція, а реальний механізм збору коштів через продукт, який візуально й тематично пов’язаний з образом mono-кота.

Ще один приклад – спільна колаборація з українським брендом Gunia Project, де monobank і Gunia створили лімітовану серію керамічних мисок для тварин ручної роботи. Це не банальний продукт "з лого", а предмет, який має свою естетику, цінність і зв’язок із темою, а головне, що частина прибутку також направлялася у фонд UAnimals. Кожна така миска не лише допомагала тваринам, а й дарувала покупцю ексклюзивний скін для картки monobank, що робить досвід персональним й емоційним.

Чому образ полегшує комунікацію важливих тем

Образ mono-кота у благодійних ініціативах працює як місток між брендом і аудиторією в темах, що вимагають не тільки уваги, а й участі. Коли не лише кажуть "підтримайте проєкт", а створюють механіку, де користувач сам може зробити внесок через знайому й емоційно заряджену історію.

Соціальні медіа – це ще один майданчик, де mono-кіт активно працює з аудиторією на соціальні теми. Наприклад, у колаборації з іншим відомим персонажем псом Патроном mono кіт з’являється у креативних відео, де поширюється меседж про "доброкешбек" на спеціальні дитячі картки.

Такі ролики збирають значно більше охоплення, адже обʼєднують двох спільних за вайбом персонажів та їх аудиторію. А отже більше аудиторії дізнаються про важливу ініціативу, ніж якби банкінг просто випустив допис спільно з Visa. А тон і стиль, в якому сформоване повідомлення, не тільки привертає увагу, а й викликає симпатію.

Реакція користувачів на такі прояви

Реакція користувачів на благодійні ініціативи з mono-котом найчастіше проявляється через залучення. Люди охоче взаємодіють із механіками, де допомога поєднується з грою та впізнаваним образом. Наприклад, за 25 поповнень чужих банок користувачі можуть отримати скін "золотого кота", за покупки в книжкових магазинах – відкрити котові вуса як у Шевченка, а за транзакції, де кошти спрямовуються на допомогу тваринам, – віртуальну футболку з псом Патроном. Такі елементи працюють не як винагорода заради винагороди, а як емоційний маркер участі. Користувачі сприймають їх як знак того, що вони долучилися до чогось більшого, ніж просто фінансова операція.

Як це вплинуло на суспільний образ персонажа

Саме через ці активності mono-кіт виходить за межі цифрового екрана та стає елементом реальних життєвих взаємодій. Він не просто коментує світ, а долучається до того, що важливо для суспільства й для багатьох користувачів особисто, будь то допомога тваринам, підтримка брендів чи створення спільнот.

Мова комунікацій у цих кейсах залишається тією самою, яка просувається в tone of voice monobank: легка, щира, з нотками гумору, але без глузування там, де йдеться про серйозні речі. Цей тон дозволяє не втратити увагу, але й не дистанціюватися від аудиторії, яка очікує не тільки практичних рішень, а й емоційної близькості.