"Кому болить пацієнт": що не так із регулюванням цін на ліки і чому з мапи України зникають аптеки

Аналітичний розбір ситуації на ринку лікарських засобів із поглядом зсередини

У суспільстві та медійному просторі зростає напруга навколо теми цін на ліки. Інформаційне протистояння супроводжується гучними заявами та взаємними звинуваченнями, частина з яких виглядає спробою держави та фармвиробників "затерти" та "заговорити" глибокі системні проблеми. Тим часом реальність у регіонах тривожна: мережевий і точковий фармритейл закриває аптеки, особливо у прифронтових містах, селищах і селах, а доступ до життєво необхідних препаратів стає дедалі проблематичнішим.

Спочатку виробники звинуватили аптеки в "хижацьких апетитах", потім влада ухвалила дивне обмеження цін, а тепер зриваються ланцюги постачання. Кожен звинувачує кожного, але страждає врешті-решт пацієнт.

Ми проаналізували ситуацію, порівняли позиції держави, фармвиробників і аптечного бізнесу, щоб спробувати відповісти на запитання: що насправді відбувається з цінами на ліки в Україні?

"Ми знизили –— аптеки наживаються": версія виробників

Свою інформаційну кампанію першими розпочали представники українських фармвиробників, які заявили про добровільне зниження цін на 100, а згодом на 300 найуживаніших препаратів.

"Ціни на українські ліки були знижені фактично на 30%... Ми, як свідомі виробники, ціни знизили — і люди це відчули", — заявляє представник Обʼєднання роботодавців медичної промисловості Олександр Чумак.

Однак є нюанси. По-перше, фраза "ціни знижено на 30%" не супроводжується жодною деталізацією ні щодо списку препаратів, ні щодо базових цін, ні щодо тривалості зниження. По-друге, цей ефект базується лише на ціні виробника, а не на кінцевому чеку в аптеці, де роздрібна націнка була водночас жорстко обмежена. По-третє, знижка стосувалася виключно українських препаратів, а от імпорт подорожчав.

"На західні ліки ціни не були знижені, а в деяких випадках навіть підвищені. І, на мою думку, пов'язано це з тим, що аптеки таким чином намагаються зберегти свою маржинальність", — каже Чумак, не зазначаючи однак, що між західним виробником та українською аптекою є принаймні дистриб’ютори.

За інформацією Forbes, саме "Дарниця" стала драйвером ініціативи з обмеження маркетингових виплат, звернувшись із пропозицією про регулювання до влади. Та коли ці обмеження почали діяти, аптеки, які раніше тримали запаси препаратів "Дарниці" на 90–130 днів завдяки маркетинговим контрактам, відмовились від надлишкових залишків і переорієнтувалися на дешевші аналоги.

Як підсумувала Аптечна професійна асоціація України (АПАУ), нова модель регулювання нав’язується всьому ринку в інтересах обмеженого кола осіб, ігноруючи інтереси решти суб’єктів фармринку. А CEO мережі "Подорожник" Тарас Коляда прямо заявив, що "Дарниця" використовує PR і лобізм, протиставляючи свої інтереси іншим гравцям ринку.

При цьому фармлобісти забувають, що імпортна вартість формується не аптеками, а ще й дуже мінливим курсом валют, логістикою, страховими витратами, первинною ціною постачальника й економічним інтересом імпортера та дистриб’ютора.

Втім, Чумак бачить зону компромісу: на його думку автори регуляції, яка мала знизити ціни на медикаменти, явно погарячкували із забороною маркетингових платежів – та визнав доречність цієї практики, яка дозволяла аптекам частково компенсувати витрати на виконання своєї соціальної місії й уникати збитків.

"Це додаткова до існуючої затвердженої націнки Міністерством охорони здоров'я можливість для виробника або постачальника платити певні гроші за маркетинг тієї чи іншої продукції. Зараз йдеться про те, що до 20% від вартості безрецептурної групи можуть бути ці маркетингові умови. Саме навколо них точаться основні дискусії, і я вважаю, що проєкт уряду прийнятний. Нас теж не все влаштовує, але це компромісний варіант, який повинен бути затвердженим", — заявив він.

Поки що, за даними Forbes, вартість найпопулярніших препаратів і тієї ж "Дарниці", зокрема цитрамону, залишалася суттєво вищою, ніж у конкурентів: 27 грн за 10 таблеток проти 14,6 грн у "Лубнифарм" і 11,3 грн у "Монфарм".

А СЕО "Дарниці" Андрій Обрізан публічно визнав, що продажі компанії в квітні 2025 року обвалилися на 29% в упаковках і на 14% у грошах, а низка провідних аптечних мереж узагалі прибрала частину препаратів з асортименту.

Податки, прибутки та "подвійна мораль"

Варто також згадати, як будувалась сучасна українська фармацевтика. Після розпаду СРСР на базі радянських підприємств і нових бізнесів сформувався строкатий ландшафт — від класичних фармкомпаній до "прокладок", які імпортують умовні "індійські препарати" через умовні непрозорі "грецькі юрисдикції". Умовно "вітчизняні" бренди часто мають глобальний ланцюг виробництва, складну і плутану структуру власності. За даними митної звітності, деякі компанії, серед яких і "Дарниця", можуть замовляти готову лікарську форму (наприклад, в Індії), а формулювати її ввезення через треті юрисдикції (наприклад, грецькі компанії). Тож говорити про повний цикл виробництва більшості ліків в Україні щонайменше наївно.

За даними Юрія Черткова, "вітчизняними" в повному розумінні цього слова можна вважати лише близько 20–30% ліків — це повний цикл виробництва "від субстанції до упаковки" в Україні. Решта 60–70% мають лише часткову локалізацію – від найпростішого "перевдягання" імпорту в брендову упаковку до виробництва ліків з імпортної основної сировини (субстанції).

Іноді на виході пацієнт отримує дещо нижчу ціну, наприклад, якщо порівнювати з повністю імпортними аналогами. Але переважно таке "крупновузлове збирання" ліків збільшує прибутки акціонерів українських фармкомпаній, які за аналогією з автопромом лише прикрутили колеса до імпортного авто чи зібрали його із "крупновузлового конструктора" із власним шильдом.

А зараз виробникам "народних ліків", по суті, надаються податкові пільги, які, однак, "мають стимулювати створення робочих місць, інвестиції у виробництво та доступність препаратів, а не бути лише фіскальним подарунком [виробникам]", — попереджує Чертков.

Варто також звернути увагу на публічну прозорість ключових гравців. Так, за офіційними фінансовими звітами за 2024 рік, "Фармак" сплатив 1,2 млрд грн податків при виручці 10,78 млрд грн (податкове навантаження — 11,1%), тоді як "Дарниця" — лише 590 млн грн при виторгу 6,9 млрд (8,5%). У грошовому вимірі це різниця в 175 млн грн. Риторичне запитання "де гроші?", звісно, залишається без відповіді. Галузеві аналітики звертають увагу, що навіть якщо масштаб компаній різниться, податкове навантаження — це не про абсолютні обсяги, а про частку внеску до бюджету від загального виторгу. І тут "Дарниця" виглядає менш сумлінно: її 8,5% проти 11,1% у "Фармаку" — це питання не лише арифметики, але й прозорості моделі. І це при тому, що "Дарниця" щороку витрачала понад мільярд гривень на маркетинг аптечних поличок, які тепер публічно засуджує.

Публічні заяви про "турботу про пацієнта" звучать не надто переконливо на тлі постійних скандалів навколо лобістської діяльності компанії, податкових оптимізацій і стрімкого зростання цін — за підрахунками Proxima Research, у 2022–2024 роках "Дарниця" підняла ціни на 120% — більше, ніж будь-який інший гравець ринку.

"Ми будуємо систему": візія МОЗ

У блозі для "Української правди" міністр охорони здоров’я Віктор Ляшко пояснив, чому, на його думку, реформа працює: "З 1 березня по 1 червня українці придбали понад 38 мільйонів упаковок цих ліків… І вже зекономили більш як 832 млн грн. Ми будуємо систему, у центрі якої не фармбізнес, а пацієнт".

Однак розрахунок економії — 832 млн грн на 38 млн упаковок — дає нам близько 22 гривень на одну упаковку. Ця сума не виглядає вражаюче на тлі втрат аптечного бізнесу через недосконалі регуляторні обмеження. Фактично це мінімальна компенсація для пацієнта при максимальних втратах для ритейлу.

Ще важливіше те, чого у своєму в блозі міністр не сказав. Жодного слова — про постанову № 168, яка обмежує торговельну націнку. Жодної згадки — про фактичну заборону маркетингових угод, які до березня 2025 року становили до 9% доходу аптек і дозволяли їм працювати навіть у збиткових локаціях.

"Міністр каже, що система будується навколо пацієнта. Але пацієнт не купує ліки та препарати у будівлі Кабміну чи МОЗ в центрі Києва. Людина йде в аптеку. І якщо аптека закрилась або відмовилась від збиткового препарату — жодна декларація не допоможе", — коментує ситуацію Борис Кушнірук, голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру.

Експерти також не вважають вдалою моделлю впливу на ринкові ціни вибраний урядом і МОЗ шлях формування так званих референтних цін на основі зіставлення вартості ліків на вітчизняному та міжнародному ринках. Так, Юрій Чертков, засновник Liki.ua, каже: "Референтні ціни стали більше адміністративною нормою, ніж реальним інструментом зниження кінцевих цін у аптеках".

Після регулювання: з +8% до -5%

До березня 2025 року середня економічна модель аптек включала 14–23% торговельної націнки та 8–9% доходу від маркетингових угод — цього було достатньо, аби покривати операційні витрати, утримувати персонал і навіть розвивати соціальні ініціативи. Сьогодні ж, після впровадження обмежень, середня рентабельність аптечного бізнесу, за оцінками галузевих експертів, провалилась до значень збитковості: -4,9%.

Це не просто тимчасові труднощі. Без зміни державних регуляцій — це потужний стартер масового банкрутства або закриття аптечних точок незалежно від їхньої належності — це мережевий фармритейл чи одинична локальна аптека. Особливо катастрофічні наслідки очікуються у малих містах, селах, де щомісячний обіг не покриває базових витрат, а клієнтський трафік не співставний із великими економічно благополучними містами.

Першими жертвами аптечного геноциду стануть регіони, де аптеки — не просто бізнес, а частина соціальної інфраструктури — забезпечення медикаментами людей, які не мають альтернативи. "На таких локаціях аптечний ритейл тримається на ентузіазмі та запасах, ставши, по суті, соціальним волонтерством. Але це не модель стійкої системи охорони здоров’я – це модель виснаження одних на догоду іншим, яка рано чи пізно вичерпається, а в локальному фармритейлі станеться колапс зі страшними соціальними наслідками", — зазначає Кушнірук.

Збитковими для аптек стали не лише препарати з топ-100, на які були декларативно знижені ціни. Нерентабельною стає вся номенклатура з низьким обігом, довгим терміном зберігання, високою логістичною складовою: інсуліни, препарати паліативної допомоги. Аптечні мережі вже переглядають портфелі, оптимізують асортимент, виводять з обігу препарати з невигідною маржею. Якщо ситуація не зміниться, з мапи України зникне до 25% аптек — насамперед у прифронтових і сільських регіонах.

"Якщо нічого не зміниться, ліки в селах стануть такою ж рідкістю, як банкомат чи пошта", — резюмує економіст Кушнірук.

Чертков закликає до розумного державного регулювання, яке є не тільки ціновим, але й "розвитком аптечної інфраструктури в сільських і прифронтових районах через підтримку аптек, цифрову логістику, залучення соціального підприємництва".

"Коли держава позбавляє бізнес легального прибутку, вона сама стимулює перехід у "сіру зону" — і пацієнти заплатять за це здоров’ям і життям", — наголошує Борис Кушнірук.

Який вихід?

Україна потребує не гучних декларацій, а тонко налаштованої моделі фармрегулювання — із диференціацією підходів, врахуванням специфіки препарату, підтримкою аптек у критичних регіонах, поверненням легальних стимулюючих механізмів і прогнозованою державною політикою.

Це точно не полювання на "винного", а необхідність реагувати на сигнал, що вся система балансує на межі технічного дефолту. Зрештою, і фармвиробники в разі скорочення аптечних мереж втратять фізичний доступ до свого покупця.

Спроба різко перекроїти правила гри не дала системного ефекту, лише перерозподілила вигоди й оголила системні конфлікти, які давно назрівали та тільки тепер "вибухнули" під тиском економічних обставин і непродуманих регуляторних викликів. І ціну за невмілу реалізацію добрих намірів заплатять ті, кому найбільше потрібна стабільність — пацієнти.

Бо вони не читають урядових звітів чи яскравих презентацій про "успіхи" реформування. Люди просто ідуть до аптеки і хочуть бачити там ліки. І байдуже їм, хто на екрані телевізора промовив "благу вість" про зниження цін, якщо аптека зачинена або препаратів там немає.

Борис Кушнірук, голова експертно-аналітичної ради Українського аналітичного центру

Давайте чесно: аптека — це не інкубатор готівки, а реальний бізнес-об’єкт із платою за світло, оренду, логістику, зарплатами людей на касі та відповідальністю. До березня 2025 року ми мали хоч якусь можливість балансувати завдяки поєднанню торговельної націнки та маркетингових доходів. Сьогодні обидві економічні опори фармритейлу знищено — держава залишила лише витрати та прибрала прибутки. У результаті аптека працює в мінус, пацієнта зустрічають зачинені двері або порожні полиці.

Міністр говорить про "економію" в 22 гривні на упаковці. А хто скаже, якою ціною для системи ця економія досягається? Хто підрахує вартість закритої аптеки в селі, куди двічі на тиждень приходила бабуся з тиском чи скалічений війною ветеран, який все життя житиме походами в аптеку? Держава та її функціонери вигадують цифри економії, але ігнорують людей.

Аптеки втратили можливість гнучко реагувати на валютні коливання — і це означає, що імпортні препарати просто зникають із полиць. А в цьому винні вже не аптеки, а фіксована націнка, яка не враховує ні курс, ні логістику, ні терміни зберігання. Якщо так піде й далі, то з черговою хвилею девальвації гривні нас очікує дефіцит імпортних медикаментів — не з політичних чи регуляторних, а з економічних причин.

Найсумніше — те, що аптечна система не визнана навіть елементом критичної інфраструктури. Її співробітників не бронюють, не захищають логістичні шляхи, не підключають до безперебійного живлення тощо. Але коли урядовим чиновникам потрібен красивий звіт, а фармвиробникам – полиця для збуту, всі згадують, що аптеки — "найближчий контакт із пацієнтом". Це подвійні стандарти. Так само, як і єдині націнки для вітаміну С і дорогого препарату для паліативного хворого.

Сьогодні на ринку всі все розуміють, але мовчать, бо бояться. Поки що аптеки терплять, але межа їхнього виснаження близька. І коли вона настане, пацієнт першим відчує, що ліки — це не тільки ціна, але й наявність. Бо з порожньої полиці ще ніхто нічого не купив.

Юрій Чертков, засновник Liki.ua

На загальний ринок (поза державними закупівлями) вплив все ж таки обмежений. Іншими словами референтні ціни стали більше адміністративною нормою, ніж реальним інструментом зниження кінцевих цін у аптеках.

Фактор виробництва теж має вплив на ціни. В українському фармвиробництві поширене таке явище, як "крупновузлова збірка" медикаментів, коли з-за кордону завозять готові ліки, а в Україні їх лише розфасовують по упаковках з логотипом місцевого виробника. Часто це ще називають "контрактним виробництвом" або "фасуванням". Іноді дійсно йдеться про майже готову лікарську форму, іноді – про імпорт субстанцій, які далі перетворюють в готовий препарат в Україні.

Якщо держава прагне стимулювати локальне виробництво податковими пільгами на імпорт компонентів або сировини, такі пільги мають бути чіткими (наприклад, лише для виробників із виробничими потужностями в Україні та із зобов’язаннями щодо локалізації). Інакше це дійсно може призводити до ситуації, коли пільги стають просто способом збільшити маржу, особливо в умовах, коли "крупновузловий виробник" конкурує з готовим імпортом і не створює тут доданої вартості.