Блог | Військовий збір після війни: тимчасове рішення, яке може стати довгостроковим

Верховна Рада ухвалила законопроєкт, який передбачає продовження дії військового збору у розмірі 5% протягом трьох років після припинення або скасування воєнного стану.

На перший погляд, це виглядає як логічний крок: держава потребуватиме значних ресурсів для відновлення економіки та фінансування оборонного сектору.

Однак фактично мова йде не просто про тимчасовий захід, а про закріплення додаткового податкового навантаження на роки вперед.

Що фактично змінюється

До цього моменту військовий збір сприймався як тимчасовий інструмент, прив’язаний до періоду воєнного стану.

Нове рішення змінює саму логіку: військовий збір більше не є виключно "воєнним" податком, він фактично стає довгостроковим елементом податкового навантаження.

Фактично відбувається зміна природи цього платежу: він перетворюється з антикризового інструменту на стабільне джерело наповнення бюджету.

Що це означає для бізнесу

Для роботодавців це означає одне:

фактичне податкове навантаження на фонд оплати праці не зменшиться навіть після завершення війни

Сьогодні структура виглядає так:

• 18% – ПДФО;
• 5% – військовий збір;
• 22% – ЄСВ.

Таким чином, навіть після скасування воєнного стану ці показники не зміняться щонайменше ще три роки.

Це означає, що очікуване після війни зниження податкового навантаження на працю фактично відкладається на невизначений строк.

Чому це важливо

Ринок вже закладає у свої моделі очікування "податкового полегшення" після війни.

Продовження військового збору означає:

• відсутність швидкого зниження податкового тиску;
• збереження високої вартості офіційної зарплати;
• стимулювання пошуку альтернативних моделей оплати праці.

Фактично держава сигналізує бізнесу: період податкового послаблення після війни може не настати так швидко, як очікувалося.

Чи дійсно це тимчасово

Формально – так, закон встановлює строк у три роки. Але практика українського податкового законодавства показує інше:

тимчасові податки часто стають постійними.

Військовий збір уже існує значно довше, ніж планувалося спочатку, і нове продовження лише підсилює цю тенденцію.

З урахуванням попереднього досвіду, трирічний строк виглядає радше як формальне обмеження, ніж як реальна гарантія припинення цього платежу.

Основний ризик

Ключовий ризик — це не сам розмір збору, а його поступова "нормалізація".

Проблема полягає в тому, що тимчасові податки в українській практиці часто перетворюються на постійні, а їх скасування відкладається на невизначений строк.

Коли тимчасовий платіж існує роками, бізнес перестає сприймати його як виняток, а держава – як інструмент, від якого потрібно відмовлятися.

Що це означає стратегічно

Фактично бізнес стикається з новою реальністю: податкове навантаження на фонд оплати праці закріплюється як довгострокове, без чітких сигналів щодо його зниження.

Це створює додаткові стимули для тінізації доходів або пошуку альтернативних моделей виплат, що суперечить задекларованим цілям детінізації економіки.

Що варто врахувати вже зараз

Бізнесу вже зараз варто:

• переглянути довгострокові фінансові моделі;
• оцінити структуру фонду оплати праці;
• врахувати стабільно високий рівень податкового навантаження;
• планувати витрати без очікування швидкого податкового "полегшення".

Висновок

Продовження військового збору після завершення воєнного стану – це сигнал про зміну підходу до податкової політики.

З одного боку — це зрозуміла необхідність у період післявоєнного відновлення. З іншого – це ще один крок до закріплення високого податкового навантаження як нової норми.

І ключове питання вже не в тому, скільки триватиме цей трирічний період, а в тому, чи існує реальний план повернення до нижчого податкового навантаження після його завершення.