Українців лякають "податком на посилки": чому його необхідно ухвалити та хто на цьому "заробить"

Ухвалення нардепами законопроєкту №16051-1 – більш відомого як "закон про посилки" – очікувано викликало хвилю обговорень. І це попри те, що документ поки схвалили лише за основу (у 1 читанні). З одного боку, поштові оператори говорять про ризики як для них самих, так і для споживачів. З іншого, прихильники ідеї наголошують, що рішення є одним із ключових для отримання Україною фінансування від міжнародних партнерів, що в умовах нинішнього тотального дефіциту коштів є критично важливим для країни. Крім того, за їхніми словами, повноцінне ухвалення документа має вирівняти податкові умови для українських виробників та імпортної продукції, а також закрити можливості для зловживань із дробленням відправлень.

OBOZ.UA розповідає, що саме передбачає законопроєкт, як він може змінити правила оподаткування міжнародних посилок та які наслідки матиме для бізнесу й споживачів. А також чому його ухвалення вимагають в ЄС.

За що проголосували нардепи

"Закон про посилки" був ухвалений за основу 16 вересня. "За" – 273 голоси.

Перед голосуванням в парламенті виступив міністр фінансів Сергій Марченко. Він:

• Закликав нардепів підтримати цей законопроєкт.
• Нагадав, що запровадження податку на посилки є частиною міжнародних зобов'язань України, попри те, що раніше парламентарі вже двічі провалили голосування за аналогічний документ.
• Попередив, що в уряді вже готуються до відтермінування видатків на грудень, а також готують рішення, яке "дозволятиме жити в умовах кризи ліквідності" – тобто, дасть державі змогу функціонувати навіть за нестачі доступних грошей.

"Дуже важко пояснити, чому ми не можемо виконати ці зобов'язання. Ціна питання на сьогодні – неотримання вже у вересні 4 млрд євро... Якщо вдасться підтримати цей законопроєкт, буде шанс отримати ці кошти в жовтні. Варіантів зволікати далі немає", – констатував очільник Мінфіну.

Загалом же, ключовою зміною, яку передбачає документ, є скасування пільги на безкоштовну доставку в Україну з маркетплейсів посилок до 150 євро. При цьому пропонується не просто механічно "прибрати 150 євро" для всіх фізичних осіб, а створити механізм, за якого під час дистанційного продажу товарів через маркетплейси саме ці платформи відповідатимуть за нарахування та сплату ПДВ. Відтак, людина, яка замовляє товар в інтернеті, не повинна буде самостійно розбиратися з податковими розрахунками – адже відповідний платіж має бути врахований під час оформлення покупки.

При цьому, зміни будуть запроваджені не миттєво. Наразі в законопроєкті прописано, що вони набудуть чинності не раніше липня 2027 року. Утім, варто пам'ятати: поточний текст документу – не остаточний, адже до 2 читання його, найімовірніше, змінять – і суттєво.

Поштові оператори проти

Звісно, поштовим операторам це не сподобалось. Настільки, що там назвали рішення "шкідливим для економіки", а також почали лякати людей жахливими наслідками.

"Вартість посилок та терміни доставки зростуть, через це українці будуть витрачати більше грошей, адже альтернативи асортименту імпортних товарів не існує. Постраждає також український рітейл, якому й так важко від ударів по складах, а тут ще й у споживачів залишиться менше грошей на покупки", – прогнозує співвласник компанії "Нова Пошта" Володимир Попершнюк.

Крім того, за його словами, після повного ухвалення законопроєкту на митниці утвориться колапс. Адже:

• Навантаження зросте "у десятки, а може і сотні разів".
• Це стосуватиметься всіх перевізників – "що у свою чергу вплине на ріст контрабанди".

Також у мережі активно лунають наративи про те, що фактично, держава лізе у кишені власних громадян – і бере гроші лише за те, що куплений товар "просто перетинає умовну лінію на мапі".

Окрім цього, висловлюються думки, що загороджувальні мита викривлюють ринок і "призводять до того, що місцеві виробники за відсутності конкуренції продають товар поганої якості за високими цінами". І в якості наводять приклад СРСР – коли обмеження доступу іноземних товарів сприяли тому, що "вітчизняні" підприємства, не боячись втратити споживача, могли роками випускати продукцію, яка поступалася зарубіжним аналогам за якістю, асортиментом та технологічністю.

Утім, прикметно, "непоштовий" бізнес взагалом підтримав ідею скасування нульового мита. Зокрема, напередодні голосування Українська Рада Бізнесу, яка об’єднує 132 провідні профільні асоціації, звернулась до нардепів з проханням підтримати законопроєкт. Там пояснюють, що серед іншого, його ухвалення:

• Дасть поштовх розвитку українського виробництва, що в майбутньому може обернутись зростанням кількості.
• Зменшить залежність від імпорту.

Крім того, підкреслюється, аргумент про "дешевизну для споживача", яку нібито дає нульове мито, хибний. Адже, пояснюють спеціалісти:

• У короткостроковій перспективі воно "дає ілюзію дешевизни".
• У середньостроковій – "призводить до знищення місцевого виробництва, зростання залежності від імпорту і зменшення реальної конкуренції.

Як наслідок, констатують в асоціації, від дешевих посилок програють й місцеві виробники, й самі українці.

Купувати українське в Україні не вигідно

Загалом же, за словами економіста "Центру економічної стратегії" Богдана Слуцького, нульове мито на дрібні посилки з-за кордону створює нерівні умови конкуренції між українськими та іноземними виробниками. За його словами:

• Український виробник або легальний імпортер "тримає товар на складах під шахедами й ракетами. Платить ПДВ. Дає людям роботу. Платить зарплати та податки. Ризикує своїм майном тут, в Україні".
• Водночас, китайський продавець не ризикує нічим – "і при цьому заходить на український ринок посилками без ПДВ".

"Ми самі даємо податкову пільгу чужому товару проти українського бізнесу. А тепер ще цікавіше. Росіяни нищать термінали, зокрема, "Нової пошти", й страждають, серед іншого, посилки з TEMU та інших маркетплейсів. TEMU компенсує "Новій пошті" або українцю втрачений товар? Ага. Звісно. Розбіглися", – пояснює Слуцький.

Зі свого боку, голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Данило Гетманцев ("Слуга народу") в розмові з OBOZ.UA нагадав:

• Відмову від ПДВ для посилок до 150 євро колись запровадили тому, що адміністрування було дорожчим за зібрану суму.
• Однак, діджиталізація дозволила "обкладати все, що рухається, і зупинити тих, хто подрібнює партії товарів, щоб не платити ПДВ".
• Через нульове мито на дешеві посилки бюджет недоотримує 33 млрд грн.

"Причому 74% із них – це китайські товари, 10% – польські. Виходить повна дурня: ми нашого вітчизняного товаровиробника штрафуємо і кажемо "плати 20%", а китаєць не платить, бо його підтримує спочатку китайський уряд, а потім – український", – констатував Гетманцев.

Останнє, до речі, досить показово. Річ у тім, що влада Китаю – лідера з "поставок" дешевих посилок в Україну – створила цілу систему заходів на підтримку власного виробника, яка водночас:

• Знижує витрати підприємств.
• Полегшує доступ до фінансування.
• Стимулює попит.
• Допомагає експортувати продукцію.

Наслідок – український виробник змушений конкурувати не просто з окремими дешевими товарами з Китаю, а з цілою екосистемою підтримки, якої в Україні значно менше. А це означає, що навіть за однакової якості вітчизняний товар може залишатися дорожчим, що призводить до того, що виробник часто змушений скорочувати маржу.

Хто від цього виграє? За словами Гетманцева – контрабандисти та напівлегальний бізнес.

"Це (нульове мито. – Ред.) діє виключно для сірого бізнесу та середніх контрабандистів. У нас є документи на кейси в Харкові, коли брендове взуття йшло на неіснуючих людей, які "замовили" по кілька пар... Питання не в тому, чи здорожчає товар, а в тому, чи опиниться маржа в кишені контрабандиста, чи в кишені бюджету й армії", – констатував він.

Нема податку – немає фінансування

Ще один вимір проблеми – запровадження "податку на посилки" є однією з умов ключових для отримання Україною фінансування від міжнародних партнерів. Що в ситуації, коли країна гостро потребує загалом 56,5 млрд доларів для "латання дірок" у бюджеті (із яких 27 мільярдів потрібні для фінансування Сил оборони) є надважливо.

"Ухвалення... наблизить Україну до отримання близько 4 млрд євро міжнародної фінансової підтримки для потреб держбюджету. Реформа також є частиною програми співпраці з МВФ (EFF 2026-2029) та умовою макрофінансової підтримки ЄС", – прокоментували голосування за законопроєкт за основу на сайті Верховної Ради.

У самому ж ЄС прямо заявляли: схвалення законопроєкту є однією з ключових умов для надання Україні фінансової допомоги. "Цей закон має бути ухвалений, щоб ми могли продовжити виплати, як передбачено", – зазначав на початку вересня речник Єврокомісії Балаж Уйварі.

Але для чого Європі український податок? Одне з пояснень дав сам Уйварі – за його словами, ця норма необхідна для "мобілізації доходів для українського бюджету".

Однак, інша причина, про яку відкрито не говорять, може полягати зовсім в іншому. Річ у тім, що, за словами Гетманцева, "усі країни світу цю пільгу прибрали, а ми – єдині, де вона лишилася, причому під час війни". Відтак у ЄС можуть виникати претензії до України через те, що, з одного боку, Союз продовжує надавати їй значну фінансову підтримку, зокрема коштом податкових надходжень від громадян країн-членів, а з іншого – сама Україна відмовляється поповнювати власний бюджет за рахунок оподаткування посилок.

"У нас дефіцит 27 мільярдів на армію, а ми навіть не виконуємо елементарні зобов'язання. Європа вводить додаткові збори з посилок на загальний бюджет ЄС, з якого нам дають допомогу, а ми свої посилки не обкладаємо", – резюмував нардеп.

Тож насправді за дискусією про "податок на посилки" стоїть значно ширше питання, ніж просто здорожчання доставки. Йдеться про те, чи може український бізнес конкурувати на рівних з іноземним. І, зрештою, кого підтримуватиме держава: виробника, який створює робочі місця та сплачує податки в країні – чи іноземного продавця, який просто заробляє на Україні.