Блог | Те, що російська нафта для когось ближче за венесуельську, жодним чином її не врятує

Як я вже зазначав, не виключено, що іранська влада або довго не протягне взагалі, або – в особі, приміром, діючого там і зараз тихого президента – піде на співпрацю зі Сполученими Штатами з усіх питань, що цікавлять Трампа.

Така принципово нова ситуація, в свою чергу, означатиме, що на світовий ринок нафти без жодних санкцій і навіть за американської технічної допомоги й іншого сприяння вийде не тільки Венесуела, але й Іран, які займають відповідно перше й третє місця в світі за доведеними запасами нафти, тобто загалом це буде, якщо вимірювати такі запаси у Венесуелах, десь півтори Венесуели. 

(Це складає, нагадую, майже третину від загального світового ринку нафти, тобто майже половину від того, що мають разом узяті всі решта країн, включаючи й Саудівську Аравію, тож в деякому сенсі можна казати, що легальна частина ринку світової нафти досить швидко зросте у майже півтора рази.)

За таких умов і враховуючи, що останнім часом трапляється із російським тіньовим флотом, не дуже важко спрогнозувати: ціна на заборонену мордорську нафту впаде нижче собівартості, й питання полягає лише в тому, коли превентивні ринкові очікування обнулять таким чином російські нафтоприбутки – вже взимку чи лише тільки навесні.

Так от, дехто вважає, що територіально далекій від когось нафті заважатимуть відстані. Насправді ж це не зовсім так, причому з давніх давен.

Приміром, СРСР постачав свою нафту комуністичній Кубі таким чином: 

• радянська нафта транспортувалася до значно ближчої Румунії, 
• чаушесківська Румунія за цю нафту щось постачала до франкістської напівіашистської Іспанії, 
• Іспанія за ці румунські товари сплачувала Венесуелі, 
• і саме Венесуела за ці гроші вже й постачала нафту розташованій поруч Кубі
• (а Куба постачала до СРСР свій цукор, адже нічого більше в неї не було).

І якщо зараз Китай не захоче зайве сваритися з американцями з-за купівлі російської нафти, він краще купуватиме нафту у Венесуели –

• постачаючи принагідно туди китайські товари як оплату цієї нафти,
• Венесуела ж, в свою чергу, постачатиме нафту не в далеку КНР, а значно ближчим і тепер дружнім Сполученим Штатам, 
• США проплату за цю нафту нададуть дружньому Іранові, 
• і вже Іран за ці долари й постачатиме нафту до не дуже далекого Китаю - 
• тобто коло замкнеться, причому задоволені будуть геть усі.

Тому важливо, що майже водночас світові відкриваються одразу два нафтопостачальники у різних півкулях, що значно й полегшує відповідну логістику.

Без Росії.