Блог | Чому дорогі гроші гірше дешевих і коли за кредит сплачує не хто бере, а хто надає

Спочатку – щодо базової дефініції:

облікова ставка (ставка рефінансування, ключова ставка) - це процентна ставка, за якою головний банк країни (приміром, у нас – НБУ, в США – унікальна фактично приватна контора ФРС) надає [намальовані ім] гроші як кредит комерційним банкам для подальших операцій цих банків.

Іноді вона буває й від’ємною, перетворюючись у плату за зберігання коштів, яку сплачують тому, кто погодився їх узяти: зрідка, але й таке відбувалося.

Наприклад, протягом періоду 2012-2016 від’ємну облікову ставку ненадовго встановлювали:

Європейський центральний банк (ЄЦБ),

Данія,

Швейцарія,

Швеція,

Японія, 

Угорщина.

Трамп, якби міг, запровадив би її й зараз, але йому заважає ФРС.

Справа в тому, що дешеві гроші внаслідок низької облікової ставки тягнуть за собою:

падіння курсу національної валюти, чим полегшують експорт (дешево!) й ускладнюють імпорт (дорого!),

інфляцію, 

але також:

інвестиції й попит (гроші вигідно вкладати, а не зберігати, бо інфляція їх девальвує, а депозити дешеві, але при цьому дешеві й кредити),

чим стимулюється виробництво й, як наслідок, зайнятість -

щоправда, лише в тому випадку, коли цим потужним інструментом грамотно користуються;

дорогі ж гроші зазвичай нічого доброго не означають.

На завершення - ось облікова ставка в деяких країнах:

Швейцарія 0

Сингапур 0,95

Японія, Тайланд 1

Швеція 1,75

Болгарія 1,81

Данія 1,85

Тайвань (це, нагадую, не країна) 2

Канада 2,25

країни ЄЦБ (Німеччина, Франція, Італія, Іспанія тощо) 2,4

Південна Корея 2,75

КНР 3

Ізраїль 3,5

США, Велика Британія, Польща 3,75

Австралія 4,35

Індія 5,25

ПАР 7

Білорусь 11,5

Росія 14

Бразилія 14,25

Україна 15 (у 2022-му році був стрибок з 10 до 25)

Казахстан 16,75

Єгипет 19

Іран 23

Аргентина 29

Туреччина 37

Венесуела 59.12