На межі колапсу: чому тепловики вимагають списання боргів перед "Нафтогазом" і хто за це заплатить

Федерація роботодавців України разом з Асоціацією тепловиків України та Асоціацією ТЕЦ звернулися до Верховної Ради з проханням не допустити зриву опалювального сезону-2020 в Україні. Загроза того, що опалювальний сезон цього року в нашій державі не розпочнеться взагалі, зумовлена значними боргами теплопостачальних підприємств перед НАК "Нафтогаз".

Розрахуватися з боргами тепловики не можуть – тож просять парламентарів затвердити прозорий механізм списання багатомільярдної заборгованості. Відповідний законопроект №3800-1 вже зареєстрований у Верховній Раді – однак його внесення до порядку денного постійно відкладається. Хоча викладений в ньому механізм взаємозаліку боргів за газ гарантує збереження близько 100 тис робочих місць в теплоенергетиці та в газових компаніях, пов’язаних із поставками газу для ТКЕ та населення.

Як було накопичено борги, що стали непідйомними для галузі? Чи існує альтернатива списанню боргів для теплокомуненерго? За яких обставин повертати ці борги доведеться населенню – і у які суми це обійдеться кожному громадянину нашої держави? Що саме пропонується згаданим законопроектом і чому ігнорування проблеми може призвести до катастрофи? Відповіді на ці питання спробував знайти OBOZREVATEL.

114 мільярдів гривень або понад 3 мільярди доларів. Саме у таких колосальних цифрах вимірюється зараз загальна заборгованість, що існує сьогодні поміж учасниками газового ринку в Україні. Більше половини від цієї суми складають борги, що так чи інакше пов’язані з наданням послуг з теплопостачання та підігріву води для населення. При цьому, тільки теплові підприємства за останні кілька років накопичили величезну заборгованість за природний газ перед НАК "Нафтогаз України": вона перевалила за 35 мільярдів гривень.

Звідки ж взялися такі шалені борги?

Здавалося б, одна з найочевидніших причин – існування заборгованості населення по оплаті послуг з теплопостачання. Люди не платять тепловикам, а тепловики, у свою чергу, не мають чим розраховуватися з "Нафтогазом" за спожитий газ. Насправді ж, заборгованість населення безумовно грає роль у формуванні шаленої заборгованості теплопостачальних підприємств, але є далеко не єдиною причиною її виникнення.

За словами представників галузі, тривала криза неплатежів населення за опалення та спожиту гарячу воду дійсно зіграла свою роль у створенні нинішньої ситуації. Станом на 1 жовтня 2019 року, за даними Міністерства регіонального розвитку, борги населення за тепло сягнули 14,8 млрд грн. Ще більше вона зросла після початку карантину, коли українцям дозволили не платити комуналку без жодних штрафних санкцій за це. Унаслідок подібного широкого жесту з боку центральної влади борги населення по теплу і підігріву води підскочили до 20,5 млрд грн. При цьому жодних послаблень для теплових підприємств, які в умовах зростання заборгованості просто не мали чим розраховуватися з "Нафтогазом" держава не зробила – і на борги, які виникли не з вини тепловиків, нараховувалися величезні штрафи.

"Виходить абсурдна ситуація. Якщо нам не заплатили за тепло, ми можемо штрафувати на 0,01% - та й то, через 25 днів після надання послуги. Це копійки. Зрозуміло, що не всі люди можуть заплатити. Але питання: чому ж тоді "Нафтогаз" нам виставляє понад 50% штрафів та пені від суми заборгованості? Чому наші партнери, транспортувальники газу, не стидаються поживитися – і виставляють аж 72% від суми боргу? Куди ми дійдемо з таким "ринком"?" - обурюється Арсентій Блащук, президент Міжгалузевої асоціації розвитку систем теплопостачання "Укртеплокомуненерго".

Втім, навіть якби громадяни раптом розрахувалися з усіма боргами і надалі справно сплачували за спожиті послуги – ситуацію це навряд чи змінило би кардинально. Бо система розрахунків між учасниками газового ринку вибудувана так, що теплопостачальні підприємства приречені бути боржниками. Адже за газ вони мають сплачувати наперед – а кошти за надані послуги отримують постфактум. Тому понад 9,5 млрд грн з загальної заборгованості тепловиків перед НАК "Нафтогаз" складають штрафи і пені за попередні борги.

"Дуже проста схема працює. Комунальні підприємства мають платити авансом за спожитий природній газ. Але вони кошти від населення за спожите тепло отримують після того, як надали послуги. Відбувається так званий касовий розрив - майже 2 місяці. Комунальне підприємство не може заплатити і виникає заборгованість, НАК "Нафтогаз" автоматично нараховує штрафні санкції і пені", – розповідає заступник виконавчого директора Асоціації міст України Ярослав Рабошук.

Він пояснює: аби не зірвати опалювальний сезон, у ситуацію вимушена втручатися влада на містах. З місцевих бюджетів теплопостачальним комунальним підприємствам виділяються гроші, аби вони розрахувалися за газ – але "Нафтогаз" зараховує їх не як погашення заборгованості, а як сплату штрафів і пені.

"Це питання не вирішується. Ми завжди цими коштами гасимо не тіло заборгованості, а штрафні санкції і пені, які наростають з кожним роком більше і більше. Тому у НАК "Нафтогазу" у 2019 році – 63 млрд грн прибутків, а тепловики ще й винні йому 35 млрд. Тому у 2019 році підтримка ЖКГ у структурі видатків місцевих бюджетів посіла друге місце після освіти – зазвичай міста змушені субсидувати комунальні підприємства. І тільки завдяки цьому вдається успішно проходити опалювальний сезон", - розповідає Рабошук.

А потім виправляє сам себе: не вдається, а вдавалося. Бо зважаючи на те, що з місцевих бюджетів у фонд боротьби з COVID-19 цього року було вилучено 10 млрд грн – міста змушені будуть затягувати паски і заощаджувати на всьому. Зокрема, і на субсидуванні теплових підприємств.

І саме тому цього року ніхто не може бути впевненим, що опалювальний сезон взагалі розпочнеться.

Тим більше, що завдяки пролобійованій "Нафтогазом" постанові Кабміну № 217 свого часу для розрахунків за природний газ були введені так звані розподільчі рахунки, на які потрапляють кошти від населення за спожиті послуги, далі "Нафтогаз" на свій розсуд встановлює відсоток, який забере у рахунок оплати газу – і у результаті до тепловиків доходить у кращому разі 10-20% від тих сум. А часом – вони не отримують ні копійки. І не можуть навіть зарплати працівникам виплатити, не кажучи вже про податки чи якусь інвестиційну складову.

На деяких теплопостачальних підприємствах, за словами Блащука, сьогодні вже по три місяці не виплачують зарплати працівникам – через те, що "Нафтогаз" через суди домігся арешту рахунків цих підприємств. Попри те, що вони роблять усе можливе, аби не тільки не накопичувати нових боргів перед монополістом, а й розраховуватися з боргами попередніх років.

Так вийшло, наприклад, з ОКП "Миколаївтеплокомуненерго". Директор цього підприємства, Микола Логвінов, розповідає: за опалювальний сезон 2019-2020 вони не тільки не заборгували "Нафтогазу" ні копійки, а й виплачували борги попередніх років. Однак наразі рахунки підприємства заблоковані, що може призвести до зриву опалювального сезону, а у перспективі – до знищення централізованого опалення, альтернативи якому у місті наразі немає.

"Ситуація смішна. Боргів за 2018-2019 рік у нас немає по газу. У нас переплата НАК "Нафтогаз України" 1 млн гривень. У нас є договір реструктуризації на 1 мільйон, який ми можемо закрити переплатою. Ми почали закривати борги 2016-2017 року. І у нас сьогодні лишився борг на 5,3 млн грн. При цьому "Нафтогаз" подав у ДВС і нам заарештували рахунки. Сума позову – 71 млн грн. Так, у нас був такий позов, але ми у добровільному порядку його закривали. Там 35 млн плюс 23 млн штрафних санкцій. Але, крім того, тепер є ще 7 млн виконавчого збору. Це боляче, тому що нам нема де брати кошти. Найцікавіше, що підприємство цього року заплатило ще майже 6 млн грн за 2018-2019 рік. Джерел фінансування, окрім як знову йти в органи місцевої влади, у нас нема, аби оплатити пені, штрафи", - розповідає Логвінов.

При цьому він наголошує: і його підприємство, і всі інші теплопостачальники, з 2016 року не отримують відшкодування різниці у тарифах. Тоді як у випадку з "Миколаївтеплокомуненерго", наприклад, це суттєво допомогло би вирішити питання з заборгованістю.

"По моєму підприємству різниця у тарифах складає 196 млн грн. Борги за газ – 176 млн. Держаудит у нас недавно був з перевіркою і нарахував збитків від невідповідності тарифу – 245 млн грн. Якби держава хоча би раз розірвала це ганебне коло, повернула би різницю у тарифах і закрила хоча би газ і транспортування – тепловики би зажили", - каже Логвінов.

Загалом різниця в тарифах з 1 січня 2016 року сягнула вже 20 млрд грн. Відтоді у тариф не закладаються експлуатаційні витрати на ремонт та обслуговування котелень.

"Це передбачено регламентними роботами. І ці роботи накопичуються, обладнання зношується. При цьому Податковий Кодекс, закон про ціни та ціноутворення, закон про теплопостачання передбачають: всі ці витрати мають бути враховані в тарифі. Якщо ми урізатимемо експлуатаційні витрати – просто втратимо централізоване теплопостачання в Україні, якого і так сьогодні залишилося з 65% всього 48%. Європейські країни його розвивають, а Україна – знищує", - каже Блащук.

Який вихід?

Єдиним виходом із ситуації, що склалася, є списання старих заборгованостей. Адже спроба перекласти борги на плечі кінцевого споживача призведе до трикратного збільшення тарифів, які люди просто не зможуть сплачувати. Перекредитуватися тепловикам теж не вдасться, адже навряд чи знайдуться бажаючі дати кредити підприємствам з такими шаленими боргами. Допомогти їм розрахуватися з боргами перед "Нафтогазом" міг би державний бюджет – якби цьогоріч у ньому не виник дефіцит у майже 300 млн грн.

Тож залишається лише один шлях: списання боргів тепловиків перед "Нафтогазом". Причому, не всіх. А тих, які були сформовані штучно, через шалені штрафи і пені.

"Я не бачу іншої можливості, окрім того, аби частину цього боргу списати взагалі. Це сума приблизно у 9,5-10 млрд грн, і утворилася вона внаслідок нарахування штрафних санкцій і пені. Решту боргу слід реструктуризувати з відстроченням виплати на певний період часу. Інакше за це все заплатить врешті-решт кінцевий споживач – за більш високими тарифами, які доведеться встановити, якщо це питання не вирішити… Вважаю, тут повинні задіяти механізм списання та реструктуризації заборгованості, а також механізми, пов’язані з врегулюванням тарифів", - переконаний провідний експерт енергетичних програм Центру Разумкова Віктор Логацький.

"На газовому ринку сьогодні накопичилися борги у 114 млрд грн, або понад 3 млрд долл. Всі учасники ринку один одному винні гроші. Нікому нічого не винен лише "Нафтогаз України", який звітує про надприбутки, який надуває ці прибутки також за рахунок штучно вигаданих боргів, тому що у цій сумі багато штрафів, пеней, небалансів і так далі. Це те, що береться з повітря і не має стосунку до реальних боргів", - підтримує колегу економічний експерт Віктор Скаршевський.

І саме списання боргів, що виникли внаслідок існування "драконівських штрафів", і домагаються сьогодні тепловики – не заради прибутків, а щоб отримати можливість вижити і забезпечити тепло у квартирах українців.

Наразі у Верховній Раді зареєстровано законопроект 3800-1 "Про внесення змін до Закону України "Про ринок природного газу" та інших законів щодо забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", який підтримують представники практично всіх парламентських фракцій. Цей законопроект передбачає ряд кроків, які допоможуть вирішити проблему з багатомільярдною заборгованістю тепловиків перед "Нафтогазом", не вдаючись до збільшення існуючих тарифів для населення у рази.

"Є розроблений законопроект, який зареєстрований у парламенті – 3800-1 – який передбачає списання частини боргів по газу. "Нафтогаз" від того особливо не постраждає. У нього і так прибутки, як ми бачимо. Решту ж боргів слід реструктуризувати. До того ж, існує ще один ресурс – різниця у тарифах. Можна застосувати залік та взаємозалік у заборогованості по цій статті", - переконаний Скаршевський.

Іншими словами, задля порятунку галузі і безпроблемного входження у опалювальний сезон, держава могла би зарахувати власні борги перед тепловиками у розмірі близько 20 млн у рахунок боргу за природний газ. Це зняло би зайве навантаження як з підприємств, так і з міських бюджетів, які їх субсидують – і дозволило би нарешті почати модернізацію та впровадження енергозберігаючих заходів.

Зважаючи на критичність ситуації, тепловики вже звернулися до парламентарів з проханням якомога швидше ухвалити цей законопроект. Втім за найоптимістичнішого розвитку подій ефект від ухвалення цього законопроекту галузь відчує щонайменше через рік-півтора. Чи протримаються стільки теплопостачальні підприємства – питання.

"Мова йде не тільки про підготовку та початок опалювального сезону, а про існування підприємств галузі взагалі. А разом з суміжними галузями це понад 100 тисяч найманих працівників, які поки що мають робочі місця і отримують зарплату. Втримувати людей сьогодні стає все важче", - каже Руслан Іллічов, генеральний директор Федерації роботодавців України.

На його думку, заради збереження цих людей і галузі теплопостачання загалом у ситуацію має втрутитися Кабмін. На думку Іллічова, повноважень для здійснення ряду дуже важливих кроків у цьому напрямку у уряду вистачає.

"У уряду є досить повноважень, щоб зробити кілька швидких кроків і рішень щодо стабілізації роботи галузі. Достатньо навіть зробити корегування стосовно нарахованих штрафів і пені. Це буде чіткий і зрозумілий крок, який почує галузь. Платоспроможність громадян сьогодні вкрай низька, і якщо буде друга хвиля COVID-19, теплопостачальні підприємства просто збанкрутують. Мова йде про тисячі підприємств. І про те, що галузь критично потребує активного втручання держави", - наголошує Іллічов.

Він запевнив: разом з галузевими асоціаціями ФРУ зараз активно працює над пропозиціями для Кабміну. І дуже розраховує на те, що цього разу держава таки повернеться до теплопостачальних підприємств обличчям. Тим більше, що час, коли галузь ще можна врятувати, збігає.