На узбіччі суспільства: в яких реаліях живуть бездомні Дніпра
Бездомні і нікому не потрібні - вони ховають очі, згадуючи минуле.
У одного з них – повністю відмерзли ноги і їх довелося ампутувати. Другому - важко через втрату пам'яті і гниючу рану після укусу собаки, а третій – втратив ногу в пожежі через алкогольну залежність, залишившись самотнім.
OBOZREVATEL побував у Будинку Милосердя, який знаходиться на околиці Дніпра. Тут живуть люди з важкими історіями, які все ж зважилися змінити своє життя.
Будинок Милосердя – це двоповерхова будівля, яке розрахована на 40 жителів одночасно. Сьогодні в притулку проживають 32 людини з яких тільки четверо – працездатні і беруться за будь-яку роботу, щоб прогодувати себе і постояльців.
Дмитро – один з жителів Будинку Милосердя. Він першим зважився поділитися своєю історією:
"Я пройшов складний шлях і нелегку реабілітацію, перед цим відсидівши у в'язниці за крадіжку 12 років. Наркотики і важкий алкоголь були моїми супутниками досить довго – десь з 18 років. Життя мене не щадило. Через жахливий спосіб життя мені довелося розлучитися зі своєю сім'єю, але заради трирічної дочки і дружини я змінився. Зараз я абсолютно вільний – не п'ю і не курю, а також допомагаю тим, хто тільки зважився на перший крок змінитися в кращу сторону ".
Як розповів Дмитро, люди, які проживають в притулку – потребують постійної турботи. В іншому випадку, опинившись знову на вулиці – вони помруть, адже більше нікому і ніде не потрібні. У будинку живуть люди з тяжкою формою інвалідності, деяким з яких дуже складно дістатися навіть до вбиральні. На жаль, памперси не завжди є в наявності, і в деяких випадках старі ходять під себе. Працездатні чоловіки влаштувалися працювати на будівництво, але сил і коштів не вистачає. Будинок великий, людей з інвалідністю – багато. Потрібні продукти харчування, ліки, засоби гігієни.
У будинку роздільні кімнати для жінок і чоловіків, але ось умови залишають бажати кращого: зламаний котел, який зовсім скоро стане життєво необхідним через наближення холодів; дах, що протікає і покривається величезними тріщинами. Будинок милосердя потребує банальних речей, таких як їжа, постільна білизна (її катастрофічно не вистачає на заміну чистого в день прання), гігієнічні засоби (мило, шампунь, памперси для дорослих).
Своєю історією поділилася ще одна мешканка притулку Анна:
"Сама я приїхала з Донецької області. Спочатку бомжувала на вокзалах Дніпра, курила, чинила розпусту, траплялися різні чоловіки. Шкідливих звичок не маю, а на життя заробляла по-різному: збирала пляшки, картон. Іноді "розводила" людей, крала. У мене є дітки, але я позбавлена батьківських прав. Познайомилася з хлопцями з Будинку Милосердя, коли вони годували на вокзалі всіх, хто потребує. Запитала тоді, чи є для мене місце ... і життя змінилося. Тепер я зовсім інша, правда хворію – доводитися лікувати кісту. Лікар сказав, що можливо, доведеться оперувати. Ось, цілий список ліків виписав. Але я не сумую! Тепер все буде добре ".
Як розповів Віктор, у нього немає ніяких залежностей і залишився він без будинку після військових дій на сході України. Чоловік з болем говорить про те, що став бездомним.
"Я тут четвертий рік. Допомагаю на кухні і з хворими. У мене діабет, крім того, три роки тому я важко перехворів вітрянкою. Після цього на нозі то з'являється, то зникає трофічна виразка (це тривалі дефекти тканин, які насилу гояться – ред.). Нога болить, але я звик ", - поділився Віктор.
На кухні цілий день проходить приготування їжі. На сніданок, обід і вечерю чергові намагаються готувати різні страви. Грошей на покупку продуктів вистачає не завжди, адже працюють не багато людей, тому часто доводиться просити у небайдужих купити для притулку пачку крупи, хліб або мило.
"Найчастіше готуємо гречку, рис, пшеничну кашу. Готуємо все на м'ясному бульйоні (намагаємося). Сьогодні на обід жителі притулку їли гречаний суп і по одній м'ясної сардельці. В день потрібно приготувати близько трьох пачок каші на один раз. Голодний ніхто не залишається, хлопці намагаються заробляти. Ми дуже потребуємо термо бочку, щоб возити гарячу їжу на вокзал, де годуємо людей. Наша – давно непридатна, та й возимо маршруткою ", - розповіла Анна.
40-річний Володимир – корінний дніпрянин. Він уже три роки живе в притулку і йому є про що розповісти:
"Моє минуле життя не рясніло яскравими фарбами, та й пишатися нічим: злодійство, алкоголізм ... в якийсь момент я заснув п'яним, а прокинувся в лікарні. Виявилося – сталася пожежа. Там і втратив ногу. Я пролежав у лікарні 2 роки, абсолютно нікому не потрібний. Я тут з 2016 року і намагаюся допомагати, чим можу ".
Як розповів Володимир, він дуже мріє про машину, за допомогою якої всіх численних людей з інвалідністю в будинку можна було б вивозити на прогулянку, до природи. Зараз такої можливості немає.
У вільний час мешканці притулку моляться, читають Біблію і дивляться фільми. Найчастіше – це християнські фільми, у вихідні – інші жанри.
Станіславу 64 роки, він залишився без ніг після обмороження. Колись у нього була сім'я і власний будинок:
"Так склалися обставини і вже нічого не зміниш. Мрію про одне – іноді бувати на прогулянці, але автівки у нас немає. Сподіваємося на краще", - говорить Станіслав
Багато мешканців будинку – при здоровому глузді, інші ж – з великими труднощами згадують минуле. 52-річний Іван каже скуто і з болем в очах:
"Мені тут добре, тільки ось нога турбує (показує). Покусала собака. Ось, не загоюється. Мені тут краще і мені допомагають" - коротко поділився Іван.
Павлу важко говорити через відсутність зубів незважаючи на те, що йому всього 62 роки. Було складно розібрати, що він говорив. У чоловіка не працюють ноги – йому відмовилися робити операцію через відсутність грошових коштів. Тепер Павло прикутий до інвалідного крісла.
Ніхто з нас не має права судити і засуджувати інших людей. Допомогти або тихо пройти повз – також наш вибір. Якщо ж ви все-таки вибрали перше – то звертайтесь за цим посиланням або ж в особисті повідомлення. Будинок Милосердя – єдине місце, звідки не вигнали, запропонували тарілку гарячого супу і койко-місце бродягам. Цей будинок – єдина можливість інвалідів без певного місця проживання перезимувати в теплі. Притулок потребує не тільки у фінансових коштів, але й банальних речей: одяг і продукти харчування. Крім того, важливо встигнути відремонтувати котел (в будинку немає гарячої води) і дах до настання холодів, інакше у людей похилого віку є шанс не дожити до весни, замерзнувши на смерть взимку.
