УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Інтернет-щоденник веде до звільнення

498
Інтернет-щоденник веде до звільнення

Число людей, провідних інтернет-щоденники (інша назва - блоги), зростає немислимими темпами. На даний момент в Мережі існує близько 3,5 млн. блогів. Однак ніхто не замислюється над тим, кому юридично належить контент, що розміщується в публічних щоденниках: працівнику або його роботодавцю.

Коли Марк Джен прийшов на роботу в Google, він першим ділом завів собі інтернет-щоденник. Однією з перших публікацій в цьому блозі стали його роздуми з приводу минулого недавно зборів відділу продажів компанії.

Фотографії у формі

Серед його роздумів виявилося багато досить делікатної інформації, яку краще було б не виносити на публічний доступ. Через кілька днів Марк видалив цю інформацію, а замість цього написав: "Я припустився помилки", - так як через цю записи його попросту звільнили.

У наприкінці жовтня 2004 року з'явилася інформація про те, що американська авіакомпанія відсторонила від роботи стюардесу через записи в її онлайн-щоденнику. Стюардеса Еллен Сімонетті, відома в Мережі як "Королева Небес", заявила BBC, що її усунули від роботи без виплати зарплати після того, як вона розмістила в блозі свої фотографії у формі стюардеси в салоні авіалайнера.

У свою чергу, представники авіакомпанії відмовилися коментувати цю ситуацію, назвавши її внутрішньою справою фірми. "Королева Небес" вже подала скаргу на роботодавців в американський орган, що займається проблемами рівних прав при влаштуванні на роботу. Стюардеса заявляє, що більша частина описаних нею в щоденнику історій була вигаданою, а назва компанії не розголошувалося - вона розповідала про роботу "Анонімних авіаліній".

Аналогічний випадок стався роком раніше, коли одна канадська юридична фірма звільнила Грега Вебстера після того, як той у щоденнику виступив проти керівництва. "Він дав вихід своєму роздратуванню, опублікувавши наклепницькі висловлювання", - пояснив начальник Вебстера Грег Сміт. Сам Уебстер зізнався, що назвав ідіотом товариша по службі, а покарання вважає надто суворим.

У тому ж році інформаційне видання Hartford Courant змусило Деніса Хоргана, 61-річного журналіста, що спеціалізується на подорожніх нотатках і нарисах, закрити свій політизований блог, так як редакція не бажала, щоб думки співробітника публікувалися де-небудь, крім газетних сторінок. "Це питання свободи слова", - заявив сам Хорган.

Авторське право в "ЖЖ"

Чим більше людей з професійного середовища відкривають власні блоги, тим гостріше постає питання про те, що вони мають право публікувати в них, а що ні. Блоги читає в основному молодь, говориться в дослідженні Forrester Research, а це найбільш сприйнятлива аудиторія.

Аналітики Forrester передбачають, що недалекий той день, коли на візитних картках, крім номера телефону та адреси електронної пошти, будуть вказувати адресу особистого інтернет-щоденника співробітника.

Ця тенденція стає все більш очевидною, є всі причини підозрювати, що незабаром блог співробітника підпадатиме під конкретний параграф закону про авторське право (або пункт трудового договору). І, швидше за все, правами на утримання особистого блога володітиме компанія-роботодавець.

Звичайно, якщо ведення блогу передбачається трудовим договором або навіть є предметом договору, то правовий статус контенту очевидний. Однак навіть зараз у багатьох контрактах вказується, що вся інтелектуальна власність, вироблена співробітником на робочому місці, належить роботодавцю. Блог, безумовно, підпадає під це визначення.

Регламентування ведення блогу співробітниками стає важливою частиною інформаційної політики компанії, оскільки блог є таким же публічним матеріалом, як інтерв'ю в центральній пресі або телевізійний репортаж.

Блог співробітника стає в деякій мірі і обличчям фірми, і потенційним каналом витоку конфіденційної інформації. Forrester Research рекомендує роботодавцям якомога ретельніше поставитися до питання про те, що може писати працівник у своєму блозі, а що має потрапити під заборону.

Для Росії ця тема досить актуальна, адже найпопулярнішим сервісом інтернет-щоденників Livejournal ("Живий Журнал" - скорочено "ЖЖ") у нашій країні користуються близько 250 тисяч осіб. За цим показником Росія поступається лише США.

Часто виникають ситуації, коли конфлікт інтересів викликаний саме "Живим Журналом" (або його менш популярними аналогами). Тому багато співробітників вважають за краще приховувати свої блоги від начальства або пишуть записи, які може прочитати лише обмежене коло осіб. Власникам щоденників слід добре розуміти, що як тільки вони роблять свої думки надбанням Інтернету, особистий простір на цьому закінчується, а будь-яка анонімність рано чи пізно зникає.