Дитяча література. Телепузики "відпочивають"
Те, що сучасна молодь читати особливо не прагне, стало майже аксіомою. Є, звичайно, і винятки, як, наприклад, багатотомна епопея про Гаррі Поттера Джоан К. Роулінг, ось уже кілька років тримає в напрузі дітей, підлітків і помешавшихся на магії дорослих, або "Хроніки Нарнії" Клайва Льюїса, шумно що нагадали про себе завдяки голлівудській екранізації. У всіх інших випадках тільки дорослі в нездійсненних мріях про любов своїх чад до читання обнишпорюють книжкові магазини, відшукуючи яскраві картинки і захоплюючі сюжети, які все-таки зможуть відвернути дитячу увагу від телевізійного екрану і комп'ютерного монітора.
Особливо корисно таким батькам буде заглянути на поличку видавництва "А-БА-ГА-ЛА-МА-ГА". Якщо і буде перебільшенням назвати його кращим українським видавництвом для дітей, то воно вийде зовсім маленьким і майже непомітним. Чудові ілюстрації, ідеальна якість поліграфії та тексти, до яких може причепитися тільки самий злісний професор-філолог. Якщо подарувати дитині одну з таких книг, шансів, що дитя зверне на неї увагу, буде досить багато. І навіть, якщо бібліотека вже рясніє "Сніговою королевою" Х. К. Андерсена, "повітряними Рибка" М. і С. Дяченко і "Вовченятком, Яке заплівло далеко в море" М. Луговик, цю колекцію можна поповнити новинками - "Вечори на хуторі Поблизу Диканьки "М. Гоголя в скороченому перекладі М. Рильського і" Ліза та ее сни "І. Малковича. Якщо діти вже трохи підросли, а "Гаррі Поттера" з "Тореадори з Васюківки" В. Нестайко вони вже прочитали, спробуйте підсунути їм "Чарлі и шоколадну фабрику" Роальда Дала. Але врахуйте - може виявитися і так, що читає книгу не дитина, а ви самі.
До речі, про дитячі книжки, якими зачитуються дорослі. Завдяки видавництву "Юніверс", українські батьки, а заодно і їхні діти нарешті зможуть познайомитися з пригодами найпопулярнішого кота Швеції - Пелле в книзі "Пригоди Пелле Безхвостого" Еста Кнутсона. А щоб у цікавинки котячих походеньок не виникало ніяких сумнівів, досить сказати, що шведи цими пригодами зачитуються з 1939 року. І не просто зачитуються, а екранізують, ставлять на сцені і підтримують вітчизняну економіку покупками величезної кількості іграшок і сувенірів із зображеннями персонажів книги. Ще одна книга з серії "не тільки для дітей" - "Пригоди Невсідоміка" данського письменника Бенні Андерсена. Весь сюжет цієї книжки побудований на тому, як маленькі діти не розуміють прихованого значення фразеологізмів. Але ніяким занудством і повчальними правилами вірного побудови мови в тексті і не пахне. Діти просто похохочут над веселими пригодами головного героя, а дорослі здивуються майстерності перекладача, який зміг таки знайти українські аналоги всім "крилатим висловам" данської мови, а на додачу до цього зміг сплести їх у цілісне і цікаве оповідання.
Звертатися до дитячої літератури стали видавництва, до недавнього часу не помічені в цьому "чорному справі". Наприклад, "Кальварія" в список своїх серій і напрямків внесла видання "якісної літератури для дітей та підлітків". Про те, наскільки вона буде якісною і цікавою, можна судити по вийшов наприкінці минулого року "Маленькому принцу" А. де Сент-Екзюпері. Хоча б те, що в книзі використані оригінальні ілюстрації автора, говорить багато про що, а якщо взяти до уваги ще й те, що це перше легальне видання безсмертного твору в Україні, бажання як мінімум погортати цю книгу сильно зростає.
Окреме місце в асортименті дитячих книг займають збірники казок. Випускають їх у великій кількості, в різній комплектації і навіть з різними трактуваннями. Але ставитися до таких збірок потрібно з великою обережністю. Прочитаєш, наприклад, "Попелюшку" з яких-небудь "Мільярд діамантових казок" - і будеш все життя думати, що Шарль Перро казки на півтори сторінки писав. Мабуть, шкодуючи інтелектуальні можливості підростаючого покоління, багато видавництв випускають світові казкові хіти у скорочених варіантах. Є, звичайно, і в цьому правилі приємні винятки. Та ж "А-БА-ГА-ЛА-МА-ГА" пропонує збірник українських народних казок "100 найкращих казок". Приємно взяти в руки і дітища видавництва "Фактор" - "Казки старого світу" і "Казки письменників Європи", в яких, всупереч модним тенденціям дитячої літератури, упор робиться на текст, а не на яскравість ілюстрацій. Любителям з'єднати читання казок з максимальним освітнім ефектом не варто проходити повз "Давніх легенд британських земель" видавництва "Країна мрій" - там можна або захоплюючі історії про короля Артура почитати, або про "британських землях" багато нового дізнатися.
Деякі видавництва просто вражають своїм підходом до дитячої літератури. Можливо, хтось і вважає, що чорна напис "Казки" на обкладинці, що має страшнуватий вигляд, і розпливлися картинки звіряток на тонесенькі сторінках книги забезпечать небувалий дитячий інтерес. Особливо яскравими представниками такого підходу є видавництво "Навчальна книга - Богдан", що пропонує серію "Казки", книги якої виглядають скоріше як журнал зі статтями комуністичного вождя, ніж збірка захоплюючих казок. Неприємно здивувало і "Фоліо" своєю великою серією недорогих і абсолютно неякісних дитячих книг. Для любовних романів або детективних історій просвечивающиеся сторінки цілком "покотять", але для розвиваються дитячих очей читання тексту в такій якості може закінчитися неприємностями. Хоча потрібно віддати належне: обкладинки "Фоліо" зробило красиві, а попрацювати над текстом полінувалося.
Як би там не було, тенденція до збільшення кількості українських дитячих книг явно простежується. І навіть не важливо, чи то це діти більше читати почали, чи то це дорослі більше мріяти сталі.