Через багато років на Дитячу залізницю прибув той самий паровоз, з якого все починалося
З усіх сюрпризів Дня Незалежності самим, напевно, милим був той, який піднесла столична Дитяча залізниця. У цей день на відомий кожному киянину маршрут "Яблунька" - "Вишенька" вийшов недавно доставлений до Києва вузькоколійний паровоз. І справді: соромно великого європейського місту не мати в якості дивини свого паровоза - не пам'ятник біля вокзалу, а такого, щоб на ходу. Не відмовилися від спокуси зробити кілька кіл на цьому новому-старому київському виді транспорту і кореспонденти "Газети ...".
Одіссея старого паровоза
З раннього ранку 24 серпня паровоз стояв на запасній колії біля станції "Яблунька", і машиністи пожежним шлангом заливали в його тендер воду.
- Раскочегарівается? - Припустили ми.
- Звичайно. А з ранку в депо чомусь відключили воду, так що виникли деякі труднощі. Адже тут в одному тільки котлі чотири куба води, не відрами ж її носити. Але котел тут нагрівається всього за півтори години, так що на лінію вийдемо за графіком.
Паровоз виглядав більш ніж презентабельно. Виблискував новенькими мідними трубами, сичав парою і пускав з труби іскри. Одним словом, поводився так, як і належить поважаючому себе паровозу.
- А звідки він у Києві? - Цікавимося у виконуючого обов'язки начальника Київської дитячої залізниці Валерія Бражника.
- Зараз він прибув з капітального ремонту зі станції Щорс Черкаської області. До речі, це єдине місце в Україні, де досі ремонтують паровози, - пояснює Валерій Іванович. - Що я можу сказати точно-це той же паровоз, який відкривав нашу дорогу в 1953 році. Де він потім пропадав кілька десятиліть, не знаю ...
- А мені казали, - вступає в розмову машиніст, - що паровоз багато років працював на цукровому заводі десь за Шепетівкою. Потім завод зупинився, паровоз потроху приходив в непридатність. Добре, що про нього хтось згадав і повернув його нам.
Пам'ятка юному дикторові
Перед виїздом ми потрапляємо на обов'язкову планерку чергової зміни молодих залізничників. Перед інструктажем проходить щось на зразок політінформації про значення Дня Незалежності, а після - вручення на град переможцям конкурсу "кращий за професією". Ви пам'ятаєте, колись такі конкурси проводилися часто-густо? Тут вони якимось дивом збереглися. Тут на наших очах вручають грамоти кращим помічникам машиніста, начальника зміни, начальника поїзда і навіть краще дикторові станції.
Школярі, що обслуговують Дитячу залізницю, сприймають планерку з неймовірною серйозністю. Та й не тільки планерку. Не знаємо, яким чином наставникам вдалося виховати таке відповідальне ставлення до своєї роботи. Але те, що підлітки на своїх постах викладаються по повній, - це факт.
Пробую влаштуватися на паровозі кочегаром, але, схоже, в моїх послугах тут не потребують. Двоє робітників у спецівках вже забили топку дровами і відпочивають. У паливному тендері акуратно складені розпиляні молоді деревця. Чомусь перша думка - не з сусіднього парку чи що? Ні, запевняють нас. Дрова для паровозній топки доставляє спеціальна служба - дистанція лісогосподарських насаджень. Це дерева, зрізані під час чисток лісопосадок вздовж залізниць.
Помічаю, що паровоз обслуговують тільки дорослі, хоча раніше в тепловозною бригаді були і школярі.
- Для наших учнів вивчення паровоза - непрофільний заняття, - говорить Валерій Бражник. - Адже Дитяча залізниця - не тільки розвага, а й серйозна школа для підлітків, які сюди приїжджають з усього міста. Теоретичний курс вони проходять з осені до весни. А потім, влітку, закріплюють навички практикою. А паровоз - тільки атракціон. Тому, мабуть, він їздитиме по нашій дорозі не щодня, а в свята. До речі, і сама залізниця функціонує останні дні цього року - з 28 серпня ми її ставимо на консервацію. Потім рух поїздів почнеться тільки в травні.
По дорозі дитинства
Задоволення проїхати по Дитячій залізниці варто напрочуд дешево: 1,20 грн дорослий квиток, 90 копійок - дитячий. У вагонах повно вільного місця, а підлітки, обслуговуючі вагон, підкреслено ввічливі і коректні.
Маршрут дитячого поїзда недовгий, але насичений. Коли склад йде по віадук, у вікна видно, як безліч людей з відеокамерами та фотоапаратами намагаються закарбувати це видовище. Хтось навіть на дерево заліз.
Пізніше, спеціально пройшовши до цього місця, ми зрозуміли, чим викликане цікавість. Височенний і вузький віадук і колоритний паровоз на ньому створюють ілюзію, що ви знаходитесь не в Києві, а десь на Дикому Заході. До того ж, паровоз, в'їжджаючи на віадук, гуде, димить і взагалі виглядає ефектно. У вестернах в таких місцях на потяги зазвичай нападають чи то індіанці, чи то ковбої. Шкода, що на маршруті дитячої дороги відбиття нападу індіанців не передбачено.
Зате обидві "дитячі" станції виглядають цілком комфортабельно. Наведені в порядок два роки тому з нагоди півстолітнього ювілею дороги, вони анітрохи не втратили лиск. Ті ж діти-начальники станцій зустрічають прибуває паровоз, через динаміки доносяться дитячі пісні 80-х років. На станціях, втім, немає буфетів. Але це, може бути, й на краще. Зрештою, ніхто ж не забороняє, проїхавши до "Вишеньки", вийти зі своїм "тормозком" і посидіти серед парку, спостерігаючи, як паровоз з веселими гудками з'являється і зникає вдалині з інтервалом хвилин у сорок. До речі, так роблять дуже багато.
А проїжджаючи вздовж вулиці Шамрила, пасажири ловлять здивовані погляди водії автомобілів. Ще б! Чи не. кожен же день на тебе з глибини парку виїжджає димлячий, свистячий та шиплячий паровоз. Нічого, пора звикати.
Технічні характеристики єдиного в Києві працюючого паровоза
• Обсяг тендеру - 7 кубометрів
• Обсяг котла - 4 кубометри
• Конструктивна швидкість - 35 км / год
Микола ПОЛІЩУК, "Газета по-киевски"