Студія 54: найбільша дискотека століть

Туди хотіли потрапити всі, але потрапляли тільки обрані. Там можна було зустріти Шварценеггера, Сталлоне, Траволту, а разом з ними красиву сусідку з будинку навпроти. Усе вирішував випадок. Культовий нью-йоркський клуб "Студія 54", відкритий в 1977 році, до цих пір не має аналогів. Це сама помпезна дискотека XX століть і, мабуть, найгучніша і "аморальна" вечірка за всю історію клубного життя. "Так я ж Шер!" ... Клуб "Студія 54" відкрився 26 квітня 1977 в будівлі, що знаходився на перетині 54-й вулиці Манхеттена і Бродвею. Спочатку це був театр, пізніше приміщення перебудували в телестудію компанії CBS, яка в свою чергу назвала її "Студією 52" (вона була 52-й за рахунком студією каналу). У клуб звичайний офіс перетворили ресторатори Стів рубелла і Ян Шрагер, які викупили будівлю у CBS, зробили в ньому грандіозний ремонт (він тривав майже рік) і урочисто відкрили 26 квітня, запросивши 5000 гостей. З першої ж вечірки клуб вибудував сувору "дверну" політику (пізніше це стало називатися фейс-контролем). Причому найчастіше ця політика доходила до повного абсурду. Навіть зірки не завжди могли потрапити всередину. На дверях разом з суворим і непохитним швейцаром нерідко стояв і сам Стів рубелла і особисто відбирав товпилися біля входу людей. Так, одного разу Стів примудрився не пустити в свій клуб саму ... Шер ... "Так я ж Шер!" - Обурено вигукнула вона. "Та я знаю, хто ви" - спокійно відповів рубелла ... А одна відома група, запрошена на вечірку, але чомусь не вподобана фейсом охоронцеві і так і проторчать на холоді півгодини, навіть написала з цього приводу пісню "Fuck off" , пізніше перейменовану в більш цензурний "Le freak" і що стала справжнім хітом.

Власне жорстка фейс-політика і стала візитною карткою "Студії 54" і причиною її шаленої популярності. Адже якщо кудись практично неможливо потрапити - значить, туди будуть намагатися потрапити всі. Головне гасло клубу звучав як "Beautiful People Only" ("Тільки красиві люди"). У цьому й полягала фішка, придумана рубелла і Шрагер. Придумай вони гасло "Тільки багаті і знамениті", їх клуб став би всього лише черговий закритою зоряної тусовкою. Але вони вирішили змішати в одній дикої і задушливій дискотеці весь шоу-бомонд і "простих смертних". Головне, щоб ці "смертні" були хороші собою ... Красуні роздягалися догола ... Кожен день біля входу в "Студію 54" юрмилися сотні істеричних дівчат і юнаків, які намагаються потрапити на "свято життя". Вони пропонували швейцару гроші, себе, своїх дружин і подруг. Нью-йоркські красуні роздягалися догола, танцювали, благали (до речі, деяким після повного стриптизу таки вдавалося увійти). Були навіть випадки, коли безумці пролазили у вентиляційну шахту ...

"Секс, наркотики і диско" - мабуть, так можна озвучити слоган "Студії 54". І поки зовні в "холодної ночі" мерзли і заздрили лузери, всередині панував жаркий, аморальний, розгнузданий хаос. На балконах, з яких вигадлива інтелігенція колись спостерігала театральні дійства, тепер займалися сексом, на барній стійці, інкрустованою діамантами, безперервно розпивали пекучі шоти, а просто зі стелі сипався кокаїн ...

За недовгий час існування клубу в ньому побували Лайза Міннеллі, Енді Уорхол, Елізабет Тейлор, Мік Джаггер, Дайана Росс, Арнольд Шварцнеггер, Сильвестр Сталлоне, Джон Траволта, Кельвін Кляйн, Сальвадор Далі, Пол і Лінда МакКартні, Френк Сінатра, Джиа Каранджи (героїня Анджеліни Джолі у фільмі "Джіа"), Девід Боуї, Вуді Аллен, Міа Ферроу, Жаклін і Джон Кеннеді, Елтон Джон, Майкл Джексон, Брук Шилдс, Барбара Стрейзанд, Трумен Капоте, Мухаммед Алі, Дастін Хоффман, Род Стюарт, Голді Хоун, Карл Лагерфельд, Палома Пікассо, Валентино, Пеле, Жаклін Біссет, Джек Ніколсон, Джоді Фостер, Софі Лорен, Мадонна, Фредді Мерк'юрі, Едді Мерфі, Річард Гір і багато-багато інших ...

14 грудня 1979 в "Студію 54" нагрянула податкова поліція. Крім кокаїну в клубі були виявлені пачки прихованих від держави грошиків, як прийнято показувати у фільмах, в пакетах для сміття. Щоденний дохід "студії" оцінили в 70 тисяч доларів. Стів рубелла і Ян Шрагер були арештовані (можливо, свою роль у цьому зіграв і той факт, що Стів на весь світ повідав про те, як помічник тодішнього президента Америки Джиммі Картера занюхувати кокаїном в підвалі клубу). 28 лютого 1980 у клубу офіційно закінчилася ліцензія. За легендою, Сильвестр Сталлоне випив останній легальний келих на прощальній вечірці. Цікаво, що мати президента Картера теж одного разу побувала в "Студії 54", після чого сказала: "Я не знаю, що це було - пекло або рай ... Але це було незрівнянно!" ... Пізніше клуб спробували реанімувати нові власники, але до того часу мода на диско вже пройшла, а весь світ дізнався, що таке СНІД ... Остаточно найбільша дискотека століть була закрита в 1986 році.

Дві "малини" за спробу

У 1998 році молодий режисер, практично дебютант, Марк Крістофер зробив спробу екранізувати історію "Студії 54". Він сам написав сценарій, в основу якого поклав розповідь про простого, але гарненька хлопця на ім'я Шейн, який одного разу волею випадку потрапив до легендарного клубу. Хлопець сподобався Стіву рубелла, і той влаштував його офіціантом. Так у Шейна почалася зовсім інша життя, в якій секс, красуні і наркотики текли рікою. Але, як водиться, у dolce vita виявилися сумні наслідки ...

Роль Шейна виконав красунчик Райан Філіп ("Жорстокі ігри"). Образ "короля нічного життя Манхеттена" Стіва рубелла втілив всім відомий "Остін Пауерс" Майк Майерс. Також в картині зіграли Сальма Хайек і зірка "Крику" Нив Кемпбелл. Критики розгромили фільм Крістофера, визнавши сценарій вкрай слабким і однобоким, режисуру шаблонної і ... попсової, а акторську гру - халтурно і показною. Стрічка дійсно вийшла дуже поверхневою, враховуючи, скільки всього цікавого відбувалося в стінах клубу, і як яскраво і глибоко це можна було б показати. Фільм окупив себе в прокаті, але блискучих касових зборів не продемонстрував. А кіноакадеміки "нагородили" роботу Марка Крістофера двома номінаціями на ганебну "Золоту малину", в тому числі юного Райана Філіпа за "найгіршу чоловічу роль" ...