Західна преса сміється над "російськими шпигунами"
Викриття ймовірних російських агентів у США все більше нагадує комедійний детектив, в якому головних персонажів більше цікавили життєві проблеми, аніж пошук секретних матеріалів, пишуть зарубіжні ЗМІ. Якого біса "центр" в Москві далі витрачати мільйони доларів на утримання "агентів", чия інформація не варта виїденого яйця? Можливо, Москва сама була зацікавлена ??вивести "халтурників" на чисту воду? Або ж вся ця старомодна шпигунська романтика слугувала лише прикриттям для набагато більш серйозного проникнення - кібершпіонажу?
З смуг американських видань не сходить полеміка про те, чи не вирішили чи старі "знайомі" як з американських, так і з російських спецслужб, які мислять категоріями холодної війни, перешкодити політичному зближенню між президентами?
Проте деталі діяльності затриманих агентів, які виходять на світ в останні дні, змушують сумніватися в тому, що мова йде про "висококласне шпигунство або спроби витонченого впливу на політичну розстановку сил" у США. Виходить, що Москва кілька років витрачала кілька мільйонів доларів на фінансування "кількох сімей в Нью-Йорку, Бостоні та окрузі Вашингтон, забезпечуючи їм життя середнього класу і не отримуючи за це жодної цінної інформації", пише газета. Те, у чому сьогодні американська влада може звинуватити затриманих, обмежується незареєстрованою діяльністю на іноземну державу і відмиванням грошей.
Якби не деякі незаперечні докази дотримання конспірації, як, наприклад, підроблені посвідчення особи, шпигунська афера давно б перетворилася на фарс, зазначає автор статті Крістоф фон Маршалл. Навіть рудоволоса шпигунка "вочевидь не дотягує до Мати Харі: Анна Чепмен під прикриттям власного бізнесу жила в Нью-Йорку цікавим, позбавленим матеріальних труднощів життям".
Вчора прозвучали твердження, що Ганна Чепмен використовувала свій шарм для того, щоб подружитися з якимось членом Палати лордів, відомим британським юристом, пише The Daily Mail. Імені пера поки не назвали, зауважує кореспондент Сем Грінхілл.
Якщо твердження правильні, то Чепмен вдалося втертися у вищі кола еліти Вестмінстера, пише газета. "Цей сценарій нагадує скандал 1963, коли міністр оборони Великобританії Джон Профьюмо завів роман з Христиною Кілер, коханкою російського шпигуна", - йдеться в статті. Тим часом всі члени Палати лордів, з якими вдалося зв'язатися виданню, заперечують знайомство з Чепмен.
За даними газети, за п'ять років життя в Британії Чепмен завела широкі знайомства серед багатих і впливових людей. Зі свого боку, адвокат Чепмен Роберт Баум заявив у суді, що його підзахисна вела типовий для її нью-йоркських незаміжніх ровесниць спосіб життя: "вона володіє успішною фірмою, проводить вечори в ресторанах, зустрічається з чоловіками".
Як стверджує Le Monde, у цьому шпигунському скандалі неясно, хто ж справжній злодій - шпигуни, які їх заарештували поліцейські або їх "здали" люди з СВР.
Жодному із затриманих шпигунів так ніколи і не вдалося вступити в контакт з "правлячими колами", більшість з них вели розмірене життя і виховувала своїх дітей. Як зазначає кореспондент Сильвен Сіппел, "спраглі видовищ ЗМІ нафантазували, ніби у шпигунів були якісь гаджети а-ля Джеймс Бонд, однак експерти незабаром дійшли висновку, що ФБР виявило у них тільки" предмети повсякденного користування ". Більш того," що передається ними в Москву інформація досі була гнітюче банальною ", констатує видання. За визнанням адвоката арештованої подружжя Мерфі, американська держава десять років чекала в надії виявити докази, але цього не сталося, тому звинувачення в шпигунстві і не було пред'явлено. Проте, поступово стає очевидно, що всі ці люди працювали на московський "центр", продовжує Le Monde. Тому "або всупереч браку матеріальних доказів це дуже добре підготовлені шпигуни, які зуміли обдурити ФБР", "або за відсутності справжнього шпигунства група відправляла до Москви інформацію, не варта виїденого яйця ", визнає газета." Звідси запитання: з якого дива "центр" справно платив їм "протягом кількох десятиліть", як стверджує ФБР? Так виникає гіпотеза, активно мусована в США: халтурників треба було знайти самій Москві ", - пише видання.
За матеріалами Inopressa.ru