Музеї перетворилися на пункти прокату цінностей

Нещодавно в багатостраждальному Музеї історії Києва провели звірку наявності фонду. В результаті недорахувалися 111 картин! Музей ніхто не грабував, сховища не відкривав, але державне майно на суму близько 5 мільйонів доларів випарувалося, передає Комсомольская правда .

- Цю пропажу співробітники музею виявили практично випадково, - розповіла начальник столичного управління культури Світлана Зоріна. - Знаючи складну долю музею, що залишився без приміщення після евакуації з Кловського палацу в березні 2005 року, заступник мера Віталій Журавський запропонував зробити каталог експонатів, що зберігалися в ящиках, щоб влаштовувати пересувні виставки. Але директор Тамара Хоменко стала часто хворіти, і робота не рухалася. А так як її контракт закінчився, ми не стали його продовжувати. Перевірка поновилася з призначенням нового директора. Цілого списку робіт просто не виявилося в наявності. Тому терміново влаштували повну інвентаризацію живопису. У підсумку з'ясували: пропало 111 картин!

- Дев'ять полотен автора Сергія Шишка за документами, підписаними колишнім начальником управління культури Олександром Биструшкіним, були використані для оформлення кабінету столичних чиновників, - продовжує Світлана Зоріна. - Ще раніше на ім'я екс-заступника глави адміністрації Галини Менжерес були видані 16 картин Шишка. Ці договори давно прострочені ...

Колишній директор музею Тамара Ханенків не бачить у подію своєї провини:

- Питайте про картини у співробітників музейних фондів. Я полотна не видавала, а тільки підписувала документи. У музеї ще триває інвентаризація, так що про зникнення заявляти рано. Я вкрай негативно ставлюся до подібної практики видачі музейних цінностей, але як людина залежний не могла сказати "ні".

А от Олександр Биструшкін іншої думки.

- Я не бачу в цій практиці нічого поганого, - упевнений екс-начальник управління культури, а нині начальник гуманітарної служби при Секретаріаті Президента Олександр Биструшкін. - Раритети роками лежали в запасниках, де їх ніхто не бачив. А в кабінеті міського голови, в Кабміні та Маріїнському палаці, куди їх передали, бувають гості з усіх країн світу. Вони бачать творіння Сергія Шишка, Катерини Білокур, інших українських авторів. Так ми пропагуємо українську живопис. При порушенні правил зберігання договір розривається, експонати повертаються музею.

Виявивши на акті видачі від 3 серпня 1992 підпис екс-заступника голови столиці Галини Менжерес, журналісти звернулася до неї за коментарями.

- Ви решт вже не знайдете, - журиться Галина Миколаївна. - Я брала картини ще за Івана Саліе. Тоді стосунки між людьми будувалися на довірі. Мерію переселили в будівлю на Михайлівській площі, де сьогодні знаходиться МЗС. Салій попросив мене відібрати в музеї пейзажі Києва. Ми їх розвісили в кабінетах заступників голови столиці (тоді ця посада називалася представник Президента України в Києві). Кращі роботи віддали Олександру Тараненко, ще заму з будівництва Анатолію Павловичу, тільки прізвища не пам'ятаю. Але потім вийшов указ Леоніда Кравчука переселити міськрада на Хрещатик, 36. Після переїзду я не знайшла деяких полотен. Заступники градоначальника мінялися дуже часто і йшли, прихопивши картини. У мене збереглися два пейзажі Шишко, які я забрала з кабінету Івана Салія.

Журналісти попрямувала в Музей історії Києва. Директор Інна Євецька повела показувати музейне сховище.

- Коли музей переселяли в Український дім, всі експонати терміново пакували в опломбовані ящики. Вони досі там, - розповідає директор.

Ми проходимо по виставковому залу, де залізні коробки наставлені один на одного в 6-7 рядів.

- У таких умовах зробити звірку наявності фонду вкрай складно. Але ми перевірили накладні і з'ясували: скільки ящиків запакували, стільки в Український дім і прибуло. Так що картини були втрачені ще до переїзду. А сьогодні пейзаж Шишко на аукціоні коштує близько $ 100 тис. Треба спробувати знайти ці роботи. В акті звірки наявності живопису є пункт: "Не виявлені при звірці". У музеї цих полотен немає, але, може, вони до цих пір висять у кабінеті якогось чиновника? - Висловлює припущення Інна Івецкая.

- То чому не обійшли всі кімнати? - Дивуюся я.

- Намагалися, але нас мало куди пустили і не приховували роздратування ...

- А коли звільнялися колишній головний хранитель і директор музею, хіба вони не повинні були відзвітувати за ввірені їм пам'ятники культури?

- Тамара Ханенків пішла, так як їй не продовжили контракт. Враховуючи положення, в якому опинився Музей історії Києва, провести звірку було неможливо. У нас все в ящиках. Щоб дістатися до нижнього, потрібно все перекопати. Ми заручники ситуації.

Гортаю акт звірки наявності фонду "Живопису", датований 19 червня 2008 року. Вражає сам перелік зниклих експонатів: картини XIX століття, портрет Головіна XVIII століття, 8 ікон XIX століття, 24 пейзажу Шишко і один Пламеницького. Ще близько півсотні менш відомих Ткаченко і Кликова, а також вельми успішно продаються Коновалюка і Морозової. Навскидку виходить, що пропали експонати на суму близько $ 5 млн!

- Невже історія закінчиться банальним списанням експонатів з музейного фонду? - Запитую у начальника управління культури Світлани Зоріної.

- Ні, вже є розпорядження Леоніда Черновецького про передачу справи до правоохоронних органів. Але мене пригнічує ставлення до цієї проблеми людей, покликаних охороняти культурну спадщину. Я не підписала жодного документа на видачу картин для кабінетів. Подібну практику вважаю хибною. У західних музеях такого немає. А у нас поняття злодійства підміняється халатністю. Бажаючому поживитися достатньо знайти чиновника, який підпише документи на видачу в тимчасове користування музейних картин. А потім за їх збереженням вже ніхто не стежить, ще й страхова вартість занижена. У 2005 році пейзажі Шишко оцінили по $ 10-15 тис. кожен, а зараз вони продаються не менше ніж за $ 50 тис. Можна внести їх страхову вартість і "закрити" проблему, заробивши при цьому кругленьку суму.

У підсумку держава втратила першокласну колекцію. Адже через кілька років за ці імена будуть платити мільйони. Тому потрібно видати указ про звірку музейного фонду по всій країні. Впевнена, подібна прокатна практика впроваджена повсюдно і загрожує культурному запасу держави.

Журналісти поцікавилася, чи видає картини Національний художній музей України.

- Так, ми передали кілька полотен для оформлення Кабміну, - зізнався генеральний директор музею Анатолій Мельник. - Це представницький об'єкт, де бувають іноземці. Тому така практика можлива, тим більше що наш музей отримує гроші за оренду експонатів. Іноземні музеї теж так заробляють. Але потрібно контролювати. Я раз на місяць оглядаю наші картини. А пропажі в музеї були ще до мене: зник пейзаж Шишко з Маріїнського палацу ...

Головний зберігач фондів Олеського замку на Львівщині Тетяна Сабодаш розповіла, як возила скульптуру для оформлення Національного банку, яким тоді керував Віктор Ющенко.

- Віктор Андрійович зі своєю першою дружиною приїхав в замок ввечері, коли музей був закритий. Але охорона мене покликала, і я, дізнавшись подружжя Ющенко, провела екскурсію. Потім запросила гостей до фондів. Ми проговорили години дві. Віктор Андрійович запитав, чи можна зробити виставку львівської скульптури в Нацбанку на час з'їзду європейських банкірів. Вже з Києва він вів переговори з нашим директором Борисом Возницьким. Ющенко підписав усі необхідні зобов'язання і перевів музею гроші за оренду. Через два місяці всю скульптуру нам повернули. Претензій до її збереження не було. Міністерство транспорту теж орендувало у Львівської галереї 5 картин західноєвропейських майстрів XIX століття. Але наступного дня після смерті Георгія Кірпи всі експонати музею повернули.

Читайте по темі:

Лувр - найвідвідуваніший музей в світі

Джекі Чан будує собі прижиттєвий музей

Родичі Брюса Лі забезпечать йому музей

Музей Сковороди став національним

На острові Зміїний відкрили історичний музей

Підготував Віталій Киричевський