Візьміть участь
у розіграші
1 кг кави в зернах Взяти участь
Приз
БлогиСвіт

/Політика

Петер Хьог. Галина Пагутяк

1.2тЧитати матеріал російською

Петер Хьог, "Смілла та ее почуття снігу".

Про автора . Свого часу "Обозреватель" Вже співав діфірамбі Скандинавсько авторам. Що поробиш, ми маємо до них особливий пієтет. І це, думається, тієї випадок, коли буті упереджень - НЕ гріх. Цього разу у нас "в гостях" Данець Петер Хьог. Мало відомій Українському чітачеві, скупо перекладеній українською мовою (хочай загаль его твори Виданих 30 мовами).

Біографічні дані Хьога напрочуд скупі (прінаймні Ті, що Відкриті шірокій публіці). Відомо, что народився Хьог в Копенгагені у 1957 году. До того, як прийти в літературу, встіг перепробуваті Чимаев професій, ба даже фах ... артиста балету. Крім танців у пуантах, пробував себе І як моряк, І як альпініст. А відтак Засів за перо, за що Йому великий респект.

Преса мовою Переклади Шість книг Хьога - "Нічні оповідання", "Смілла та ее почуття снігу", "умовно прідатні", "Жінка та мавпа", "Тиша", "Діти доглядачів слонів", русски - позбав "Смілла". Це другий за хронологією и найбільш Популярний твір Хьога. Власне, ВІН НЕ новий - роман написано ще у 1992-му. У 2013 году видавництво "Фоліо" бачило его українською мовою. За що "Фоліо" такоже, Безумовно, респект.

Про книгу. Книга - чудова. Це ЯКЩО буквально у двох словах. А ЯКЩО не у двох, то твір треба читати. Читать великими ковткамі, перемежовуючі їх Хіба Що з Приготування кави. Можна такоже переглянути фільм, свячень за Цім романом данський режисером Білле Аугустом у 1997-му. У головній роли - роли Сміллі - в Цій стрічці зняла Джулія Ормонд.

Сюжет роману - детективний. Гренландка Смілла НЕ Надто затишно почувається у Данії. Вона самотня, має складні стосунки з батьком, ее власний внутрішній світ - На межі катастрофи. Сусідського хлопчину, чия матір безбожно піячіть, а сам ВІН бродити неприкаяність, немітій и голодний, Смілла спочатку відшіває. Альо Згідно у них зав'язується дружба - дружба дорослої тьоті и Нікому НЕ потрібної дитини. Без жодних підтекстів, просто дружба, в якій КОЖЕН з двох людей ГОСТР потребує Іншого.

Колі хлопчика (а звати его біблійнім ім'ям Ісайя) знаходять мертвим (ВІН впавши Із даху будинку), Смілла - єдина, хто не вірить у нещасний випадок. Бо єдина, хто знає, что Ісайя панічно боявсь висота, почуваючісь незатішно даже на іншому поверсі. На дах его Було б НЕ заманіті жодними пряниками. Альо в поліції Сміллі щиро радян відчепітіся від чіновніків и НЕ ставити Нікому незручно запитань.

І все ж Смілла Провадо власне Слідство. Карколомне, з безліччю пригод и з безліччю нагод загинуть самій. І підсумку вона дошуковується зв'язку между загібеллю дитини и смертю его батька. А далі доходом висновка, что и перша, и друга були невіпадковімі. Бо хлопчик БУВ свідком ЕКСПЕРИМЕНТ з вживлення людіні Небезпечна паразитові, и даже больше - ВІН такоже БУВ інфікованій таким паразитом.

Чому Варто Прочитати. Тому що сюжет цікавезній. І ЯКЩО чоловікова ковтнуті силу-силенну персонажів и чітко осмісліті існуючі между ними зв'язки, то від книги Неможливо відірватіся. У мінус автору Йде Хіба что змазаній, що не Надто Яскравий фінал, загальний Похмуро настрій книги ("Єдиний паразит - це людина, а Хробак створені Богом", - говорити один з персонажів), І, Можливо, надмір суто побутових подробіць (через кожні десять сторінок детально розпісано, у Що саме вдягнута цього дня Смілла, цілу сторінку тексту займає описание Приготування супу з риби ТОЩО).

У усьому ж Іншому - це Цілком добротно зроблений детектив, хоч и розбавленій Дещо наївнімі СПРОБА автора-Чоловіка описати внутрішній стан жінки. Альо це Йому легко можна пробачити.

Галина Пагутяк, "Урізька готика".

Про автора . "Я не належиться до номенклатури, що не належиться до грантожерів, одне слово, Нікому НЕ належиться, Тільки тім людям, Яким справді потрібна - рідним, друзям, читачам. Моя життєва позиція: Нічого НЕ просити, Нікому НЕ жалітісь, Нікому НЕ буті зобов ' язань ", - говорити про себе Галина Пагутяк.

У цьом плані вона й справді Унікальний представник укрсучліту. Чи не піаріть собі и свои рефлексії, що не віскакує як Пилип з конопель з "розмішлізмамі" на тему "як нам облаштуваті Україну", трімається Осторонь літературних "тусовок", товариств та других тераріумів, Обережно дружити з ПРЕС, що не світіться на екранах ТБ, що не перебуває в "тренді". Зато считает собі Нащадки ... Влада Цепеша, а іншімі словами - Дракули, что, власне, й зумов Дві складових ее прози - містіку та готику.

Народилась Галина Пагутяк (Справжнє имя - Галина Москалець) в 1958-му, у Дрогобицька РАЙОНІ Львівської области. У дітінстві батьківщина Галіні переїхала до села Уріж - улюбленого топоніму пісьменніці, что присутній у ее творах. Працювала Пагутяк як гуманітарій - у школі, у Дрогобицька краєзнавчому музеї, Львівській картінній галереї. Ніні живе у Львові. І пише абсолютно унікальні книжки.

Про книгу . Про книгу, якові мі СЬОГОДНІ щиро Радимо нашому читач, Найкраще за все розповість сама авторка. Вісь уривок з анотації, розміщеної на ее Офіційному сайті | Статистика - http://pahutyak.com . "Колись у 90-х мені трап книжка" Українці: демонологія и повір'я ". Там я Знайшла нарис Івана Франка про спалення опірів У селі Нагуєвічі во время холери 1830 року. Запісані від очевідців Розповіді веліся тією мовою, Якою розмовляють досі в Нагуєвічах и Урожі, двох селах, что розташуваліся поруч у передгір'ї Карпат.

Історія Спалення опірів враз мене настількі, что Багато років я думала: від добро Було б Знято фільм про це. Альо як знімають фільми у нас в Україні, Самі добре там. У Винниках, по сусідству, досі Живуть опірі. Певно, є смороду и в Нагуєвічах. Я даже бачила місце за селом, де поховали тихий Нещасний, на кого вказано палець неповнолітнього Гаврило. У траві лежати рештки хреста, а сам цвинтар оточеній ровом.

Врешті мені спало на мнение вібудуваті сюжет довкола цієї истории. Дія в мене відбувається в Урожі через 30 років. Сін спаленої спираючи там мешкає. Як це відчуваті собі затаврованім, я знаю, хочай не маю ні до опірів, ні до відьом жодних Стосунки. Мене від людей всегда відділяє стіна, Ніби я з Іншого світу. Альо це щє не прівід впадаті у розпачу ", - зауважує Пагутяк.

Ну і далі за текстом. Жартує чи ні Шановна Галина Василівна - Сказати тяжко. Альо нам подобається ее світ, Переконаний у достовірності фактажу та й взагалі Хід думок. Хай "вампірська" тематика сама по Собі не нова, новим є послідовне обробляння мисткинею цієї ніві - з ПОВНЕ усвідомленням, что літературу вона пише "некомерційну".

Чому Варто Прочитати. "Обозреватель", власне, настійліво радить до прочитання НЕ позбав "Урізку готику", а весь спадок Галина Пагутяк - і "Слугу з Добромиля", і "Кнігоноші з королівства", і "зачарованість музікантів", и Решті ее книг. Але "Урізка готика" нам подобається Надзвичайно. Хтозна, чому. Можливо, тому, что вампірів Дійсно підкорює и зачаровує. А, Можливо, тому (і Це вже Цілком серйозно), что Інколи Дійсно хочеться відпочіті від буденності и з "кровосісь" Азарова переключітіся на опірів Галина Пагутяк. Ось як про це говорити пише сама:

"Я сама є носієм усної Традиції народу. В даним випадка - Бойківщини. Я виросло на цьом хлібі. Колі віходіш на Ласки, то село таке мале, что может вмістітіся в жмені. А внизу - темрява, тінь, відімі ї невидимі духи. Я НЕ можу їх Боята, бо це все - частина мене самої. І НЕ віріті в опірів - це безглуздя, коли довкола про них розповідають діти й дорослі. Зрештою, я сама - містична істота. Мені подобається про це писати, бо це Справжнє, гарне , заворожуюче. Звідті віходіш кудись, поза Межі тієї убогої Автоматизованої цівілізації, яка ніщіть душу. Вони - не зло, ті ВСІ чорні істоті. У них є почуття гумору ... ".

Амінь ...

Ти ще не підписаний на наш Telegram? Швиденько тисни!

Читайте всі новини по темі "Книгобоз" на сайті "OBOZREVATEL".

0
Коментарі
0
0
Смішно
0
Цікаво
0
Сумно
0
Треш
Чтобы проголосовать за комментарий или оставить свой комментарий на сайте, в свою учетную запись MyOboz или зарегистрируйтесь, если её ещё нет.
Зарегистрироваться
Показать комментарии
Новые
Старые
Лучшие
Худшие
Комментарии на сайте не модерированы

Наші блоги