У Росії дозріли вживати "в Україні"?

Літературні норми російської мови вимагають використання прийменника "в" стосовно незалежної держави Україна, а використання форми "на" є лінгвістичною відмовою від визнання існування такої держави.

Таку думку обгрунтував на власній сторінці в "Живому Журналі" старший науковий співробітник Інституту Катона (США), екс-радник Президента РФ Володимира Путіна Андрій Ілларіонов.

На його думку, в останні три сторіччя широковживаними серед носіїв російської мови є обидві форми: і "на Україні", і "в Україні". При цьому співвідношення між частотністю використання цих двох форм не було й не є постійним - воно змінювалося по епохах, причому вельми значно.

Експерт приходить до висновку, що найважливішим чинником, що визначає використання форми "в Україні", є наявність державності в країні й збереження серед носіїв російської мови історичної пам'яті про існування такої державності.

Так, найбільш широке розповсюдження форми "на Україні" припадає на час посилення централізації державної влади в Російській імперії та СРСР, що супроводжувалася спробами знищення пам'яті про українську державність.

Вживання ж форми "в Україні" було широко розповсюджено в 18-м і 19-м століттях , коли в російській суспільстві зберігалася чітка пам'ять про недавню державність України. Таке вживання, що сильно скоротилося в радянські роки, істотно зросло лише в останні три десятиліття.

Швидке зростання вживання в сучасній російській мові форми "в Україні" в 1991-2000 рр.. був великою мірою викликано появою нового значення слова Україна - не лише територія, але й держава. Процес лінгвістичного визнання державності України змінився стабілізацією вживання форми "в Україні" в 2001-2006 рр.., А потім його різким зниженням у 2007-2008 рр., зазначив Андрій Ілларіонов.

"В силу того, що велика частина активних носіїв російської мови знаходиться на території Російської Федерації, і, отже, саме вони формують основний масив джерел для аналізу слововживань у російській мові, не можна виключити того, що зрушення від вживання форми" в Україні "до форми "на Україні" в 2005-2008 рр.. може пояснюватися відображенням інформаційної дії на російське суспільство політично мотивованої позиції нинішньої влади Російської Федерації, що не цілком змирилася з появою та існуванням самостійної Української держави ", - вважає Андрій Ілларіонов.

При цьому він нагадує і норми російської мови, згідно з якими для характеристики місцезнаходження суб'єкта по відношенню до державного утворення є прийменник "в", а при характеристиці місцезнаходження суб'єкта по відношенню до території, що не асоціюється з державним утворенням, виступає прийменник "на".

Як приклад експерт наводить такі назви: на Сахаліні, на Волзі, на Ладозі, на Кубані, на Псковщині. Але: в Швеції, в Німеччині, в США, в Чилі, в Малоросії; на Британських островах, але: в Британії; на Японських островах, але: в Японії; на Рязанщіне, але: в Рязанському князівстві.

Крім того, на боці вживання форми "в Україні" виступають російські класики. Наприклад: "О.С.Пушкін. "Полтава": "І переніс війну в Украйну". М.В.Гоголь. "Страшна помста": "Порядку немає в Україні: полковники й осавули гризуться, як собаки, між собою." Л.Н. Толстой. "Війна і мир": "Багратіон довго не приєднується (хоча в цьому головна мета всіх начальницьких осіб) тому, що йому здається, що він на цьому марші ставить у небезпеку свою армію й що найвигідніше для нього відступити лівіше й південніше, турбуючи з флангу й тилу ворога та комплектуючи свою армію в Україні. "А.П. Чехов. Лист І.Леонтьєву: "Отже, я їду в Украйну, а Ви, крокодил, залишаєтеся в тундрі".

"В даний час вибір носіями російської мови вживання форми" на Україні "є, отже, не тільки порушенням літературної норми російської мови, яка, як бачимо, вимагає використання прийменника" в "стосовно незалежної держави, але й несвідомою (або свідомою) лінгвістичною відмовою від визнання існування такої держави в сучасній Україні ", - стверджує Андрій Ілларіонов.