Фестиваль рок-русофобії, або "Мазепа-фест" - інший погляд

Виїзні фестивалі отримують все більшу популярність серед молоді.

Відео дня

Слабенькі і часто недостатньо професійні матеріали захоплено молодих журналістів нарешті дочекалися більш ніж гідної конкуренції.

Оглядач вже публікував на своїх віртуальних сторінках матеріал про фестиваль . Сьогодні ми віддаємо на суд нашим читачам критичну статтю про Мазепа-фест, опубліковану в одному з українських інтернет-видань:

Починаючи з присниться пам'яті фестивалю у Вудстоку, рок-музика стала певним молодіжним символом протесту. Зазвичай протестували проти війни ...

... І старшого покоління, потім, коли серед самих музикантів збільшилася кількість трупів з причини добровільної передозування, протест переключився на наркотики. Самобутнє явище російського року вихлюпнуло свій гнів проти проявів радянської бюрократії і тоталітаризму. І ось світлу представлено нове явище - рок український, головними ворогами якого оголошено, природно, російська мова, Росія і росіяни в принципі. Іншої думки не могло скластися у людини, який відвідав дійство під назвою "Мазепа-фест", що проходило в Полтаві з 8 по 10 червня. Організатори і формат свята Думаю, не варто було ламати голову і напружувати сіру речовину, щоб здогадатися, що за титани думки стоять за подібними "святами пісні". Звичайно, це Гаяне міллю рухівці і партактив "Нашої України". Духовним батьком фестивалю став ще п'ять років тому один з лідерів місцевих "нашоукраїнців" Микола Кульчинський, відомий своїми ротаційними попаданнями до парламенту і прізвиськом "Кранівник", поширеним серед місцевих однопартійців-заздрісників, що натякають на основну, практично ментальну спеціальність пана Миколи. Хто ненавидить в побуті і по життю все російське від мови до балалайки, пан Кульчинський виробив своєрідну концепцію фестивалю. До участі не допускають музикантів, які співають російською мовою . Це однозначне і жорстку умову. Але, судячи з нинішнього фестивалю, тепер в ряду неодмінних умов з'явилося і обов'язкове образу росіян або видання націонал-стогонів на адресу московського імперіалізму. Складовими частинами свята є перегляд "нового українського кіно", начебто улюбленого фільму берлінських педерастів (бо більше його не оцінив ніхто ) "Легенда про гетьмана Мазепу" Ю. Іллєнка або високохудожня сага про Романа Шухевича "Нескорений". Фільми особливо рекомендуються людям, які страждають безсонням, бо вони діють куди радикальніше всяких снодійних. Друга частина фестивалю - прослуховування етнічної музики. Під етнічної мається на увазі тужливе спів живих кобзарів або подібних творчих колективів. І, нарешті, третє дійство - це свято рок-музики. До слова сказати, зазвичай на фестивалі не так багато не тільки року, але й власне музики ... Головний герой Чому Кульчинський назвав свій фестиваль на честь Мазепи, а не Петлюри, достеменно невідомо. Ну, ближче йому гетьман, та й особистість-то яка! Мало того, що став синонімом зради (бо порушив клятву, дану на Біблії), так ще й спокушав свою малолітню хрещеницю мотренного, яку москальський поет Пушкін "прикрасив" більш європейським ім'ям - Марія. За такі гріхи від церкви відлучали. Але це було так давно, що сьогодні, дивлячись на те, що відбувається, перевертається у труні, напевно, і сам Мазепа. За логікою творців фестивалю, можна було назвати свято пісні навіть на честь Павлика Морозова, адже він теж рейтинговий зрадник, але зупинилися на гетьмані: Павлик то були піонером, до того ж кацапським. Над сценою висів портрет Мазепи, точніше, одне з його численних зображень, серед яких найпопулярніше знаходиться на 10-гривневій папірці. Антураж Якщо театр починається з вішалки, то "Мазепа-фест" з транспаранта : "Янека під ревтрибунал!". Цікаво, а чому б не провести цей фестиваль з виїздом до Донецька? Гостям пропонували відвідати помаранчеві намети "ТАК! Ющенко! ", Де торгували майками з написами" Етнонаціональна революція ", портретами Бандери і нацистською символікою. По периметру походжали сублімовані особистості з пивним перегаром і шевронами УНСО. Діяли ще три торгові точки, де можна було купити, як переконували, "все українське". Під цим терміном малися на увазі три десятки книжок "Сучасна авторiв" Забужко , Жадана , Андруховича та інших, а також компакти українських виконавців, серед яких таємним чином затесалися не лише українські, що було, швидше за все, підступами москалів. До речі, торгувала всім цим добром дніпропетровська фірма Арт-Вертеп , чий слоган на висячому банері глаголив: "Будь суч. укр. "У плані суч. укр. - Це напевно недогляд організаторів або знову ж відомі підступи ... Карликова ненависть Як будь-яке порядне русофобство, "Мазепа-фест" розпочався з понтів, які демонстрували сухозлітні козаки якогось козачого "вiйська", з театральними червоними шароварами і отаманом. Традиційним був і вступний спіч Кульчинського "про трагічну частці українського народу, про московському неоколоніалізмі та успіхи Мазепи в справі проголошення української незалежності". Хоча, як відомо, незалежність країні приніс колишній секретар ідеологічного відділу ЦК КП УРСР Леонід Кравчук. Демонструючи серйозні наміри козацтва і його ж незламний дух, пальнула в повітря саморобна гармата, що привело в захват не знають армії присутніх тінейджерів і тих, хто постарше. Але Кульчинський дав хороший старт і вправлятися в русофобії почали всі, чиї національні комплекси так і не задрімали за 15 років славної незалежності і перемоги помаранчевої псевдореволюції. Виписаний з Києва фронтмен Архипчук просто іскрився ненавистю до Росії і всього російського, що компенсувало його не дуже великий (як здалося) інтелектуальний рівень. Крім ковшів бруду і "сміливих" наїздів на Росію він, наприклад, вимагав від однієї з вокалісток урочистої клятви не давати більше інтерв'ю "мовою півнiчного сусіда". Навіть стала чомусь в його вустах москальської окрошку він пропонував замінювати українським борщем. Свято пісні? Що стосується власне рок-музики, то тут, по всій видимості, знову ж потрудилися москалі. Напевно, одним із завдань московського колоніалізму було методичне знищення слуху, голосу, та й таланту українських рок-виконавців. Важка спадщина колоніальної системи і духовного геноциду передалося навіть на звук, який був огидним, бо самі музиканти постійно скаржилися на монітори. До речі, що стосується мови, то співати можна було не тільки на українському, але й на інших європейських "мовах" - англійською, німецькою, польською. Тут процвітали рокери зі Львова та Тернополя. Або фраза "комоней Бейба" це щось з раннього Шевченка? Одними з перших виповзли якісь рокери "Аварiйній віхiд" з смт. Котельва Полтавської області. Відразу згадався ранній Шевчук: "У нас в селі теж були хіппани ..." "Віхiд" справді виявився "аварійним". Першу пісню грізні націонал-рокери присвятили "усім Покидько, Які гнобили неньку Україну". Назва пісні також відрізнявся оригінальністю - "Краіна-руїна". Хоча, в силу фактів сучасного хаосу, логічніше її було присвятити спадщини правління "Першого демократичного президента". Оригіналів вистачало. Так, полтавський гурт, який назвався на честь коханої жінки москальського письменника Тургенєва, співачки і композитора - "Поліна Віардо", видав цікаву сентенцію: "Важко переоцінити внесок Мазепи в культурну життя України". Невідомо, як у музиканта з вивченням історії, але ж дійсно - важко навіть оцінити цей вклад. Віршів Мазепа не писав, живописом не захоплювався, що не вишивав хрестиком і навіть не збирав етикетки сірникових коробок. Церкви, кажуть, будував, так і сьогодні будують майже всі імущі - гріхи замолювати адже якось треба. Творчий рівень основної маси виконавців тримався в межах допилися до мерзенних видінь повітових циркачів. Між криками зал судорожно позіхав до вивиху щелепних суглобів. Львівські "Королівські зайці" звучали стерпно, але їх гітарні запили вельми скидалися на подібні вправи більш солідних і ранніх авторів, начебто сера Пола Маккартні. Вторинність била ключем, але дешевих понтів вистачало при цьому на концерт як мінімум вищезгаданого сера або хоча б на виступ Юлії Тимошенко. Цікаво, що добре виступила групі "Дороги міняють колір", яка перевела свої російськомовні пісні на мову, підспівував весь зал - російською ! Куди тільки дивилися організатори?! Фестиваль завершувався. Русофобії ставало менше, народ отруював атмосферу перегарним парами і вже смутно розумів зміст що відбувається. Так що, до нових зустрічей, русофоби!

З місця подій Віктор Анісімов