Андрухович: Розчаруваті стількі людей - це антиталант

Юрій Андрухович нещодавно побував у Києві, де презентував літературний альманах сучасної польської прози "Потяг 76", головний редактором Якого ВІН є. Презентація виглядать, як стьобні душевні посіденькі. Колі журналісти розповілі ПИСЬМЕННИК, что колішній президент Польщі Олександр Кваснєвській у розмові Із Українським Президентом Віктором Ющенком сказавши, что его улюблений письменник - Андрухович, то сам Андрухович несподівано продовжіть Цю нас немає. Сказавши, что, за его версією, тоді Ющенко (цітуємо дослівно) "покаравши своим ад'ютант, Щоби смороду принесли ВСІ йо твори, бо до того ВІН про его Існування взагалі не знаючи". Андрухович - НЕ позбав найбільш розкрученій на Заході український письменник, альо й найменша паркетний среди них. После Презентації ВІН відповів на кілька запитань УНІАН:

Ві на зустрічі й достатньо іронічно відгукнуліся про "Універсал". Скажіть, як ви оцінюєте сьогоднішню політічну сітуацію?

Безумовно, нас відкінулі значний мірою тому. Я, як и Дуже багато людей, маю таке Відчуття, что нас Дуже сильно підставілі, дуже сильно підвелі. І коли я кажу "нас", я маю на увазі и тихий, хто стояв за Ющенка и тихий, хто відстоював Януковича.

Я не Дуже вірю у ті, что нінішній склад власти - це стратегічно правильне решение. Стратегія Полягає у лікуванні якіх задавненими хронічніх хвороб Суспільства. А все, что відбулося, це НЕ Лікування, це заліковування, заганяння цієї хвороби всередину. Можливо, нужно Було перемир'я. Можливо, з цієї точки зору, це БУВ Правильний Хід. А загаль, мені хотілося, щоб Ситуація булу політично чістішою. А такою вона бі стала у результаті Дострокове віборів и розпуску цього парламенту. Тому я до Останньоі хвилини вірів, что розпуск Відбудеться. І нехай бі Регіони хвалять, что смороду наберуть сімдесят відсотків, и нехай бі смороду їх набрали, брали б цею уряд ї спробувалі Якийсь годину правити. Альо без ціх домішків, цієї Шантрапа: комуністів та соціалістів.

Тепер же вновь становится актуальним питання перебіжчіків. Поведінка тихий всех людей - це є наймерзенніше розбещування суспільної моралі .. Я впевнений, что ЦІ люди будуть за все відповідаті. Інша справа, что хотілося б Мороза покараті Вже зараз. ВІН бі, очевидно, на ціх Вибори НЕ пройшов. Бо зло нужно карати. Если цього НЕ відбувається, то суспільство псується. І зараз відбувається тріумф непокараного зла у нас в Україні.

Один мій Німецький приятель, Який фанатично підтрімував Наші вибори, революцію, збирав сімпатіків, пріїздів як Спостерігач, пітає мене в імейлі: "а взагалі, чи залиша у Києві політики, якіх можна сприйматися всерйоз?" Мені становится соромно. Ну що Йому відповісті? Дуже прикро, что казка закінчілася, а можна Було сделать ее реальністю. Прикро теж, что відбувалося Розчарування ПЄВНЄВ Єдиною особою, на Перемогу Якої були покладені сили Дуже багатьох людей. І що так Швидко це Розчарування спрацював. Це нужно мати антиталант, щоб розчаруваті таку кількість людей. Це закладами назв села Безрадічі, як Щось безсилля та безпорадне.

Вам не здається, что Ситуація, яка склалось Із мовня харчуванням, багаті в чому спровокована письменниками, національно-демократичними силами. Педалюванням "мовного" питання смороду відсувають можлівість сделать нас немає модно ...

Поборниками української мови Було Зроблено Багато дурніць. Я пам'ятаю, як Розвивайся Ситуація. БУВ 1989-ий рік, коли нацдеми борються за державний статус, а російськомовне населення жодної Іншої думки проти цього НЕ вісловлює. І цею позитив Прихильного Ставлення Згідно Було втрачено. Можливо, через ті, что відбулося загальне Розчарування русски державністю. Можливо, спрацював Розчарування нацдемів, Які теж повідламувалі свои шматки від загальноукраїнського пирога. Не було | Полтава правильного тону, російськомовніх політіків Не було Залуччя до якогось партнерства у цьом пітанні. З ними спілкуваліся з позіцій повчання, ти зобов'язаний, ти мусіш перейти на нас немає. Процес м'якої українізації НЕ БУВ Збереження, а потім мовне питання політікамі штучно зроблене фактором розз'єднання.

У проекті "популярізація української мови" Не було закладами об'єднавчої основи. Альо при цьом мені здається, что об'єктивно українська мова бере свое, утверджується, и я Із задоволений спостерігаю за цімі разючімі мовня змінамі в Киеве. Бо столиця концентрує якісь Загальні Тенденції в Країні. Для себе я це сформулював бі таким чином: вибір української мови має буті Виведення за Межі будь-якої політики. ВІН винен буті абсолютно деполітізованім, и настількі логічно та прагматично вмотівованім, як вибір на українській территории українського оператора мобільного зв'язку. Яким бі хто НЕ БУВ патріотом России, альо, живучі в Киеве, ВІН буде користуватись Кіївстаром, а не російськім оператором.

За минули Уряду булу Створена Коордінаційна Рада Із утвердження та Поширення української мови. Туди увійшлі Руслана, Славко Вакарчук, Оксана Забужко. Ві працювать в ній?

Ні. Я не є членом цієї Заради.

Ві ї надалі позіціонуєтеся, як автономний та самодостатній письменник, якому НЕ Потрібні Державні премії та Нагороди?

Так. Мені НЕ вдається аж зовсім чисто пройти цею шлях. Альо загаль я Вважаю це сильною стороною, коли особистість репрезентує себе и Тільки собі и Діє самє так, бо це ее Переконаний, а не тому, що так їй велить якась структура.

Чі стали за ЦІ два роки два бережи Дніпра Ближче? І чи питання об'єднання є актуальним для вас, як для письменника?

Мі стали Ближче. Розкол БУВ брутально Створений у зв'язку Із ВИБОРЧИЙ кампаніямі спочатку 2002 року, потім 2004-го, а потім 2006-го. І це були ефектівні передвіборчі технології, ефектівні, бо порізі по всьому тілу цієї держави залиша. І довшій годину це має зростатіся. Альо є одна ВАЖЛИВО Річ: у переважній своїй більшості люди ніякіх розз'єднань НЕ хотят. І особливо це Показове на Рівні молоді. Заразитися я їду з Харкова, де відбувався фестиваль "Цех". Там мені Трапляється група львів'ян-студентов и я напівжартома - напівагресівно плекаю: "А ви що тут робіте? Хто це вас сюди просив? "А смороду кажуть:" "А ми тепер Постійно їздімо и у Донецьк, и до Харкова, в нас там Багато друзів". Тоб молодь Робить усе, Що потрібно и для цього НЕ потрібна якась коордінаційна Рада. Молоді з обох берегів Дніпра цікаво бути разом.

У студентстві, коли я читала "Московіаду", де ві так інтелектуально опісуєте брудний побут московсько гуртожітків з їхнім шовінізмом та монархізмом, в мене Було стійке Враження, что Львівські гуртожитки - тієї самий бруд. Альо риторика Інша, національно-демократична и пісні НЕ Російські, а бандерівські. Вам не здається, что цею твір - просто модна на тій годину штука, яка зараз не сприян б налагодженості відносін между двома нашими країнамі. І до того ж Ві там зловжівалі "матюгамі".

Ті, то багато НЕ найкращий мій твір, я на Сто відсотків згоден. Це я зрозумів Одразу ж после его виходе в світ. Від поки Було не Пізно Щось змінюваті, я цього НЕ відчував. А як стало Пізно, це відразу ж стало зрозумілім. А з Іншого боку, в мене немає Іншого твору, Який БУВ бі написань Із такою пристрастю.

А пригоди вашого лірічного героя Перфецького Із "Перверзії"?

ВІН больше робленій, більш сконструйованій. Я его Дуже добре обдумував. Я три роки Нічого після "Московіаді" не писати. Всі обдумував, як буде Із Перфецький. Тоб "Московіада" - найщірішій текст. Я готую зараз аудіопроект, аудіокніжку, читаю цею твір вголос. І буквально фізічно Відчуваю, что отут лажа, отут лажа и воно мені ну просто зараз "не лізе". А з Іншого боку, що не можу позбутіся почуття, что Щось прітягальне у ньом таки є. Колі цею твір Вийшов у Москві в 2001 году, були Переважно схвальні Рецензії.

Напевно, схвальні Відгуки були від української діаспори?

Ні, це були Рецензії российских крітіків. Смороду познайоміліся Із моєю творчістю Переважно Із "Московіаді". "Перверзія", яка Вийшла Преса мовою Наступний рокової, чи не мала Такої позітівної Реакції, як "Московіада". І це булу ліберальна критика, не знаю, чи читали ЦІ твори більшовікі. Альо у ліберальній пресі при певній зверхності (буцімто текст не прописанием) фігурувала така оцінка: "Автор - безсумнівний націоналіст, але помірний".

У українській літературі Вже є імена, варті Світової "розкрутки". І ві, и Забужко достойно представляєте Україну у такій Собі інтелектуальній культурологічній тусовці. Альо при цьом Ані вас, Ані Забужко, Ані Матіос НЕ читають в метро. Чому наш народ віддає переваги "світлим і чистим образам" російської літератури, даже ЯКЩО це така стилістична халтурка як серія про Фандоріна. Аналізуючі нову українську літературу, чому напрошується Ленінська оцінка "страшно далекі вони від народу"?

Це ви мені докоряєте? Чі просто пріпускаєте?

Сама не знаю ...

Неможливо поставити на один рівень імперську націю та ту, яка булу колонізованою. У імперській нації Дуже товстий прошарок освіченого народу. А в нас цею прошарок й достатньо тоненький. ВІН в нас ще мусіть нарости. Тільки Йому слід дати розвинутися. Тому я Вважаю, что ми не можемо в одному часі розглядаті ті Явища. І я Переконаний: у нас все на доброму шляху. І думаю, что експеримент Із цімі аудіокніжкамі буде цікавий. Мені цікаво, Якими накладами це буде пошірюватіся. "Рекреації", "Московіада" та "12 обручів". Я думаю, то багато розраховано на людей, Які сідають у свое БМВ и Шість годин їдуть, скажімо, з Києва до Запоріжжя. Є багатіїв, Які потенційно страшенно Хотіли б це читати. Альо в російськомовного читача є психологічний бар'єр перед самим Українським текстом. Смороду розмовляти могут, а писаного-читані побоюються. Тут у них з'явиться можлівість це Слухати. Подивимось.

Розмовляй Лана Самохвалова, http://www.unian.net/