Блог | Вік волі не бачити?
"ПЖ" на тюремному сленгу означає "довічник". Зараз в Україні налічується 1601 особа, засуджена до довічного позбавлення волі. І щороку їх число збільшується приблизно на 50.
10 квітня із знаменитої Качанівської виправної колонії №54 звільнили засуджену до довічного ув'язнення Любов Кушинську. Її звинуватили в замовному вбивстві двох людей. Сама ж Кушинська заявляла, що її підставили високопосадовці з правоохоронних органів, щоб не повертати їй борг в кілька сотень тисяч доларів.
Любов провела за гратами 27 років і 9 місяців. Вона стала першою жінкою в Україні, засудженою до довічного позбавлення волі, яку помилував президент.
Зрозуміло, Кушинська мріяла про виправдання, але при нашій судовій системі це майже неможливо. Допомогла підтримка з боку одного з народних депутатів, який, дізнавшись про долю ув'язненої, клопотав про її звільнення перед президентом.
11 квітня в Києві відбулася прем'єра документального фільму "ПЖ", знятого студією Real Stories Production спільно з правозахисною організацією "Асоціація УМДПЛ". Героєм зворушливою і пронизливої стрічки став В'ячеслав Подварчан.
До речі, автор фільму, режисер Ксенія Кравцова свідомо відмовилася від того, щоб у стрічці йшлося про те, за що саме засуджений В'ячеслав, усі юридичні тонкощі залишилися за кадром.
В кадрі - внутрішній світ людини, його переживання, вірші, думки вголос. І лише в кінці, в титрах, коротка фраза: "В кінці 1990-х українська влада боролися з засиллям організованої злочинності. Суди часом виносили занадто жорсткі вироки. В'ячеслав Подварчан досі оскаржує суворість свого покарання, вимагаючи перегляду обставин справи".
У надрах всесвітньої павутини вдалося знайти таку інформацію: "Житель Полтави В'ячеслав Подварчан проходив строкову службу в особливому відділі військової контррозвідки Служби безпеки України, брав участь в бойових діях на Кавказі, служив у спецназі, має державні нагороди. Відбуває покарання за вбивство. Каже, що його не здійснював: "Нас було четверо, ми приїхали на зустріч. Стріляли в мене - потрапили в мого товариша. За його вбивство мене і засудили. Грубо кажучи, я сиджу за вбивство людини, яка мене врятувала".
Правозахисники вважають, що подібних історій з долями людей, які відбувають "ПЖ", може бути чимало. І піднімають питання про те, щоб і у довічників була реальна перспектива умовно-дострокового звільнення.
"Поки людина жива, поки у нього б'ється серце, я вірю в те, що він може виправитися, може стати ЛЮДИНОЮ", - заявив на прес-конференції, присвяченій виходу фільму "ПЖ", в'язничний капелан Артур Гузєєв.
Адже мета кримінального покарання - виправлення і перевиховання. Але, якщо держава ставить на людину клеймо "ПЖ" з ефемерною можливістю перегляду вироку, воно фактично розписується в нездатності своєї "пенітенціарної" системи ресоціалізувати колишнього злочинця і повернути його в суспільство.
До відома
Довічне позбавлення волі в Україні є вищою мірою покарання (з моменту скасування смертної кари в 2000-му році) і застосовується до осіб, які вчинили найбільш тяжкі злочини, наприклад, умисне вбивство з обтяжуючими обставинами.
Незважаючи на те, що покарання має назву "довічне", законодавство передбачає певні умови, при яких особа, яка була засуджена до такого виду покарання, може звільнитися. Після відбуття не менш ніж 20 років ув'язнення, засуджений за умови "сумлінних поведінки і ставлення до праці" може подати клопотання про його помилування президентом України. У разі задоволення клопотання президент видає указ, згідно з яким замінює засудженому подальше відбування покарання позбавленням волі на строк не менше 25 років.
