Блог | Мир і війна
Позиція і дії офіційної влади Росії щодо України і у зв'язку з відбуваються там подіями - небезпечна політична авантюра. Ми вважаємо абсолютно неприйнятною постановку питання про застосування російських військ на території України. Це - позиція "Яблука". Ми також вважаємо помилкою державного масштабу операцію по відділенню Криму від України і його анексії. Основа такої політики керівництва нашої країни зрозуміла. Це популярне в навколовладних колах позиціонування України як "не відбулася". Там прийнято вважати, що підштовхування України до політичної деградації і територіального розпаду або ж її перетворення на маріонеткову державу - в інтересах Росії. Ми впевнені, що в інтересах Росії - негайний відхід від такої ідеології і припинення такої політики. Найближчим наслідком анексії Криму стане перетворення Росії в країну з нульовою репутацією і міжнародно невизнаними кордонами. Росія зіткнеться з невизначеною поки, але потенційно вкрай небезпечною позицією майже 300-тисячну кримсько-татарської громади та інших груп, а також з украй серйозними економічними і гуманітарними проблемами. Надзвичайно важливо, що в Криму поки немає кровопролиття. Але не можна не бачити: у Криму сьогодні відбувається масове приниження людей, що стоять на позиції Конституції України (наприклад, побиття під час мітингів 9 березня), і українських військових (примушування до відмови від присяги або здачі зброї). Це виглядає не інакше, як помста народу України за спробу продемонструвати гідність і самоповагу. До цього треба додати приниження України через пропаганду на російському телебаченні. Це отруєння національної свідомості росіян, наслідки якого ще довго відчуватимуть усі громадяни нашої країни. Головний наслідок сьогоднішньої політики щодо України - закріплення курсу Росії як неєвропейської країни, "квазіевразійского" держави, що ігнорує права людини і міжнародне право, який заперечує всю складається з такою працею систему відносин ХХI століття, фанатичного антагоніста Заходу. Продовження цього курсу у внутрішній політиці веде до перетворення Росії в закрите, ще більш ізольоване корпоративне держава, в якій в принципі відсутній зв'язок з суспільством. Кадрова політика стане ще більш маргінальної, з опорою на явних неспеціалістів. Це буде згубна зупинка в розвитку, знищення творчого потенціалу нації, всього того, що може забезпечити Росії гідне сьогодення і майбутнє. Цей курс буде дестабілізувати весь пострадянський простір і сусідні регіони, його продовження загрожує Росії новими кризами як на її кордонах, так і всередині країни. Так, вина за підрив міжнародного права і деградацію інститутів безпеки лежить не тільки на Росії. Лицемірство, розмін цінностей, базових для європейської культури, на одномоментні "прагматичні" інтереси, ставка на силу, инструментализация міжнародного права виявлялися у ставленні до війни в Югославії, до подій в Іраку та інших близькосхідних країнах. Однак сьогодні саме Росія бере на себе відповідальність за перехід межі, що відокремлює вкрай небезпечну тенденцію від хаосу. Принципово поліпшити становище нашої країни, відкрити можливості для її розвитку може тільки рішуча відмова від антиєвропейського курсу, повернення на європейський шлях, не заперечує своєрідності Росії, свідоме і серйозну участь в реалізації великого європейського проекту на просторі від Лісабона до Владивостока. Однак це - майбутнє, стратегія, а діяти необхідно без зволікання. Ситуацію, що склалася категорично не можна затягувати і "підвішувати". Навіть якщо не реалізується високий ризик переходу конфлікту в "гарячу" фазу, будь-які форми холодної війни сприятимуть хаосу, деградації державних інститутів на всьому просторі колишнього СРСР, головною жертвою чого стане багатонаціональний народ Росії. Політичних оцінок і закликів, навіть самих справедливих, мало. Треба створювати інструменти подолання кризи. ШЛЯХ ДО МИРУ Ми вважаємо необхідним і, на сьогоднішній день, вже єдиним можливим позитивним рішенням, яке може бути прийняте в ситуації, що склалася, негайний скликання Міжнародної конференції з політичних, правових і військових питань, пов'язаним з Україною, зокрема , з усього комплексу питань Криму. Її перша мета - відновлення правових почав у міжнародному житті та у сфері безпеки. Друга - гарантування цілісності та підтримка дієздатності української держави, збереження політичного процесу в Україні в парламентському руслі. Третя - відновлення законності на території Криму при дотриманні інтересів населення Криму в цілому і всіх складових його груп, без репресій щодо політичних опонентів. Ініціаторами Конференції мають виступити країни, які підписали Будапештський меморандум про гарантії безпеки у зв'язку з приєднанням України до договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року. У число учасників повинні увійти ті країни, чиї інтереси зачіпають відбуваються події: Україна, Росія, ЄС (при спеціальному представництві Німеччини, Великобританії, Франції та Польщі), США, Туреччина, Канада і, можливо, представники парламенту та громад Криму. Головувати на Конференції могли б, наприклад, Казахстан та Іспанія. У частині України Конференція повинна намагатися ухвалити рішення, що враховують інтереси і побоювання всіх сторін. Політичний комітет партії "Яблуко" пропонує пакет можливих домовленостей. Підкреслю: це пропозиції, спрямовані на вирішення гострої кризи, збереження миру. Це лише маршрут відходу від небезпечної межі, розрахований на сьогоднішніх виконавців. УКРАЇНА: - підтверджує свій позаблоковий і без'ядерний статус і гарантує відсутність на її території баз і об'єктів іноземних збройних сил; - заявляє про збереження в силі всіх діючих на даний момент двосторонніх договорів, включаючи договір щодо Чорноморського флоту; - зобов'язується розглянути і прийняти рішення про суттєве розширення автономії Криму, включаючи зміцнення статусу Російського Чорноморського флоту в Севастополі; - створює всі необхідні умови для негайного міжнародного розслідування трагічних подій 2013-2014 рр.. в Києві і, окремо, вбивств людей снайперами; - заявляє про свій намір розглянути на конституційному рівні перспективу федералізації держави, надання реального самоврядування регіонах; - приймає рішення про перегляд принципів формування уряду, враховуючи необхідність його міжрегіонального та коаліційного характеру, реальної антикорупційної і антиолігархічній складових , рішуче обмеження представництва крайніх політичних сил, підвищення професійної компетенції; - заявляє про свою готовність визнати російську мову в якості регіонального (а в перспективі - можливо, і другої державної); - заявляє про свою готовність створити спільну російсько-українську комісію для захисту російського православного спадщини в Україні; - зробить всі необхідні заходи, в тому числі і за участю міжнародних спостерігачів, з викорінення та недопущення поширення в Україні нацистської, фашистської, антиросійської і антисемітської ідеології і по припиненню діяльності організацій, які проповідують і реалізують на практиці такі ідеології; - приймає зобов'язання про те, що всі незаконні збройні формування на території України роззброюються під міжнародним контролем; - дає ефективні гарантії проведення вільних і справедливих виборів, з рівними шансами для всіх сторін і учасників. РОСІЯ: - відмовляється від входження Автономної Республіки Крим до складу Російської Федерації, референдум в Криму залишається без правових наслідків; - наводить чисельність російських військ, місця дислокації і порядок пересування у відповідність з домовленостями щодо Чорноморського флоту; - повністю знімає загрозу використання Збройних сил Росії на території України. УКРАЇНА І РОСІЯ: - створюють механізм постійної взаємодії, можливо - у формі російсько-української комісії на високому державному рівні. УЧАСНИКИ КОНФЕРЕНЦІЇ: - визнають безумовне право України самостійно визначати свої економічні та політичні зв'язки; - створюють механізм моніторингу та контролю ситуації в Криму і в Україні під егідою існуючих інститутів забезпечення безпеки в Європі (ОБСЄ ) або спеціально створеного для цієї мети інституту, що включає контроль за радикальними групами з обох сторін з метою запобігання провокацій, актів насильства, будь-яких інцидентів, які можуть загрожувати життю, здоров'ю, спокою людей та виконання досягнутих домовленостей. Досягнуті домовленості закріплюються у формі міжнародних угод і законів України.
