Блог | Про Марші миру

Іду в Марші миру. Розумію що час не дозволяє дійти до Сахарова, зіскакую в провулок перед Трубної. Трошки пізно розумію що зараз уткнемся в кургіняновскіх соколів. З провулка виринають двоє - мужики років під 50, добре одягнені. У мене на лацкані маленький пацифік з жовто-синьою стрічкою. Крик: "Бандера, б ***!" Підбігають, дізнаються, ціпеніють на мить, це дозволяє мені не змінюючи швидкості і напряму, пройти повз них. У спину: "Андрюха! Жид Бандері продався!" Боюся, цей народ вже не врятувати. А народу, до речі, було тисяч 70-80. Ще недавно менти в підрахунках брехали приблизно втричі, тепер уже в 25 раз - три тисячі! Могли б повідомити що взагалі ніхто не прийшов, чого вже там.