Еліна Слободянюк: записки української самашедшого

Роман Ліни Костенко запланувала прочитати в пляжному режимі, тому відклала читання на серпень. І так склалося, що сторінки про перший арешт Тимошенко читала в день її другого арешту, а закінчення роману (про Памаранчевой революції) Дочитувала в день 20-тиріччя української Незалежності. І подумалося, що Ліна Костенко одна з небагатьох живих, що утримують лінію національного порятунку ....

Відео дня

Я відкладала цю книгу "в довгий ящик" ще й тому, що чула чимало недобрих відгуків. Ще до початку читання вирішила для себе: обов'язково опишу свої відчуття, і не буду поблажливою, якщо не сподобається, так і напишу ... (Вона поблажливості не чекає, і, найголовніше, в ньому не потребує. Це Вона снисходит до того, щоб залишатися нашою сучасниці.)

Мій висновок такий: це - не пік творчості Ліни Костенко, але, безумовно, видатне події української літератури. Поясню свою думку. Костенко - геніальний поет. І в поезії вона входить до трійки українських геніїв. (Жаль, що поезія погано піддається перекладу, а то її геніальність помітили б і в світі.) Її роман не геніальний, але стан української літератури таке, що він потужно виділяється на загальному тлі.

А тепер про моїх відчуттях докладніше. Перші сторінки читала насторожено, скептично. Але на фразі "Гоголь - це російський письменник, альо це - український геній" я перестала бути стороннім спостерігачем і занурилася з головою. Як стара кнігоманка, я можу значний томик ковтнути за день-два. З "Записками" так не виходило. Не тому, що текст рясніє апокаліпснимі подробицями (вони то мене якраз не дуже зачепили). Я не могла відразу спожити багато тексту через його насиченості, як відразу не можна з'їсти багато меду. Звичну для її поезії щедрість метафор Костенко перенесла і в прозу. (Більше того, мені здається, вона навіть винайшла такий прийом, як здвоєна метафора).

Єдине, що мені не сподобалося, факт, що розповідь ведеться від імені чоловіка. У тому сенсі, що мені здалося, що чоловік не зовсім достовірний. Ну, не вийшло у автора перевтілитися в протилежну стать. Це радше чоловік такий, яким його бачать українські жінки (у тому числі і я). Або я не права? От було б цікаво почути думку самих чоловіків з цього приводу.

"Записки" - це, безумовно, постмодерн і не зовсім література. На мій погляд, це - фіксація національної рефлексії. Для тих, хто ще не прочитав "Записки" хочу процитувати кілька з сотень і сотень зачепила мене фраз, які обов'язково стануть крилатими:

"У нас така глибока чаша Терпіння, что здається Вже и без дна."

"Суспільство мало того, что Хворов, воно ще й виразно плебейське."

"Глобалізація глобалізує ВСІ Проблеми і ні одної НЕ зменшіть. Зменшіть Тільки роль держави, деякі скотяться по глобусу, як сльоза. "

"Огидний Річ - наша терплячість. Наша звичка відмовляті Собі у всьому. Так все может відмовітіся від нас. "

"Кожному поколінню знятися свои кошмар."

"Лінію фронту национального порятунку у нас давно Вже трімають мертві. А перемогті можна, позбав коли ее трімають живі. "

"Чоловік імперськіх націй міслять категоріямі сили. Чоловіки поневоленним, альо гордих націй міслять категоріямі свободи. А Такі, як оце ми, все надіються что якось воно буде. "

"Манія велічі - це хвороба. Комплекс меншовартості - теж хвороба. Тільки ще гірша. Бо від манії велічі станеш іспанськім королем, як Попріщін у Гоголя. А от комплексу меншовартості відчуєш себе Комаха и побіжіш по стіні, як Грегор у Кафки. "

"Нашого цвіту по всех борделях світу."

"У нас тепер така свобода, наче сміттєпровід прорвало."

"Опозиція призначила Громадянська акцію" Повстань, Україно! "Чи не Повстань. Акції прізначаються, повстання - ні! "

"Люди не знають кого вібіраті, бо НЕ можна ж вібіраті когось з Нічого."

"Телеекрана над Майданом - як збільшувальне скло Історії. Я не пізнаю ціх облич - смороду Прекрасні. "" Все одне за владу буде соромно, за будь-яку владу годину від годині Буває соромно. А від за Україну соромно Вже не якщо, и моє місце среди ціх людей. "

Важливо: думка редакції може відрізнятися від авторської. Редакція сайту не відповідає за зміст блогів, але прагне публікувати різні погляди. Детальніше про редакційну політику OBOZREVATEL – запосиланням...