Замість Леніна - пам'ятник київським медикам
Насправді, суперечка про те, кому ставити пам'ятник на місці знесеної статуї Леніна на бульварі Шевченка, вирішується дуже просто. Там потрібно поставити пам'ятник київським лікарям. Адже вони за більш ніж місяць існування спершу Евромайдана, а потім і його антипода в Маріїнському парку, зробили все для того, щоб на роботі міського організму не позначилися тривалі акції масового протесту, і столиця продовжувала в повному обсязі отримувати медичну допомогу. І при цьому діяли кіевсіке медики без поділу людей за кольорами політичних прапорів. І для мене, як для депутата, якому кияни довірили право представляти їх інтереси в Київраді, це теж є пріоритетом. Очолюючи постійну комісію з питань гуманітарної політики, в сферу відповідальності якої входять, в тому числі і питання охорони здоров'я, я можу з усією відповідальністю заявити, що, незважаючи на всі політичні складнощі, робота медичних установ йде в штатному режимі. А це означає, що і кияни, і ті, хто приїхав до столиці, отримують необхідну допомогу в повному обсязі. Як у повному обсязі отримують зарплату лікарі, які цю допомогу надають.
А зберегти нормальний ритм роботи системи охорони здоров'я в умовах тривалих акцій протесту, та й ще й зі "збільшенням" населення столиці на кілька десятків тисяч чоловік для тримільйонного з гаком поліса, погодьтеся, не так просто. У першу чергу, це стосується роботи служби "швидкої допомоги". Тому що працювати, коли перекритий центр міста, коли, часом, неможливо доїхати до пацієнта, а рахунок часу йде на хвилини, вкрай складно. Згадайте, з якими проблемами зіткнулася київська "швидка допомога" під час березневих снігових заметів - коли лікарям, які не могли крізь замети дістатися до адрес, допомагали волонтери на позашляховиках. Але це було лише кілька днів, а нинішня ситуація триває вже другий місяць. При цьому ще раз повторюся, "швидка допомога" столиці довела: попри всі проблеми і форс-мажори, незважаючи на збільшений рівень навантаження, на неї, як і раніше, можна розраховувати в будь-який момент. Якщо не вважати, звичайно, тих об'єктивних затримок за часом, які виникають в центрі міста у зв'язку з перекриттям руху по ряду вулиць, включаючи Хрещатик, Інститутську або Грушевського.
І тут, треба сказати, вельми корисним виявився досвід, який київська "швидка допомога" зокрема напрацювала в минулому році під час проведення футбольного Євро-2012. Тоді теж вул. Хрещатик була перекрита більше місяця, а число постійних гостей міста також виросло на кілька десятків тисяч чоловік. І, як ми бачимо сьогодні, виявилося, що цей досвід дорогого коштує.
Це ж стосується і київських лікарень в цілому, на які в останній місяць лягла додаткове навантаження - адже, тисячі людей, що постійно перебувають в центрі міста, тисячі людей, які взимку постійно живуть у наметах, - це вже за визначенням фактор додаткового ризику. З чим, власне, лікарі і стикаються, відзначаючи, що зросла кількість звернень за медичною допомогою у зв'язку з респіраторними захворюваннями. І, давайте погодимося, добре, що Київ поки не накрила епідемія грипу. До речі, варто відзначити, що зросла і кількість випадків отруєння алкоголем, навіть незважаючи на жорсткі заходи контролю з недопущення потрапляння п'яних в периметр барикад. Тому, було б дуже до речі, щоб заклик заборонити торгівлю спиртним у районі Евромайдана був реалізований на практиці.
І я думаю, що оголошення про те, що район Евромайдана оголошений повністю безалкогольної зоною, був би сприйнятий з не меншим ентузіазмом, ніж виконання пріоритетних вимог протестуючих. Але поки все це нагадує лише нескінченні обіцянки все тих же представників опозиції вивести пиво з переліку безалкогольних напоїв. Тобто на рівні популізму у вигляді розповідей про те, як політики "піклуються" про здоров'я нації - це, будь ласка. Але, як тільки справа доходить до голосування в Парламенті, в силу вступають зовсім інші лобістські механізми.
Так і тут. Видно, всім сторонам протистояння в якійсь мірі вигідно, щоб фактор пияцтва нікуди не зникав. Інакше в підсумку стане просто не з чим боротися, а телевізійна картинка стане менш цікавою. Щось типу радянських казок про те, як "при комунізмі в СРСР буде повністю знищена злочинність. А люди з радістю зрівняють із землею останні в'язниці. Бо туди стане нікого садити". І все радісно в це як би вірили. І вони не вирішувалися вголос ставити запитання про те, куди після перемоги над злом, подінуться той же гігантський силовий апарат, а заодно й ті, хто наповнював в'язниці і табори в очікуванні приходу комунізму?
Ну, а якщо повернутися до питань роботи системи охорони здоров'я Києва, та й життя столиці в цілому, то з урахуванням того, що прийняття державного бюджету-2014 перенесено на січень, Київ поки буде жити за бюджетом-2013. Тобто по 1/12, що по великому рахунку для Києва не так вже і погано, тому що Кабінет Міністрів заклав на наступний рік для столиці такі цифри, що неприйняття бюджету минулого тижня викликало у багатьох просто зітхання полегшення. Нам показали і дефіцитний бюджет, і фактичне перетворення Києва з міста-донора в місто-реципієнт. Адже, якщо раніше за рахунок Києва "живилося" ще три області, то сьогодні Київ попросту виставили з простягнутою рукою. І це аж ніяк не вина місцевої влади. Це позиція Мінфіну, яку, до речі, вперше застосували ще під час перебування прем'єр-міністра Тимошенко. Юлія Володимирівна, урізавши столичний бюджет, відігралася на киянах, які її не підтримали на виборах, тим самим вона фактично використала економічна зброя у політичних цілях. А після зміни влади від цього "ефективного" методу управління ніхто не став відмовлятися. До того ж ситуація ускладнюється ще й тим, що інтереси Києва за великим рахунком ніхто не відстоює. Ні міністри, серед яких немає жодного киянина. Ні депутати-мажоритарники, яким минулого року кияни довірили право представляти їх інтереси в Парламенті. Хоча з урахуванням того, що всі з последнеупомянутих, представляють опозиційні партії, вони могли з трибуни Евромайдана хоча б сказати своїм виборцям, що знають і пам'ятають про свої обіцянки. Тим більше, що саме кияни є стрижнем підтримки протестувальників. Про свою підтримку киян могли б заявити і депутати ВРУ, які виступали на "Антимайдан". І, повірте, це було б куди краще і ефективніше, ніж звозити за гроші людей з регіонів.
Які саме поправки вноситимуться при обговоренні Бюджету, поки невідомо. Як у цих поправках будуть враховані інтереси Києва (і чи будуть враховані взагалі), залишається загадкою. Однак є великі побоювання, що з урахуванням нинішньої політичної кризи, "битва за бюджет" може перетворитися на банальний предмет торгів і політичних спекуляцій. Коли в запалі боротьби за особисті чи партійні інтереси така "дрібниця", як функціонування столиці України, буде просто заглушена шумом популістських гасел. Подібне ми вже побачили в ході Парламентських зусиль призначити в Києві вибори мера і депутатів Київради - саме через небажання опозиції забезпечити потрібну кількість голосів, всі спроби провалилися.
Зрозуміло, що нинішній депутатський корпус Київради і далі докладатиме максимум зусиль для того, щоб столиця не занурилася в хаос. Щоб медики, на яких в ці дні лежить куди більша відповідальність, ніж в "мирний час", знали, що їх ніхто не кине напризволяще. Але хотілося б, щоб про це пам'ятали не тільки ми. А щодо пам'ятника київським лікарям на бульварі Шевченка - дійсно варто подумати. Вони це точно заслужили! ..
