Тлумач: як Китай готує своїх чемпіонів
Підготовка майбутніх чемпіонів Олімпійських ігор поставлена ??на промислову основу. У Китаї вже створено понад 300 спортивних академій, фінансованих державою. У них навчаються десятки тисяч майбутніх спортсменів.
До 2014 року кількість таких академій в країні подвоїться, як мінімум, а до 2020 року воно точно перевалить за тисячу. Це означає, що елітну спортивну підготовку будуть отримувати не менше 1 мільйона юних китайців. Нагадаємо, що Китай почав регулярно виставляти своїх спортсменів на Олімпійських іграх з 1980 року (зимові ігри в Лейк-Плесіді і літні ігри в Лос-Анджелесі в 1984 році).
Це було наслідком зміни курсу США на активну інтеграцію Піднебесної в світову економіку - до цього (якщо не вважати 1952 року), Китай на міжнародній спортивній арені представляли Тайвань і Гонконг (до речі, він досі виступає на іграх окремо).
У 1984 році в Лос-Анджелесі китайські спортсмени взяли 15 золотих медалей, після чого в Сеулі в 1988 році послідував оглушливий провал - тільки 5 медалей вищої проби. Зліт китайського спорту розпочався у другій половині 90-х років. У Сіднеї (2000 рік) у країни Дракона було вже 28 золотих медалей, а в 2008 році в Пекіні - 51 золота медаль. За цим показником Китай посів перше місце, набагато обігнавши конкурентів - США (36 медалей) і Росію (23 медалі). До слова Росія за період 1992-2008 років по "золотому збору" впала майже в два рази - з 45 медалей в 1992 році (там виступала т.зв. "об'єднана команда" країн екс-СРСР).
У зимових видах спорту китайці, що живуть в умовах субтропічного або тропічного клімату сильні ніколи не були, проте з нуля золотих медалей в 1998 році в японському Нагано вони примудрилися піднятися до 5 нагород вищої проби у Ванкувері в 2010 році, зайнявши таким чином 7-е місце серед країн-учасниць. Для порівняння - збірна Росії там зайняла ганебне 11-е місце з трьома золотими нагородами.
Однак жвавий спурт китайських спортсменів вже стурбував Захід, який зіткнувся зі справжньою фабрикою з вирощування чемпіонів. Тим більше, що в Піднебесній і не приховують, для чого в країні готується багатотисячна армія спортивних талантів. У 2005 році чотириразовий чемпіон Олімпійських ігор з веслування сер Метью Пінсент публічно звинуватив китайську владу в катуваннях дітей у цих спортивних академіях.
Умови навчання в них дійсно жорсткі. Дітей забирають з сімей у віці вже 6 років. Вони тренуються 6 днів на тиждень по 4-6 годин, відпрацьовуючи до автоматизму вправи. Часто дітей карають або ж з ними поводяться грубо. Все це відобразили британські фотографи, які відвідали одну з таких академій "Шичахай". Там навчається 600 дітей віком від 6 до 18 років.
Далеко не всі з них зможуть стати чемпіонами (80% таких дітей не пробиваються в професійний спорт), через тривалих тренувань вони упускають час для отримання нормального шкільної освіти, і тому в разі невдачі вони поповнюють ряди фабричних робітників і селян. Проте їх батьки йдуть на всі ці ризики, прекрасно розуміння, що у величезному і небагатому ще Китаї у дитини з бідної сім'ї є лише один спосіб вирватися наверх - через спортивні досягнення. Чимало цьому сприяє і те, що держава бере повністю на себе турботу про проживання, харчуванні та одязі для кадетів спортивних академій, а батькам таких дітей допомагає навіть з частковою оплатою оренди квартир.
Перемогти китайців, які через 8-10 років будуть брати до 70-80-90 відсотків усіх золотих медалей на Олімпійських іграх, зможуть теоретично лише американські роботи (на індусів надій мало - це абсолютно неспортивна нація).
