Україна: патріотизм & капуста
Ну шо, таки пішли вони всі? Ага - таки пішли. Поки що тільки на канікули. Значить, побуцкалісь, стільчики поламали, рубильники поклацати, в морди один одному попіхалі. Криза в шоці. Якщо просто прикинути, що ці здорові лосі можуть зробити, якщо їх направити в правильне русло, то кризі пора драпати.
Ан ні, криза не тікає. Нікуди. Він тут будинки. А цих - ось, мало розгортати і направляти. Бо золоті руки самі по собі не скарб. Деяку цінність вони мають, коли ростуть з плечей. У цих з плечей росте тільки рот. А далі - жопа. І вже на ній кріпляться руки.
Ось де воно таке зародилося? Окремо, немов люди, а разом з головою фракції - суцільний геморой. При чому, наш. При чому, блукаючий.
У світлі останнього сесійного тижня, маю рацпропозиція для подальшого формування партійних списків на вибори до ВР. Туди слід ставити не всіляких хлюпиків, начебто Ляшко, а нормальних пацанів, начебто Тедеєва. Реально, зараз від депутата потрібно тільки тупа м'язова сила. Думати там не треба зовсім.
Плюс, за час канікул, пропоную знову зробити ремонт та дообладнання сесійного залу. Арсеній Петрович сенсори ставили, якими ніхто не користується, а потрібно все зробити по-іншому. Просто зал очистити від не потрібних речей - прибрати нафіг столи, стільці, трибуну, президію. Голий підлогу, постеленний матами. І матами не в усному виконанні депутатського корпусу, а такими гімнастичними, з поролону, і нехай там пхаються.
Лідерам фракцій за бюджетні кошти купити по свистку, депутатам - зшити зручні тренувальні штани в партійних кольорах. ПР - сині з трьома білими смужками (пацанам, як у молодості, реально комфортно буде), БЮТ - червоно-білі з сердечком на задній кишені (можна і просто кальсони - економніше), НСНУ - помаранчеві шаровари з ширінки у вигляді знака оклику і підковою на всю Матня, литвинівцям - зелені галіфе ширше, щоб не тріснули надвоє при спробі однієї сракою на два-три місця сідати, комуністам - червоні репсові рейтузи з рубчиком і "колінами" - бренд крутіше ніж серп і молот! І все. І нехай лідери за свистком старт дають, а пацани вже розберуться кого, коли, як і через що кидати, блокувати і продавлювати.
У такому виконанні Верховна Рада стане відразу проста і зрозуміла всім людям. Адже зараз, їй-бо, ніфіга не ясно. Що вони там роблять останній місяць? Версії у народу, після перегляду трансляцій варіюються від "займаються херней" до ".. бутся". У антуражі спортивного залу займатися описаної діяльністю депутатам буде значно простіше і наочніше.
На тому реформи можна і згорнути. Тому що нічого більше робити не треба. Днями в інформаційному полі з'явився колишній міністр фінансів Віктор Пинзеник. З усього їм сказаного, для мене вартісним є лише останнє речення: "Економіка переживе все! Вона обов'язково вибереться! Питання тільки в ціні і часу ". Тепер я спокійний абсолютно. Нам нічогісінько не загрожує. Ми народ великодушний і щедрий. Коли, скажіть, нас цікавила ціна? Ми за ціною не постоїмо! Тому спокійно ставимося до того факту, що народні депутати України отримають зарплату і всі належні їм виплати у повному обсязі за невиконану роботу. Я не пам'ятаю жодного депутата, який би відмовився від своєї зарплати, за те, що він погано працював. Можливо, це тому, що попрацювавши 12 (дванадцять) хвилин в останній сесійний день, можна щиро вважати, що зроблено просто титанічні роботу. Більш того, зваживши всі обставини, в яких перебуває країна, депутати спокійно пішли у відпустку. Наскільки мені відомо, від відпустки також не відмовлявся ніхто з членів уряду і президент зі своєю челяддю.
Тому - все нормально.
Це в Англії прем'єр-міністр і уряд працює понаднормово під час кризи. Їм і Британії є що втрачати. У нас - всі досягнення попереду, а криза пройде сам по собі.
Щоб підштовхнути криза до логічного кінця наша прем'єрка з'їздила з візитом до Південної Кореї. Кажуть, з'їздила вдало. Кажуть - інвестиції корейські попливуть до нас широким потоком. Це прекрасно. Без іронії. У мене з'являється ще одна тверда впевненість, що все буде добре. Бо мало хто знає, з якими саме корейцями наша премьерша домовлялася? Це з тим президентом вона зустрічалася, який перед виборами пообіцяв 80% свого стану пожертвувати на потреби південнокорейських студентів. Лі Мйон Бак стримав свою обіцянку і після виборів і вступу на пост президента Південної Кореї пожертвував 26 мільйонів своїх кровно зароблених доларів для допомоги нужденним студентам. Він особисто зробив найважливішу інвестицію в свою країну - він інвестував в її майбутнє.
Скажуть, що це всього на - всього піар. Може і будуть праві. Однак, я із захопленням спостерігаю за країною, де передвиборчий піар є таким. Я із захопленням спостерігаю за цією країною не тому, що президент поділився своїми мільйонами з народом, а тому, що він ці мільйони від країни не приховував. Він задекларував їх. Він платив з них податки. Він сам не боїться своєї країни і свого народу я хотів би, щоб моя країна була такою ж.
У зв'язку з цим, з огляду на наступні президентські вибори, хочу закликати проголосувати за того кандидата в президенти, який задекларує найбільші доходи. Якщо людина здатна свідомо заплатити податки зі свого заробленого, то я сподіваюся на те, що це людина відповідальна. А сучасній Україні найбільше бракує саме відповідальності.
Ви не знаєте, хто з ймовірних кандидатів може задекларувати ВСІ свої доходи і доходи? Весь свій "лаве" і "капусту"? Або, хоча б, найбільше? Може, це і був би об'єктивний критерій, яким можна виміряти патріотизм цієї людини і його готовність працювати для країни?
