УкраїнськаУКР
EnglishENG
PolskiPOL
русскийРУС

Що заважає поганому міністру?

Що заважає поганому міністру?

В Ужгороді за все відповісти погодився Юрій Луценко. Він почав з того, що багато питань не мають прямої відповіді. Що до зростання злочинності, то це цілком природно - криза. А обов'язок міністра - все врахувати і доповісти куди слід. Він не зобов'язаний обманювати народ, представляючи мало не 100-відсоткову розкриваність злочинів. Ситуація тривожна, але не критична: вбивства падають, а ростуть те, що в найбільшій мірі живить кримінальний елемент.

Чиновний гість логічно запропонував не перетворювати програму в прийом заяв - приходьте в робочий день і будемо розбиратися. На худий кінець - письмове звернення в кінці програми.

Стаючи двічі міністром, Луценко поставив Президенту умови: поміняти Генпрокурора, - віз і нині там. Міліція працює в поті чола, але злочинці теж не сидять, склавши руки.

А ось нехороший Андрій Єрмолаєв назвав міліцію "місцем годування" і нагадав, що непрофесійний міністр був призначений зверху. Луценко у відповідь кивнув на Саркозі часів його управління внутрішніми справами - той теж ніколи не ходив у міліцейських погонах. Сам же Юрій Віталійович висловлює політичну волю, а його підлеглі вже проводять слідство.

Пропозиція піти на фіг і подати у відставку не викликало в міністра адекватної реакції: знімайте, тільки потім не шкодуйте - а сам я не піду! Луценко зізнався, що він хотів би лежати на боці, читати книжки, гуляти, а не прокидатися в холодному поту ночами, заклопотаний долею українських дітей. Ось-ось, зазначив один журналіст, і у нас неподалік у інтернаті діточок гвалтують. Так, є така напасть в Україні, визнав міністр. Ось тільки у випадку, згаданому журналістом, у дітей ніяких внутрішніх пошкоджень не виявлено.

Але Єрмолаєв не вгамовував: міліція працює, а злочинні структури вона зруйнувати не здатна. Луценко кивнув на наше радянське законодавство - в ньому вся вина. Треба закривати кордони - лиходії перестануть до нас лізти, і будемо жити, як у раю.

Але тепер вже Валерій Калниш поцікавився розшуком Лозінського. Ми зареєстрували злочин у перший же день, відрапортував Луценко. Ось і ловимо - це колосальний комплекс робіт. А у нас ще й есбеушники забрали всю апаратуру для прослуховування. В Україні ж є багато тихих містечок, де можна мило відсидітися.

Відносно антисемітських виступів Ратушняка Луценко знову послав усіх до прокуратури. Взагалі, головними доводами захисту були ці самі надіслання: йдіть до прокуратури, йдіть до суду, а міліція ... вона сама по собі - закусивши вудила, старається. Але в Закарпатті міліція і хабарі бере, і творить все, що їй заманеться, зазначив один з гостей. Луценко побачив у питанні заказуху. А міліцію треба було б збільшити за рахунок армії - геть, призовники краще патрулювали б вулиці, ніж сиділи в казармах.

На звинувачення "помаранчевих" в політичній імпотенції гість лише розвів руками - таке вже в парламенті меншість, яка всім перекриває кисень.

Луценко, як і повелося, був наполегливим, активним, переконливим, тільки аж надто размордевшім, порівняно, скажімо, з дебютним періодом його міліцейському кар'єри (на п'ять кілограмів поправився - зізнався дорогий гість). Але ужгородська аудиторія виявилася міцним горішком - вона не клювала на розкриті душу борця зі злочинністю і апостола справедливості. Тому під час звучання питань Луценко стискав губи, а очі наповнювалися тугою по книжці в теплому ліжку. Хоча періодично в цій тузі прослизали іскри "коктейлю Молотова".

У підсумку Єрмолаєв зазначив, що Луценко завжди був щирим політиком, але на щирості вже далеко не заїдеш. А Калниш зізнався, що зрозумів, у чому феномен Луценка - йому так само, як і Тимошенко, постійно хтось заважає ...

Що заважає поганому міністру?